На горизонті мудрих літ

Людмила ШЕВЧЕНКО,
генеральний директор Національного заповідника “Батьківщина Тараса Шевченка”

Відлітають роки у віки,
Залишається тільки спогад,
Залишаються світлі думки
І надія на себе і Бога…
Йосип Спектор
Спогади… Вони приходять у снах, думках, повсякденних турботах, а особливо, коли калиновими гронами їх нанизалося на 70 років. Ось вони, ці 70, постукали 11 лютого тихо-тихо у засніжене вікно і несподівано повели у теплий світ дитинної пори до Миколи Павловича Лисенка, родича Тараса Шевченка по родинній лінії брата Йосипа.
Здається, то було зовсім недавно: перші роки навчання, поряд бабуся Марія (1890—1962 рр.). Як цікаво вона вела тихі бесіди про свого родича Тараса, які береглися в переказах її родини. А ще часто брала онука і вела до куща калини, що і сьогодні росте за вузенькою річечкою неподалік копанки Шевченків. Саме під її віттям, пишним і розлогим, ховавсь малий Тарасик від мачухи.
І, можливо, з тих зворушливих розповідей, з ніжності очей, з тепла натруджених бабусиних рук, від яких віяло запашним хлібом і ще чимось загадково-казковим, зародилась у Миколи Павловича думка: от якби зібрати всю Тарасову родину в єдину велику книгу і створити генеалогічне дерево нащадків роду Кобзаря.
Над втіленням цієї мрії Микола Павлович працював майже 30 років. І ось результат: схема родоводу завдовжки 4,4 м і заввишки 1,6 м, де розмістилися імена понад 1300 нащадків Шевченкового роду, яких доля розвела по близьких і далеких світах. І книга “Коріння Шевченкового роду” з текстовою частиною та ілюстраціями.
Саме за цей неоціненний труд її автор 2010 р. став дипломантом Всеукраїнського пошукового конкурсу “У нас одне коріння”, лауреатом почесної нагороди “Ділова людина України”, 2016 р.; дипломантом 17-го загальнонаціонального конкурсу “Українська мова — мова єднання” — 2016 р.; дипломант Міжнародних наукових читань пам’яті академіка Костянтина Поповича Інституту культурної спадщини Академії Наук Республіки Молдова, 2016 р. У 2017 р. Микола Павлович став лауреатом літературно-мистецької премії ім. Володимира Малика.
2013 р. книгу “Коріння Шевченкового роду” занесли до Книги рекордів України за найбільше генеалогічне дерево Кобзаревої родини. Коли в листопаді 2015 р. відбувалася презентація другого видання книги в органному залі м. Львова, то його директор у вітальному слові виголосив: “Схема, яку склав наш шанований гість із Тарасової Керелівки, — це кардіограма його життя”.
Прізвище М. П. Лисенка як дослідника роду Т. Г. Шевченка занесено до Шевченківської енциклопедії (Київ, видавництво НАНУ, 2015 р., т. 5).
“Погляд, ніс, підборіддя, вуса, дрібніші риси, генетична залисина і дивовижний спокій як свідчення внутрішньої сили, можливо, навіть не до кінця усвідомленої, — все це нагадує знаменитого предка. Микола Павлович Лисенко — праправнук Тараса Григоровича Шевченка по родинній лінії брата Йосипа. До того ж живе він у тому селі Керелівці на Черкащині, яке давно перейменували на Шевченкове.” — Газета “День” за 07.03.2003 р.
Колектив Національного заповідника “Батьківщина Тараса Шевченка” щиро вітає ювіляра з днем народження. Хай Ваші літа повняться радістю і здоров’ям, хай творча наснага множить Ваші нові пошукові досягнення в ім’я величі нашого Генія Шевченка.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment