Олена ГОРОБІЄВСЬКА,
науковий співробітник Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка
Цьогоріч минуло 24 роки, як відійшов у вічність Михайло Григорович Івасюк — відомий буковинський письменник, громадський діяч, викладач Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича. Вклонитися “буковинському лицарю слова” прийшли друзі, колеги, учні, бібліотекарі, які мовили своє слово біля його могили (Володимир Антофійчук, Віктор Косяченко, Наталія Філяк, Аліна Біла).
У Чернівецькому обласному меморіальному музеї Володимира Івасюка до дня пам’яті письменника відкрили виставку “У товаристві книг: цікавинки книгозбірні Михайла Івасюка”. Професори, декан філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича Борис Бунчук, Богдан Мельничук — автор багатьох статей і передмови до третього історичного роману М. Г. Івасюка “Турнір королівських блазнів”, науковець Володимир Антофійчук, а також письменник, заслужений працівник культури України Василь Васкан, директор Чернівецької муніципальної бібліотеки ім. Анатолія Добрянського Леся Щербанюк, завідувачка відділу краєзнавства ЧОУНБ ім. М. Івасюка Леся Шарабуряк, головний бібліотекар Чернівецької обласної бібліотеки для дітей Тетяна Дудчак згадали теплим словом талановитого письменника Михайла Григоровича Івасюка.
Любов до слова, до книги майбутній письменник перейняв від батька, бо на той час Григорій Іванович Івасюк був досить-таки освіченою людиною, завідував хатою-читальнею у Кіцмані.
Власна бібліотека письменника М. Івасюка раніше налічувала приблизно 10,5 тисячі книг на різну тематику, а зараз на полицях є приблизно 3,5: частина потрапила до Львівського архіву, а частина — у доньок Михайла Григоровича Галини та Оксани.
Бібліотека Михайла Івасюка тематично різнобарвна. Перша шафа і верхні полиці другої — це здебільшого українська література, де представлено книги з літературознавства: В. Косяченка, “Словник літературознавчих термінів” колег М. Івасюка В. Лесина і О. Пулинця, а також літературознавча праця К. Поповича про Міхая Емінеску, твори якого М. Івасюк знав напам’ять у ліцейні роки, а викладачі були подивовані його знаннями. Міхая Емінеску, Лесю Українку, Сергія Єсеніна Михайло Григорович вважав “світочами нашої цивілізації”.
Михайло Івасюк надзвичайно захоплювався творчістю Лесі Українки. В університеті читав лекції про неї, виступав на конференції у Чернівецькому краєзнавчому музеї, присвяченій 120-й річниці від дня народження О. Кобилянської з доповіддю “Творчі взаємини Ольги Кобилянської та Лесі Українки”, вивчав тему “Жанр поезії у прозі в творчості Лесі Українки”.
На початку 1965 року Михайло Григорович обрав для себе тему кандидатської дисертації “Леся Українка і Ада Негрі”. Зібрав чимало матеріалів для порівняльної студії цих великих поетес. Але одного дня вичитав у румунському журналі, що Ада Негрі отримала премію з рук Беніто Муссоліні — італійського політичного діяча, фашистського диктатора Королівства Італія. Тому негайно відмовився від цієї теми, аби не вивчати творчість італійської письменниці.
Михайлові Григоровичу до душі були не лише класики, а й сучасники. Навіть синові дав ім’я, яке мають його улюблені талановиті письменники, про що зазначив у “Монолозі перед обличчям сина”: “…гарне, мелодійне ім’я Володимир, Володько… Його мають два поети, якими я давно захоплююся — Володимир Самійленко та Володимир Сосюра”. На полиці в експозиції є твори цих авторів, а також книги Максима Рильського, Павла Тичини, Дмитра Павличка.
Світову літературу представлено творами Д. Боккаччо, М. Сервантеса, Д. Лондона та інших. Є твори буковинських митців, учнів літературної студії ім. С. Будного, яку свого часу вів М. Івасюк. Книги із дарчими написами самих авторів. Чимало словників (адже письменник володів багатьма мовами), книги іноземними мовами. Раритетні видання: зшитки газет “Руска Рада” (1904 рік) і “Рідний Край” (1926—1927 рр.), а також журнал для дітей “Українська ластівка”, який видавали на Буковині у 1930-х роках. В одному з номерів — перший друкований вірш М. Івасюка “Розкажу тобі казку”, написаний 1934 року, коли він ще навчався у Кіцманській гімназії.
М. Івасюк добре володів французькою мовою, викладав її у Кіцманській школі і захоплювався французькою літературою.
Михайло Григорович Івасюк сповнив і сповнює життя усім: дітям, онукам, правнукам, учням, колегам, друзям, читачам, як “вічність сповнюють хвилини”.
