Композитор, що вмів дружити

До 140-річчя від дня народження С. Людкевича

Романа ЧЕРЕМШИНСЬКА,
співзасновниця, директор Велеснівського етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка, с. Велеснів Монастириського району, Тернопілля

Видатний український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, громадсько-культурний діяч, народний артист України, Герой соціалістичної праці, лауреат Шевченківської премії Станіслав Людкевич народився 24 січня 1879 року у споконвічному українському місті Ярославі (тепер Польща).
Станіслав Пилипович закінчив філософський факультет Львівського університету (1901 р.),
а потім музикологічний факультет Віденського університету, де 1908 року отримав ступінь доктора музикознавства.
У 1905—1907 роках редагував “Артистичний вісник”. Він — один із організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові (у 1910—1915 роках — його директор). Після вересня 1939 року — професор, завідувач кафедри теорії і композиції Львівської консерваторії, водночас (в 1939—1951 роках, із перервою) — старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії Академії наук України.
…30 жовтня 1897 року Володимир Гнатюк розіслав листи діячам української культури з проханням допомогти Іванові Франку у його незавидному матеріальному становищі та взяти участь у відзначенні 25-річчя його письменницької діяльності. Знаючи погані життєві умови Івана Франка, Володимир Гнатюк запропонував, щоб українська громадськість із нагоди ювілею зібрала кошти на придбання для нього будинку.
До підготовки Франкового ювілею Володимир Гнатюк долучив львів’ян Соломію Крушельницьку, Модеста Менцинського, Івана Труша та багатьох інших. Як голова Ювілейного комітету, Володимир Гнатюк восени 1897 року звернувся до українських композиторів з пропозицією написати музику на тексти Івана Франка. Передусім наш земляк звернувся до 18-річного Станіслава Людкевича, внаслідок цього з’явилися такі музичні твори, як “Вічний революціонер”, “Не забудь юних літ”, “Розвійтеся з вітром”. Так Станіслав Людкевич започаткував музичну інтерпретацію поетичної творчості Івана Франка. А за безпосередньої участі Володимира Гнатюка Ювілейний комітет видав збірку музичних творів на слова поета-ювіляра під назвою “Зів’яле листя”.
Крім того, Володимир Гнатюк запросив Станіслава Людкевича підготувати концерт на ювілейний вечір з нагоди 25-ліття літературної і суспільної діяльності Івана Франка, на якому хор уперше проспівав “Вічного революціонера”. Виконав і солоспіви “Не забудь юних літ” та “Розвійтеся з вітром” на музику Станіслава Людкевича.
Ось як згадує про цей вечір сам композитор: “…настрій присутніх був радісний і бадьорий, і щиросердечний, як на концерті, так і на комерсі (святковій вечері — Р. Ч.) після концерту. Франко був у прекрасному настрої, жартував, як рідко коли. Коли мене голова комітету Володимир Гнатюк представив йому, він сказав: “Спасибі, пане-товаришу, за ваш сюрприз. Але я волів би, щоб у вашому “Революціонерові” теж у середній частині був марш, а не коляда”.
Крім особистих зустрічей народознавця з молодим композитором було листування: в архіві Володимира Гнатюка у Відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України зберігаються листи Станіслава Людкевича до вченого.
У листі з Відня до Володимира Гнатюка Станіслав Людкевич 12 листопада 1907 року писав: “Поважний добродію!.. За кілька день маю мати реферат про слов’янську форму пісенну в Інституті історії музики. Буде Адлер і Валашек… Здоровлю щиро Ст. Людкевич”.
1913 року святкували ювілей 40-ліття творчої діяльності Івана Франка, і голова Комітету Володимир Гнатюк знову запрошує до підготовки святкового концерту композитора Станіслава Людкевича. Іван Франко уже мав загальне визнання, пошану: відзначення ювілею готували широко, з розмахом. У концерті виступили хори “Бояна”, “Бандуриста”. Солоспіви на слова ювіляра виконав чудовий тенор Михайло Микиша, що спеціально для цього приїхав з Києва.
…У протоколі засідання Етнографічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка у Львові 27 вересня 1913 року записано повідомлення Володимира Гнатюка: “Матеріали до української етнології”, що мають містити мелодії Баранюка, Сенчика, Омельського й Вітошинського, передав доктор С. Людкевич рукопис у серпні”.
Уже 51 рік в експозиції 3 кімнати-музею вченого експонується XVI том “Матеріали до української етнології”, що охоплюють “Мелодії українських народних пісень з Поділля і Холмщини: Зібрані Л. Плосайкевичем і Я. Сенчиком, під редакцією Станіслава Людкевича, з передмовою Філарета Колесси” (Львів, 1916), що виданий під керівництвом голови Етнографічної комісії НТШ у Львові Володимира Гнатюка.
Український етнограф і фольклорист, музикознавець, чоловік Лесі Українки Климент Квітка у листі з Києва 12 червня 1923 року Володимирові Гнатюку писав: “Високоповажаний добродію!.. Тоді-таки, 1918 року, я через іншу людину послав ще 3 примірники того видання (йдеться про “Збірник мелодій” Климетнія Квітки, записаних ним від Лесі Українки, що виданий у Києві 1917—1918 року — Р. Ч.) Науковому товариству, Ф. Колессі і С. Людкевичу…”
Тяжкохворий Володимир Гнатюк радо і привітно зустрічався з приятелями, що відвідували його у 1924—1926 роках. Це були Іван Труш, Михайло Мочульський, Антін Крушельницький, Денис Лукіянович, Карло Бандрівський, Іван Крип’якевич, Філарет Колесса, Осип Роздольський, Станіслав Людкевич та інші славні сини України.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment