Сопілковий голос України

Марина МАРЧЕНКО
У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відзначили 80-річчя майстра художнього слова — Бориса Лободи. Привітати актора прийшли колеги, друзі, учні й шанувальники його таланту. Від Міністерства культури України ювіляр отримав почесну відзнаку за свою багаторічну працю.

Від Гончара до Стендаля
Більше півстоліття заслужений артист України, лауреат одного з перших українських конкурсів артистів-читців і Міжнародної премії “Тріумф” Борис Лобода зачаровує своїх шанувальників віртуозною майстерністю читця. У творчому доробку неперевершеного артиста розмовного жанру, котрий понад 40 років працює в Національній філармонії України — незліченна кількість літературно-музичних вистав, мистецьких проектів на українському радіо і телебаченні, зокрема власні літературні композиції.
Так, як Борис Лобода, ніхто не читає твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Тодося Осьмачки та інших українських класиків. У цьому переконані корифеї сцени — народні артисти України Анатолій Паламаренко, Лариса Хоролець та Олег Комаров, які вітали ювіляра в стінах музею.
“Тішуся, коли чую сопілковий голос і особливий тембр Бориса Івановича. Ми збираємося всією родиною разом з багатьма радіослухачами, щоб послухати його. Це наш національний скарб. Ним треба пишатися, берегти його і створювати умови для подальшої творчості”, — сказала Лариса Хоролець, партнерка актора у багатьох радіовиставах.
Голос Бориса Лободи озвучував тексти універсалів Центральної Ради, історичних праць Михайла Грушевського, Івана Крип’якевича, нариси про видатних українців — Івана Огієнка, Євгена Коновальця, Петра Конашевича-Сагайдачного та багатьох інших. У програмі “Поезія в’язнів сумління” каналу “Культура” він читав поетичні твори Миколи Руденка, Володимира Косовського, Івана Світличного. 45 компакт-дисків світової та української класики озвучив Борис Іванович.
“Важче сказати, кого я не читав із авторів — від Олеся Гончара “Людина і зброя” до Стендаля “Червоне і чорне”, — зауважив ювіляр і пояснив, що робота з озвучення літератури на радіо, телебаченні та естраді — це теж театр, але свій, індивідуальний.
Саме про такий театр мріяв випуск­ник Київського інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого Борис Лобода, працюючи після його закінчення у Запорізькому музично-драматичному театрі ім. Щорса, у Київському ТЮГу, коли повернувся до рідного Києва. “Я ніколи не хотів бути театральним актором, хотів стати артистом розмовного жанру. Але такого факультету в нашому інституті не було”, — зізнається.

Українське слово — дітям
Дуже важливо, особливо сьогодні, що численна слухацька аудиторія майстра слова — діти. Ціле покоління виросло на його казках у передачі “Вечірня колисанка”. “Для мене було величезним напруженням і задоволенням виступати перед маленькими телеглядачами в прямому ефірі на всю Україну. Бувало, після передачі ніч не сплю, таке напруження. Адже тексти треба було не з листка читати, а напам’ять”, — згадує актор.
А навчальних закладів України, в яких виступав перед школярами Борис Лобода, — не злічити. “Зважте, що артист розмовного жанру виступає без декорацій, без жодних театральних засобів. Він залишається один на один із глядачем і мусить тримати зал 45 хвилин, а то й більше. Але Бориса Івановича діти завжди слухають, затамувавши подих і відкривши рота”, — ділиться враженнями керівник літературно-драматичної частини Національної філармонії Микола Маліченко.
Тому не дивно, що саме Бориса Лободу запросили взяти участь у волонтерській культурно-освітній програмі “Шляхами рідної Батьківщини — України. Мистецтво жити на землі”, під час якої він виступав перед дітьми Краматорська, Слов’янська і Святогірська, проводив для них майстер-класи з художнього слова. Красу української мови і багатство культурної спадщини відчули і школярі Донбасу, коли приїздили торік до Києва. “Це діти, які ніколи не відвідували театр, були вражені”, — розповідають організатори проекту і запевняють, що таке ж цікаве спілкування з актором чекає незабаром і на дітей Луганщини.

Майстер, партнер і вчитель
Тож Борис Лобода і його особливий талант затребувані сьогодні, як ніколи. Коли більшість акторів його віку тільки гортають світлини і сторінки своєї біографії, згадуючи творчі здобутки, майстер художнього слова живе повнокровним творчим життям. Крім роботи у філармонії, він ділиться своїм досвідом зі слухачами Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв і грає у київському “Театрі раскольніков”.
“Борис Іванович творить разом з нами вже 2 роки. За цей час на сцені нашого театру за його участю глядач побачив 4 вистави, 3 з яких — моновистави: “Листи незнайомки” за оповіданнями Андре Моруа, “Вы чьё, старичьё?” за Борисом Васильєвим і “В один прекрасний день” за оповідан­нями Антона Чехова”, — розповідає засновниця та керівник театру Олеся Савченко.
“Він майстер, партнер і вчитель в одній особі для молодих колег. Легко долучається до поетичних вечорів, читає поезію разом з акторами і навіть глядачами”, — зауважує вона.
У людях Борис Лобода найбільше цінує доброту і щирість. І говорить, що зберегти вірність і навіть жертовність до свого покликання так, як Катерина Білокур, — його творче кредо. Тому й обрав для своїх урочистостей Національний музей українського народного декоративного мистецтва, в якому зберігаються картини його улюбленої художниці, і включив до свого репертуару вірш “Квіти”, присвячений її полотнам.
А ще Борис Іванович захоплюється грою на сопілці, тому його виступи стають незабутніми. “Я трохи оволодів цим інструментом і виконую півтора десятка фрагментів класичних мелодій. Дня вже не можу без сопілки”, — говорить він. — А мелодія “Аве Марія” — як щоденна молитва”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment