Зігрітися у променях любові

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
14 лютого Музей сучасного мистецтва України запросив на відкриття виставки “Лірика музейних фондів”.

На виставці представлено витвори декоративноприкладного мистецтва, живопис, графіку і скульптуру українських митців різних шкіл і напрямів.
“Приводом для виставки стала дата 14 лютого. Вона непомітно увійшла в наше життя, наш календар і стала диктувати свої правила. Ми вирішили, що лірика особливо актуальна саме цього дня, коли можемо говорити про любов у найширшому розумінні цього слова.
Вся експозиція складається з наших фондів, які сьогодні нараховують понад 6 тисяч експонатів. Ми поки що не маємо постійно діючої експозиції, а нові роботи з’являються весь час. Частину з них представлено на виставці, деякі — вперше. Кожна зала має свою тематику. В одній — полотна, звернені до сімейних радощів, що оспівують родинний затишок. Картини іншої розповідають про почуття, що зароджуються між чоловіком і жінкою. Представлено різні школи — Львівську, Київську, Одеську, Закарпатську.
Про свою багаторічну співпрацю з Музеєм сучасного мистецтва розповіли заслужений художник України Олександр Міловзоров і член НСХУ Любов Рапопорт. А мистецтвознавець Катерина Тарчевська та PRкоординатор проектів Музею Тетяна Онищенко поділилися деякими таємницями створення цієї виставки.
В експозиції — роботи 65 яскравих представників українського образотворчого мистецтва, які зачаровують душевністю своїх творів і дозволяють розчинитися у світі краси, кожен має свою унікальну індивідуальність.
Микола Бабак — живописець, літератор, колекціонер, закоханий у рідний край, історичну спадщину народу, звичаї та традиції українців. Валерій Басанець — художник, який працює в галузях живопису, графіки, скульптури, один із активних учасників нонконформістського руху Одеси. Магдалина Белень — майстринячарівниця, її керамічні “закарпатці” викликають щасливі усмішки. Микола Білик — скульптор, доцент Київської академії декоративноприкладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука, його скульптури стали візитівкою української столиці (пам’ятники княгині Ользі з фігурами Кирила, Мефодія та Андрія Первозванного, Ярославу Мудрому біля Золотих воріт, Архангелу Михаїлу та ін.) Лариса Бровді — українська художниця, яка віддала перевагу роботі над гобеленами. Анатолій Буртовий — живописець, графік, захоплюється історичною тематикою — епохою Трипільської культури, давньоукраїнськими міфами та легендами. Микола Вакер (1897—1987) — український художник, графік, представник Паризької школи українського мистецтва, народився в Києві і все життя сумував за своєю Батьківщиною. Геннадій Гармидер — графік, живописець, книжковий ілюстратор, майстер екслібрису, працює в техніці олійного живопису, офорту та інших графічних техніках. Михайло Дерегус (1904—1997) — графік і живописець, членкореспондент Академій мистецтв СРСР і України, професор. Ернест Котков (1931—2012) — художникграфік, свого часу в газеті “Правда” його називали “абстракціоністом”, “формалістом” і “космополітом”. Його шлях у мистецтві — шлях людини, яка все життя боролася зі стереотипами. Тетяна Красна — живописець із творчої родини художників. Адольф Лоза (1931—2004) — художник, палітра якого була сонячною, наповненою живою енергією добра, любові і світла. Роман Сельський (1903—1990) — художникімпресіоніст.