Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
Маловідомі сторінки творчості народної художниці України, лауреата Шевченківської премії Марії Оксентіївни Примаченко відкриває виставка “Марія Примаченко. Фантосмагорії”, що працює в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. Вона присвячена 110-літтю від дня народження видатної мисткині. Унікальність проекту полягає в тому, що творчість художниці показана в ретроспекції. Крім класичних, широковідомих творів зі збірки музею, тут вперше значну частину експозиції займають твори, невідомі загалу.
Понад шістдесят років присвятила майстриня малюванню, залишивши людям великий мистецький спадок. Найбільша частина доробку — понад 650 творів 1936—1987 років зберігається в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.
Народилася Марія Примаченко 12 січня 1909 року (30 грудня 1908 р. за старим стилем) у селі Болотня на Київщині в сім’ї селянина. Її творчий шлях розпочався 1935 року, коли Марію Примаченко запросили до Києва на роботу в Експериментальні майстерні для підготовки Першої української виставки народного мистецтва.
У майстернях художниця працювала впродовж 1935—1938 років. Там розпочала серію малюнків, якими заявила про себе як про художника з особливим світобаченням, аналогів якому немає ані в українському, ані у світовому мистецтві.
Міфологічні істоти з легенд краю, в якому зростала художниця, знайшли оригінальне відображення на папері. Образи її композицій переносять нас у світ народної фантазії, стародавніх вірувань, переосмислених і заново народжених невгамовною творчою уявою майстрині. Разом з тим вони споріднені з традиційним народним мистецтвом України і насамперед її рідного Полісся.
Марія Примаченко створила власний мистецький стиль, у межах якого — нескінченні варіанти декоративних, орнаментальних, жанрових і пейзажних композицій з квітами, птахами та звірами. З часом змінювався формат малюнків, набуваючи більших розмірів. Від легкої акварелі ранніх робіт вона переходить до густо насиченої гуаші.
Багатий внутрішній світ майстрині, її народна мудрість постають не тільки через сюжет та інновацію композиційних рішень, а й через філософську насиченість та сонячно-яскраву палітру творів, яка має велику силу емоційного впливу.
Марія Примаченко, продовжуючи традиції українського народного живопису, створювала нове, співзвучне часові мистецтво та зробила неоціненний внесок у світову культуру.
На виставці представлено понад 100 робіт Марії Примаченко. Розпочинається експозиція з полотен 30-х років: “Фантастичний звір”, “Смугаста корова”, “Зелений слон”, “Олень”, “Синій звір” та ін. Уперше до уваги глядачів репрезентовані два альбоми з малюнками, створеними нею у 1940-ві роки. Експозицію доповнює показ слайд-шоу цих малюнків. Далі — довершені композиції 1950-х “Лелека у квітах”, “Квіти”, “Декоративне панно”. За мотивами українських народних казок створено картини “Поросята та вовки”, “Весілля у лісі”, “Ведмідь та Лисиця”, “Заєць та Сорока”. Творчість 1960-х представлена полотнами “Квіти у вазі”, “Радощі сонця”, “Квіти у синій вазі”, “Сині жоржини”, “Квіти-півники”.
Поруч із роботами подані написи з оригіналів робіт, виконаних рукою художниці. Унікальні авторські підписи: прислів’я, приказки, притчі, віршовані рядки, які з’являються в 1970-ті роки на зворотах картин, породжували нові живописні перлини творчості Марії Примаченко. І часто саме вони розкривають глибокі філософські узагальнення та смислове значення творів. Ось як сама художниця назвала деякі свої картини 1970—1980-х років: “Дід Мороз везе сундук диткам игрушик”, “Вовк та Лисиця хитра запрегла Вовка”, “Милиярда лет як таких мавп ньет”, “Морське чудо чудеса шоморя чудова краса моряк як цвите мак”.
