Поет, народжений війною

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
Письменник Борис Гуменюк заслуговує на те, аби його творчість була відзначена високою Шевченківською премією, впевнені учасники зустрічі з письменником, що відбулася в Національному музеї літератури України. Цього вечора Б. Гуменюк презентував нові видання своїх творів — двотомник “Вірші з війни” і “100 новел про війну” (видавництво “ДІПА”, Київ, 2018, художник Михайло Гутман).

До знайомства з новими книжками додалося знайомство з Гуменюком-художником; поет уперше представив широкій аудиторії свої полотна.
Борис Гуменюк читав свої вірші, розповідав більше про війну, менше про творчість, подарував музеєві свої “рукописи”: військовий стрій, в якому воював, свою саперну лопатку і трофей з Донецького аеропорту.
“Ці книжки писалися п’ять років, починалися з маленької збірочки “Вірші з війни”, яка творилася на передовій. Ця збірка засвідчила, що у нас народжується нова українська література, яка здатна всерйоз, з болем і любов’ю говорити живу правду.
Зараз ці тексти розрослися до двох книжок: з трьох розділів віршів і 100 новел про війну. Представлені прозові й віршовані тексти однаково поетичні. Адже новели — це та сама поезія. Жанр поезії в прозі сьогодні нібито не такий і популярний, але Борис Гуменюк доводить своїми творами протилежне”, — зазначив модератор презентації, письменник Іван Андрусяк.
“Першою була моя книжка “Вірші з війни”, яка побачила світ 2014 року у видавництві Сергія Пантюка і складалася з 14 віршів. Наступне, доповнене видання вийшло у видавництві “Ярославів Вал”. Потім була книжка “Блокпост”, підготовлена до друку видавництвом “Академія”. Тут під однією обкладинкою представив свої вірші, публіцистику і есеїстику.
Над новим двотомником працював близько року. Вирішив подати вірші окремо, а новели окремо. Це підсумок моєї роботи за п’ять років. Якщо буде нова книжка, то вона теж називатиметься “Вірші з війни”. Доки триває війна, я не бачу іншої назви для своєї книжки.
До 2014 року не існувало поета Бориса Гуменюка, і якби не війна, то він не з’явився б ніколи. Я б волів, щоб цього поета не було, так само, як не було цієї війни. Але ця війна є, і вона вже вросла мені в кістки, в мою плоть. Я писатиму про цю війну, я сакралізуватиму українського воїна. У перспективі сподіваюся написати роман про війну з багатьма сюжетними лініями.
Картини для мене релакс, певна втеча від реальності. Очевидно, ці роботи зовсім не схожі на мої вірші. Це такий спосіб реа­білітації. А наші ветерани цієї реабілітації не мають, але її потребують. Солдатам треба приділяти більше тепла і уваги. Війна залишає глибокий відбиток, і це практично не лікується. Ветеранський синдром був завжди. Маємо докласти всіх зусиль, аби ця реабілітація все ж відбулася”, — наголосив Борис Гуменюк.
Художній керівник театру української традиції “Дзеркало” Володимир Петранюк розповів, що актори його театру розмовляють цитатами з творів Бориса Гуменюка, а поетичне слово цього митця вже стало фольклором. Вірші Бориса Гуменюка — це не просто художні твори, це пропущене через серце поета віддзеркалення того страшного часу, в якому ми живемо. А ніжні картини зовсім не подібні до цих жахливих текстів.
“Лише через десять років після Другої світової війни учасники тих подій почали про них писати. А ми є свідками зовсім іншого процесу. Сьогодні ті, хто взяв до рук зброю, водночас творять духовну пам’ять про цю війну. Один із перших серед них — Борис Гуменюк. Саме завдяки йому ми можемо бути впевненими, що ці визвольні змагання не загубляться. У вір­шах і новелах Гуменюка бачимо наших сучасників, які творять нову історію України і нову історію ОУН,” — сказав голова Української організації націоналістів Богдан Червак і наголосив, що крім літературної творчості Б. Гуменюк займається активною громадською і політичної діяльністю.
Письменник і видавець Сергій Пантюк зізнався, що саме йому належала ідея видання двотомника. Він дуже добре знає творчість Бориса Гуменюка, але щоразу відкриває її для себе по-новому.
Директор видавництва “Ярославів Вал” Михайло Слабошпицький, коли прочитав “Вірші з війни”, зрозумів, що у нас з’явилася інша література. “Заповіт” Бориса Гуменюка — це один із кращих віршів української літератури останніх десятиліть. І таких віршів у нього кілька. Як вважає М.  Слабошпицький, наша література, можливо, найконсервативніша з усього, що нині є в духовному житті України. Але з’явилися грандіозні тексти, які дають нам можливість відчути сьогоднішній час і нас у цьому часі, те, що зараз відбувається з нами. Важко визначити, де у Гуменюка закінчується поезія і починається проза, і навпаки.
Директор видавництва “ДІПА” Дмитро Вохмянін пригадав про проект свого видавництва — книжку “14 друзів Хунти”, яка мала надзвичайний успіх, була удостоєна престижних літературних премій і продавалася великим накладом. Своїм успіхом проект завдячує Борису Гуменюку.
“Почала читати поезії Бориса Гуменюка вдома за письмовим столом, щось знаходила у Фейсбуці і плакала над кожним віршем. А на презентації побачила, що від цієї поезії плачуть і сивочолі чоловіки.
Гуменюк для мене асоціюється з архетипом воїна. Художній стиль його творів нетрадиційний. Бо реалії і бруд війни Борис зображує дуже своєрідно. Брутально, але не жорстоко і цинічно. Його жорсткі тексти перейняті неймовірною ніжністю. Завдяки поєднанню брутальності й ніжності кожен текст формує певний емоційний шлейф.
У Борисових віршів дуже характерна інтонація. Тут немає надриву, пафосу, тому їх важко читати на публіці. Маємо дві постановки за творами Гуменюка в Театрі української традиції “Дзеркало” та Дніпровському академічному українському музично-драматичному театрі. Це дуже вдалі сценічні представлення його творів. Але це театральне, драматичне виконання творів, а я бажаю знайти актора, з уст якого б звучало сценічне, художнє читання цих поезій.
Твори Б. Гуменюка — це первинний текст про війну, якого ще не було в історії нашого народу. Це особисті світовідчуття, які він передає нам через свої оригінальні твори”, — підкреслила літературний критик Ніна Головченко.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment