Українка, поетеса, педагог, просвітянка…

Вона була трохи самотньою і — незалежною. Наче птаха, яку кликали до гурту, а вона трималася поодаль, нанизуючи своє калинове намисто днів. Не бігла за юрбою, на все мала власну думку: дещо критичну, інколи — поетичну. Наполегливо, принципово досягаючи задуманого. Не визнавала компромісів, не зраджувала друзів, не підводила колег.
Вона була жінкою-воїном, бо однією з перших повела своїх студентів на Дубенський Майдан із Мирогощанського аграрного коледжу. Щедро сіяла в душі краян зерна виболеного рідного слова, “щоб Україна, стражденна й свята, радості врешті відкрила врата”.
Вона більше не озветься щиро, не прийме гостинно, не створить ліричних поезій, не подарує прекрасних пісень на свої талановиті слова. Біла птаха її душі полинула туди, де немає ні журби, ні несправедливості, ні страждань.
Ярослава Савчук народилася в селі Гориславичі Старосамбірського району Львівcької області 1948 року. Шкільне дитинство минуло у Львові, куди переїхали батьки. Мала неабиякі здібності до точних наук, навчалася у математичному класі, проте душа тяжіла до поезії. Вона пробує свої сили у співі, навчається гри на домрі, акордеоні, займається хімією, спортом. Інтереси і захоплення багатогранні, але література стає провідною ниткою і під час навчання у Львівській політехніці, і на Львівському заводі алмазних інструментів, і на ливарно-механічному заводі у Дубні, і в Мирогощанському агроколеджі.
Викладаючи у коледжі, закінчила педагогічний факультет сільськогосподарської академії, вела активну роботу, виховуючи патріотизм у студентів, написала багато сценаріїв і провела чимало прекрасних виховних заходів. Друкувалася в “Українському віснику”, активно пропагувала досягнення вітчизняних вчених у галузі технічних наук, особливо забутого Івана Фещенка-Чопівського (міністр Української Народної Республіки, визначний науковець у галузі металознавства — жертва совєцьких концтаборів).
1999 року виходить її перша поетична книжка “Яблука долі”, згодом “Життя клавіатура”. Після народження онуків Ярослава свою велику любов до них переливає у збірках “Балакалки” і “Абетка”.
Уже найперші її талановиті видання привернули неабияку увагу громадськості. Пригадуємо, з якою чудовою рецензією в газеті “Літературна Україна” виступив видатний сучасний український письменник Юрій Хорунжий.
У Дубні стала активним членом громадської організації “Інтелектуальний жіночий клуб “Волинська Азалія”, де пропагувала активну життєву позицію, проводила зустрічі з молоддю тощо.
На презентаціях журналу “Український вісник” у бібліотеках та навчальних закладах її полум’яне слово запалювало слухачів, доносило маловідомі факти з життя Івана Фещенка-Чопівського, Левка Лук’яненка, історії Української Церкви.
Вона благословила у велику літературу дубенського прозаїка Сергія Курінного, який нині вже є автором кількох історичних романів, лауреатом найпрестижнішої премії Рівненщини — імені Світочів.
А ще Ярослава Савчук на громадських засадах упродовж кількох десятиліть допомагала просвітянському фонду “Джерело” ім. І. Фещенка-Чопівського тиражовано благословляти у світ сотні талановитих імен з України та з-за кордону. Чого варта хоча б її невтомна праця над посмертним двотомником Марка Боєслава, після чого його прийняли до Національної спілки письменників України.
У часи Української Революції і війни на сході України передавала через волонтерів продукти, теплий одяг, гроші потребуючим.
Інженер, викладач, публіцист, поетеса, добра мама і бабуся, яскрава особистість, громадська активістка, борець проти брехні, корупції — такою запам’ятаємо Ярославу Савчук. Наше місто Дубно осиротіло, відійшла у Вічність справжня патріотка, інтелігентка, але її діла будуть жити у душах дітей, онуків, учнів…
У четвер, 21 лютого 2019 року, у читальному залі Дубенської районної бібліотеки відбудеться Реквієм Пам’яті св. п. Ярослави Тадеївни Савчук (початок о 15-й годині).
Не забуваймо Справжніх Українців!

Любов ПШЕНИЧНА,
Теодор МАТВІЇВ,
Микола ПШЕНИЧНИЙ,
Ярослав ГЕЛЕТІЙ,
Микола ТИМЧАК,
Надія ЯЦЮК,
Микола ОТТОВ,
Галина МОСІЙЧУК,
Євгенія КОМІСАРУК

Related posts

Leave a Comment