Була, є і буде українською…

Георгій ЛУК’ЯНЧУК
за матеріалами прес-релізу виставки
Відкриваючи виставку до 80-річчя проголошення незалежності Карпатської України “Наша земля проголошує: вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКОЮ”, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович зазначив, що історія Карпатської України — коротка: кілька місяців автономії, кілька днів незалежності. Але драматична і яскрава, у ній ніби сфокусовано всю українську історію ХХ століття. Вона про прагнення до свободи, про готовність захищати її до останнього подиху всупереч несприятливим обставинам. Вона про соборність, про боротьбу за єдність українського народу. Про героїзм попередників, який служить прикладом для наступних поколінь. Це одна з тих сторінок історії, яку нинішнє покоління знову змушене захищати незалежність із зброєю в руках, має перечитувати особливо ретельно. І для засвоєння досвіду і для натхнення.

Для Закарпаття 15 березня 1939 року — ключова дата у ХХ столітті. Оскільки вона завершила довгий процес національного самоусвідомлення цього населення, яке довгий час вагалося у своїй національній орієнтації. Фактично актом 15 березня 1939 року Сойм Карпатської України зафіксував, що це населення чітко має українське спрямування і прагне створити власну державу. З усіма ознаками: гімн, прапор, герб. І проголошення відбувалося у дуже складній геополітичній ситуації, коли всією політикою в тодішній Європі заправляла Німеччина, а впливові держави Європи — такі як Франція та Великобританія — йшли з нею на “умиротворення” штибу Мюнхенських домовленостей… І тодішня українська держава у вигляді Карпатської України стала жертвою агресії, яка відбувалась у змові двох диктаторів: Горті та Гітлера. І хоч фактично жодна країна світу не визнала існування Карпатської України, на відміну від її попередниці УНР/Української держави 1918—1921 рр., але сама її поява мала епохальний вплив на подальшу долю Закарпаття і є важливою історичною віхою українського державотворення! І говорити про існування Карпатської України як одноденної держави неправильно. Адже її проголошенню передувало п’ять місяців автономного життя. Закарпаття перетворилося з периферії на епіцентр українського визвольного руху і державотворення, в якому брали участь не тільки закарпатці, а й галичани й наддніпрянці. Йшлося про перший збройний опір планам нацистської Німеччини щодо перекроювання кордонів у Східній Європі. Це був акт відчаю, за яким уважно стежили не тільки західні оглядачі, фіксуючи, як хоробро і мужньо закарпатські українці захищають свою свободу, а й кремлівське керівництво. Бо на тлі капітуляції чехословацької армії, безкровної окупації чеських земель карпатські українці, не маючи достатніх ресурсів, підняли зброю проти загарбника — хортистської Угорщини. Проте Карпатська Україна не могла проіснувати триваліший час у тих обставинах. Міжнародна політична ситуація була надто несприятлива. Героїчнотрагічні сторінки Карпатської України — бій на Красному полі, надто нагадують трагічні події літа 2014го, коли на Донбас вдерлися регулярні війська Російської Федерації, що як і угорці 80 років тому мали сучасне озброєння, регулярну армію, навіть авіацію, а українські патріотидобровольці — тільки патріотизм. Чехи тоді не дали закарпатцям зброї, все вивезли, і українці фактично лишилися ні з чим… Між подіями 80річної давнини і сучасною Україною можна провести багато паралелей і зробити правильні висновки, переконані науковці. І тоді, і нині це була гібридна війна. 80 років тому ми бачимо ознаки такої війни, яку вели проти Карпатської України Угорщина і Польща. Тут і елементи диверсійних операцій без оголошення війни, інформаційна війни — фейки, економічна блокада, транспортна блокада. Всі ці елементи були вже тоді! І це був певний досвід для нас, як протистояти такому виклику, і тут була тоді цікава співпраця між тодішньою чехословацькою армією та українським парамілітарним формуванням “Карпатська Січ”. Вони спільно відбивали атаки цих диверсантів. Також був налагоджений певний механізм у протидії в інформаційному плані, коли разом намагалися захистити інформаційний простір Чехословаччини від дезінформації: у тогочасних польських газетах повідомлялося про “холеру, бунти, землетруси” у Хусті… Ще один висновок з тих подій, який дуже важливий для сучасної України, на думку істориків, — це розбудова професійної армії. Адже великі сподівання тоді були в уряді Волошина на чехословацьку армію, які не виправдалися. Коли чехословацька армія змушена була відступати з цієї території, на перший план виходили карпатські січовики без достатнього вишколу та оснащення… Сила Карпатської України полягала в тому, що, коли всі потерпали від терору Гітлера та його союзників, ця єдина мінідержава спромоглася на опір проти засилля мадярськофашистської окупації!
До 80річчя проголошення незалежності Карпатської України Український інститут національної пам’яті підготував інформаційні матеріали про Карпатську Україну для використання в освітньому просторі. 13 березня у Києві біля Головпошти Український інститут національної пам’яті відкрив виставку “Наша земля проголошує: вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКОЮ” — на 20 тематичних банерах розповідається про історію Карпатської України. У виставці, яку підготували фахівці Інституту спільно з істориком Олександром Пагірею, представлені унікальні фото, свідчення очевидців, історичні документи. Вона знайомить з історією краю від 1918—1919 років, коли закарпатські русини здійснили першу спробу об’єднатися з українцями по іншій бік Карпат у складі Української Народної Республіки зі столицею у Києві, до кривавих подій на Красному полі 15 березня 1939 року та спроб зберегти пам’ять про ті події. Виставка допомагає зрозуміти унікальну історичну роль, яку відіграла Карпатська Україна в історії нашої держави та Європи загалом, і за що її називали “найменшою державою з найбільшими національними амбіціями”.
Аналогічні стенди 13 березня відкрили в місті Хуст Закарпатської області, а 22 березня виставка демонструватиметься в Ужгороді у приміщенні Закарпатської ОДА під час фестивалю “Історія.UA”, також присвяченого 80річчю Карпатської України.
У матеріалах відображено ключові повідомлення, історичну довідку, 10 фактів про Карпатську Україну, корисні посилання, перелік документальних фільмів і телевізійних проектів, методичні рекомендації, а також тематичні інфографіки та карти, уривки зі спогадів учасників і свідків, перелік місць пам’яті та біографічну довідку творця Карпатської України Августина Волошина. На банерах багато інформації про героїчну боротьбу проти угорських окупантів. Для захисту Карпатської України 9 листопада 1938 року в Хусті було засновано парамілітарну структуру “Організація народної оборони Карпатська Січ”, відому також як ОНОКС. Очолив її Дмитро Климпуш. Соціальною базою для її розбудови стали осередки “Пласту”, “Січі” та “Просвіти”. В ОНОКС вступали вчителі, лікарі, службовці, студенти, гімназисти, семінаристи, робітники та демобілізовані військовослужбовці чехословацької армії. Прибули добровольці і з Галичини, Волині, Буковини та Наддніпрянщини. Це надавало їй загальноукраїнського характеру. У лютому 1939го чисельність Карпатської Січі досягла 15 тис. осіб. Загалом під час березневої кампанії збройні сили Карпатської України провели близько 20 боїв. Спогадами про свого діда Дмитра Климпуша на відкритті виставки “Наша земля проголошує: вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКОЮ” у столиці поділилась нинішній Віцепрем’єрміністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна КлимпушЦинцадзе:
— Сьогодні, у часи збройної агресії, особливо важливо пам’ятати та вшановувати тих, хто у найскладніші періоди нашої історії продовжував боротися за об’єднання українців та самостійність України. Відновлення та популяризація повної та правдивої історії України і для нас самих, і за кордоном, є спільним великим завданням для наукової спільноти, влади та громадськості. Правда — це наша зброя для відбиття гібридних атак Росії, яка намагається переконати, що Україна “недодержава”. Правда — це шлях до єднання українців та утвердження України як повноправного та невід’ємного члена європейської родини.

Олекса РІЗНИКІВ

39-й

Благословен будь, 39-й,
коли з-під руїн, рутин
з Рутенії зміг сплекати,
злеліяти і склепати
єдину на всі Карпати
на світ весь —
Вкраїну матір
блаженний муж Августин.

Вона прорвалась урочо,
немов ломикамінь той
крізь хижі, ворожі очі,
крізь пазурі поторочі,
крізь ноги, що йшли толочить,
крізь вигуки: “Хто ти? Хто?”

Будь проклятий, 39й,
коли угорські хорти,
нацьковані розривати
її, що не встигла встати,
очуняти, оклигати,
на поміч синів позвати —
загризли стозлі роти!

Будь проклятий, 39-й,
коли Москва і Берлін,
немов би сестра до брата,
рвонули з різних сторін,
стискаючи, мов лещата,
ганебність своїх обійм,
і топчучи нашу Матір —
зуміли таки почати
найжахливішу із війн.
10.05—10.08. 05

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment