Найдорогоцінніші подарунки

Микола ЦИМБАЛЮК
“Наша Батьківщина — невід’ємна частина душі кожного українця. Наша любов до України ніколи не згасне. Ми, молоде покоління, любимо і пишаємося нашою незалежною державою. А що означає любити? Це означає — захищати, берегти її, підносити велич і славу нашого народу, цінувати і розвивати українську культуру”.

Ці прості й щирі слова написав один із ліцеїстів Київського військового ліцею ім. Івана Богуна Богдан Савін. Він, як і решта ліцеїстів, взяв участь у конкурсі творчих робіт “Якою я бачу у майбутньому свою Україну?”, який провело Товариство “Просвіта” напередодні свята Святого Миколая. І Богдана, і кілька десятків інших ліцеїстів — переможців цього конкурсу, вітали не лише київські просвітяни. У нашому просвітянському екіпажі був також герой, полковник Олег Зубовський, “кіборг”, який півтора місяця очолював оборону Донецького аеропорту. І так збіглося, що того дня у Боярку, де розташовується НОК КВЛ ім. І. Богуна, для зустрічі з майбутніми захисниками приїхав і начальник ліцею, жива легенда російсько-української війни, генерал-майор Ігор Гордійчук.
Під час вручення грамот і похвальних листів відмінникам навчання Герой України Ігор Гордійчук зрідка, щоб перевірити рівень знань ліцеїстів, невимушено переходив на англійську. Вони так саме вільно, по-військовому чітко і грамотно йому відповідали. Це лише один із помічених маленьких штрихів рівня загальноосвітньої підготовки в ліцеї. Треба зауважити, що тут, у Боярці, навчаються діти тринадцяти-п’ятнадцяти років. Серед понад чотирьох сотень ліцеїстів багато дітей, батьки яких загинули на східному фронті. Вони не з куцих інформаційних повідом­лень по радіо чи телебаченню, не з розповідей цивільних знають про те, що відбувається на Донбасі. Їхні душі — це зболена рана, яка не загоюється просто так.
Може, тому так уважно і серйозно вони слухали полковника Олега Зубовського, який не вдавався до загальних слів про патріо­тизм і любов до Батьківщини. Він спілкувався з ними як батько з дітьми, звертаючись до найдорожчого в душі кожного — почуття вдячності і любові до своїх рідних. Бо любов до Батьківщини починається з любові до батька-матері, до рідної хати…
Просвітяни, які вітали наймолодших ліцеїстів зі Святим Миколаєм, передали їм новорічні подарунки, а переможцям творчого конкурсу “Якою я бачу у майбутньому свою Україну?” вручили безцінні для кожного українця нагороди — Шевченкові “Кобзарі”. Але найголовніше, що ми привезли і залишили дітям тепло своїх душ і любов.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment