Чий Гоголь?

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
З нагоди 210-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя Іван Малкович (видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА) презентував два нові видання творів класика у перекладах Максима Рильського та інших авторів — “Ніч перед Різдвом” та збірку “Українські повісті” (цикли “Вечори на хуторі біля Диканьки” та “Миргород”). Презентація відбулася в Київському літературно-меморіальному музеї Максима Рильського.

“У це важко повірити, але знамениті “Вечори на хуторі біля Диканьки” побачили світ, коли їхньому авторові було всього 22 роки (Гоголь почав їх писати у 20-річному віці).
…Років з надцять тому натрапивши на переклад гоголівської “Ночі проти Різдва”, здійснений Максимом Рильським, я загорівся українським виданням Гоголя. Лічені рази мені щастило натрапляти на таку повнокровну українську мову, як та, яку явив Рильський у своєму конгеніальному перекладі, що сприймається як серцевинний твір української літератури. Власне, це мовби репереклад, переклад з перекладу, так, начебто ранні свої твори Гоголь чув і “уловлював” спершу українською, а вже тоді перекладав їх на папір по-російськи, перекладав з питомої мови своєї душі, з тяжкою мукою руйнуючи і знекровлюючи природні українські мовні звороти, тим самим збагачуючи російську мову сотнями українізмів, без яких його ранні твори утратили б якусь вищу правду.
І навіть у такому скаліченому, як на український слух, “самоперекладі” ці твори сколихнули Росію нечуваною поетичністю і бароковим українським чаром…
…Насамкінець — суто особисте. Не знаю, як вас, а мене завжди діймали оті безконечні, перехняблені на московський кшалт, гоголівські “чєрєвічкі” та інші скалічені українські слова й звороти. І лише тоді, коли я прочитав “Ніч проти Різдва” в перекладі Рильського, Гоголь завібрував, заклекотів і засвітився мені всією феєричною геніальністю. Все згармонізувалося. Мабуть, саме тому я так природно сприймаю цю українську версію “Вечорів…” та “Миргорода”. Наче Гоголь повернувся додому і розповідає свої знамениті історії, де нікому не треба нічого пояснювати і виправдовуватися”, — наголосив лауреат Шевченківської премії Іван Малкович.
Іван Антонович розповів, що у видавництві “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” до ювілею Миколи Гоголя крім “Ночі перед Різдвом” та “Українських повістей” побачила світ українськомовна повість “Тарас Бульба”, закінчується робота над “Пропалою грамотою”, ілюстрації до якої створив Андрій Потурайло, громадянин США, що повернувся до України.
Іван Малкович поділився планами видавництва. Свого часу набула широкого розголосу антологія української поезії ХХ століття “Від Тичини до Жадана”. Наразі тут працюють над антологією “Від “Слова…” до Олеся”, в якій представлять не тільки українськомовних поетів, а й перекладуть твори тих, хто писав староруською, латинською, польською та іншими мовами.
Є велика надія, що цього року у видавництві побачить світ новий роман Ліни Костенко, події якого відбуватимуться у ХІХ столітті, і він буде присвячений українському впливові в Російській імперії. Це буде художній твір і літературна розвідка водночас. Також у планах видання двотомника Ліни Костенко.
Іван Малкович працює разом з відомим українським композитором Мирославом Скориком, аби українські колядки зазвучали в легкому симфонічному перекладі так легко, як американські різдвяні мелодії.
Директор Музею Максима Рильського Вікторія Колесник розповіла, що твори Миколи Гоголя почали перекладати українською мовою ще у ХІХ столітті. Російська імперія відчувала в цьому небезпеку. Саме український переклад “Тараса Бульби” спричинив “Емський указ”, що забороняв друк книжок українською мовою. Якщо в “Мертвих душах” зображено всю непривабливість Росії, то в українських повістях показано красу України. Українська тематика була й до Гоголя, але саме він вдихнув у неї нове життя.
Голова благодійного фонду “Троянди й виноград” Максим Рильський-молодший зазначив, що у двадцятитомному зібранні творів його діда в кількох томах представлено переклади, але там зовсім немає прози. А крім Гоголя він перекладав Чехова, Меріме, Гете. 2004 року була постанова Верховної Ради України про видання повного зібрання творів Максима Тадейовича до його ювілею, але, як це часто трапляється, не знайшлося грошей. Максим Рильський переклав українською майже всю світову класику. Книжки та періо­дичні видання з цими перекладами зберігаються у фондах музею. Можливо, хтось зголоситься їх перевидати.
А кандидат філологічних наук Ольга Смельницька підкреслила, що у перекладах Максима Рильського творів Гоголя — органічні українські конструкції, дуже логічні фразеологізми, а сама мова надзвичайно мелодійна. Гоголь писав російською мовою, але передусім це український письменник. Маємо багато митців, які писали іншими мовами, але ментально вважали себе українцями. Серед них Віктор Гриценко (Франція) і Мирон Лисенко (Австралія).
Доповненням до презентації став невеликий концерт. Юні музиканти Михайло Єрмак та Марія Допіро майстерно виконали твори українських та зарубіжних композиторів. Іван Малкович прочитав уривки з творів Миколи Гоголя та Максима Рильського, а на завершення — власний твір, присвячений видатному українському композитору Миколі Леонтовичу.

Related posts

Leave a Comment