Феномен Володимира Мельниченка

Наталія ФЕДОРЧЕНКО,
бібліограф Богуславської районної бібліотеки
“Він один є цілий науково-дослідний інститут”, — так влучно сказав академік Петро Толочко про нашого земляка із Медвина, доктора історичних наук, академіка НАПН України, почесного академіка Національної академії мистецтв України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимира Мельниченка. Бо нещодавно Володимир Юхимович був удостоєний Міжнародної літературномистецької премії імені Григорія Сковороди “за серію фундаментальних праць в галузі шевченкознавства та грушевськознавства”. Премія заснована 25 років тому, серед її лауреатів поети і прозаїки Борис Олійник, Микола Луків, Михайло Шевченко, публіцист Володимир Стадниченко, співак Микола Шопша, майстер художнього слова Анатолій Паламаренко, вокальний квартет “Гетьман”, тріо “Пісенне джерело”, вчені Василь Кремень, Василь Ткаченко… Співголовами журі премії є державний і громадський діяч Олександр Мороз, її співзасновник у 1993 р. Михайло Шевченко, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський.

Урочиста церемонія відбулася у концертному залі Центрального будинку художника, що в Києві на Львівській площі. Диплом і нагрудний знак лауреата Володимиру Мельниченку вручив Михайло Шевченко — відомий поет і публіцист, заслужений діяч мистецтв України. Він оцінив нашого земляка як українського мислителя, який багато років працює в ім’я Батьківщини. Нагадаю, що Володимир Мельниченко у 2001—2015 рр. очолював Культурний центр України в Москві, який під його керівництвом здобув статус Національного і міжнародний авторитет. Незабутній Борис Олійник якось залишив у Книзі відгуків Культурного центру такий запис:
“На відміну від інших охочих, котрі розписуються в любові до неньки галасливо, декоративно і безпредметно абстрактно, — Культурний центр України в Москві своїми реальними справами в пропаганді духовних надбань нашої Держави чинить щоденно і подвижницьки. І значною чинністю завдяки його директорові, який стоїть при колисці цієї Інституції, Володимиру Юхимовичу Мельниченку та його славному гурту талановитих особистостей”. Очолюючи Культурний центр, Володимир Мельниченко не лише створив унікальну концепцію діяльності принципово нової для незалежної України державної установи, а й блискуче реалізував її, утвердивши духовну присутність України в самому серці Росії. У стінах центру виступали Іван Драч, Борис Олійник, Дмитро Павличко, Микола Жулинський, Ніна Матвієнко, Марія Матіос, Василь Нечепа, Марія Стефюк, Богдан Ступка, Дмитро Стус та інші. Також відомі уславлені творчі колективи: Національний заслужений академічний український народний хор ім. Г. Верьовки, Національна заслужена хорова капела “Думка”, Народна академічна капела “Почайна”, Черкаський академічний заслужений український народний хор, Вокальна формація “Піккардійська терція”, чоловічі квартети “Гетьман” та “Явір”, Хорова капела ім. О.Кошиця Богуславського гуманітарного коледжу ім. І.С. НечуяЛевицького та інші відомі особистості”.
Видатний український кінорежисер Микола Мащенко також залишив оцінку духовної діяльності Центру та його керівника:
“Культурний центр України — золота перлина українства. А керівник — Володимир Мельниченко — Божою милістю дослідник історії перебування українців в Росії від Т. Шевченка до сьогодні”.
Коли 17 січня цього року Центр відвідали рідні та близькі полонених українських моряків, які перебувають у московському слідчому ізоляторі “Лефортово”, то кожному з гостей вручили книгу “Національний культурний центр України — Шевченків дім у Москві”, видану 2014 р. генеральним директором і його інтелектуальною командою. Наскільки це прекрасний подарунок, який надихає вірою в українську перемогу, можна переконатися в Богуславській районній бібліотеці — книгу нам передав автор.
Загалом у Москві Володимир Мельниченко видав українською мовою (!) понад 20 українознавчих праць, зокрема книги “Тарас Шевченко: “Моє перебування в Москві” (2007 р.) та “На славу нашої преславної України” (Тарас Шевченко і Осип Бодянський)” (2008 р.), за які одержав 2009 р. Національну премію України імені Тараса Шевченка, а також — тритомну енциклопедіюхроноскоп “Шевченківська Москва”, “Гоголівська Москва” та “Москва Михайла Грушевського” (усі ці видання автор подарував нашій бібліотеці). Говорячи словами відомого шевченкознавця, заступника директора Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України Сергія Гальченка, “книги генерального директора Культурного центру України в Москві є об’єктивними, тобто пошевченківськи антимосковськими”. Скажімо, щодо книги “Москва Михайла Грушевського”, створеної ще до Євромайдану, Дмитро Павличко писав авторові в червні 2014 р.: “Сучасна московська влада за таку енциклопедіюхроноскоп про найвидатнішого українського націоналіста мала б Вас замкнути на багато літ до криміналу”. Невдовзі після того, як у 2015 р. Володимир Мельниченко повернувся з Москви до рідного Києва, незгладимий у нашій пам’яті Іван Драч писав у статті “Чоловік з Медвина”:
“Володимир Юхимович нещадний до себе. В ньому кипить організаторський окріп. Він все вміє — і писати, і видавати, і організовувати презентації. Гадаю… в нього почнеться київський період…”.
Справді, за три з половиною роки вчений уже видав у Києві 3 книги та понад 60 статей! Рецензію на книгу “Михайло Грушевський: “Шевченко — святий національний прапор”. 100 історій і розповідей про двох українських геніїв” (2017 р.) директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України академік Микола Жулинський назвав так: “Особливе чуття історика і глибинний патріотизм”. У ній академік наголошує: “В. Мельниченко створив дуже необхідну працю. Ніхто до нього не спромігся на такий обґрунтований і всебічний аналіз оцінок М. Грушевським творчості Т. Шевченка та її актуальності в будьякий період історії України, особливо в часи піднесення революційного та національновизвольного руху…”
За оцінкою відомих учених, Володимир Мельниченко є одним із найкращих популяризаторів історичних знань, він займає самостійну і дуже важливу нішу в українській науковій публіцистиці. Вчений і публіцист здійснив великі проекти у Всеукраїнському культурологічному тижневику “Слово Просвіти”, присвячені 150річчю з дня народження Михайла Грушевського (2016 р.) та 160річчю Шевченкового Щоденника (2017—2018 рр.). З ними також можна ознайомитися в районній бібліотеці. Зараз Володимир Мельниченко веде в тижневику “Слово Просвіти” постійну рубрику “Подробиці Шевченкового життя” та готує до друку збірник своїх статей і інтерв’ю, опублікованих у цьому столітті. Дав йому назву “Мої духовні криниці”, бо вважає життєдайними творчими джерелами поезію Тараса Шевченка та наукові праці Михайла Грушевського. Так що робота, за яку вчений отримав Міжнародну літературномистецьку премію імені Григорія Сковороди, триває… Дружнє пророцтво мудрого Івана Драча про “великого подвижника української справи” Володимира Мельниченка збувається…
Ось такий він, наш земляк із Медвина — талановитий, скромний, а ще справжній і щирий українець.