Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
Дедалі частіше художники з інших країн присвячують свої живописні полотна Україні. Нещодавно у Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе відкрили виставку білоруської художниці Надзеї Пашкевіч “Фарба і слово”, а митець з Болгарії Іван Стоянов у Музеї гетьманства представив експозицію, присвячену Івану Мазепі.
Надзея Пашкевіч народилася на Білоруському Поліссі. Професійну освіту здобула в Кобринському мистецькому коледжі. Творчу діяльність розпочала з цілком традиційних живописних полотен. Але з часом її творча натура почала шукати нові форми виявлення стану душі, переживань і вражень. Працюючи в царині ліричного (романтичного) абстракціонізму, мисткиня створює свій світ образних ілюзій, переживань і вражень. За останні п’ять років взяла участь у персональних та колективних виставках у Білорусі, Росії та Китаї.
Дитячі роки Надзеї минули неподалік від кордону з Україною. Їй дуже подобається українська мова. Давно мріяла представити свої роботи в Україні, побувати в Києві, який вважає одним зі світових центрів духовності. Цю мрію вдалося втілити завдяки Музею-майстерні Івана Кавалерідзе.
Виставка “Фарба і слово” представляє роботи фігуративної та нефігуративної абстракції. На створення цих робіт надихнули твори Тараса Шевченка, Максима Богдановіча та Адама Міцкевича.
Роботу “Над Дніпром”, присвячену поемі Т. Шевченка “Сон”, мисткиня подарувала музею. На ній Кобзар пролітає над Дніпром, бачить Андріївську церкву, історичний центр Києва, села, що навколо. А далі — Білорусь. Цим Надзея хотіла показати, що історії наших країн мають чимало схожих сторінок, а білоруська мова, як і українська, багато років була під забороною. Поемі “Сон” також присвячена робота “Над містом”, на якій зображено Петербург. Зараз художниця працює над третьою частиною цього невеликого циклу, що матиме назву “У палацах”.
Картина “Дві половини душі” символізує душу Тараса Шевченка. Мисткиня переконана, що одна половина душі Шевченка — це Україна, а друга — його геніальна поезія. Полотно “Мить” присвячене швидкоплинності нашого життя. А роботою “Йди за мною” художниця закликає вивчати творчість Кобзаря. Також геніальному українському поету вона присвятила картини “Внутрішня пустота” і “Сосуд”.
Тут же видання “Кобзаря” білоруською мовою, світлини пам’ятників Шевченку в Слуцьку, Бресті, Гомелі і Мінську, уривок з твору видатного білоруського поета Янки Купали, присвяченого Тарасу Григоровичу.
Інший білоруський поет Максим Богдановіч до сторіччя від дня народження Шевченка написав дослідження про творчість поета. Творчість цього співця рідного краю надихнула Надзею на створення багатьох своїх полотен. Одне з них присвячене віршу поета “Зорка Венера”, що став відомою піснею. Саме творчість М. Богдановіча допомогла художниці усвідомити себе білорускою і відчути всю красу білоруської мови.
Третій митець, на вірші якого мисткиня написала свої живописні роботи — Адам Міцкевич. Не всім відомо, що Міцкевич народився на території сучасної Білорусі, все життя мріяв, аби вона стала незалежною державою.
Іван Стоянов народився в Болгарії. Закінчив Шуменський університет ім. єпископа Костянтина Преславського і отримав ступінь магістра класичних мистецтв. З 1986 року активно займається виставковою діяльністю, провів 37 персональних виставок у Болгарії та за її межами. Твори І. Стоянова зберігаються в музеях і приватних колекціях Болгарії, Китаю, Японії, Білорусі, Португалії, Іспанії, Італії, Польщі, Франції, Македонії та Ізраїлю.
Митець дуже любить Україну. Мав тут низку виставок. Особливо теплі стосунки в нього склалися з Музеєм гетьманства, де відкрилася вже п’ята персональна виставка художника, яку цього разу присвячено 380-річчю від дня народження Івана Мазепи.
Директор Музею гетьманства Галина Ярова нагадала, що кілька століть ім’я гетьмана спочатку в Російській імперії, а потім у Радянському Союзі було під забороною. Однак українська діаспора завжди його вшановувала, проводила Академії до роковин І. Мазепи. 1993 року було створено Музей гетьманства. А вже за рік тут провели конференцію, присвячену гетьманові, що мала відголоски далеко за межами України.
Також Г. Ярова розповіла про Івана Стоянова, який провів у музеї свою першу виставку 2011 року. Одну з виставок присвятив Україні, а інша мала назву “Глаголиця”. Експоновані роботи художник дарує музею. Він вивчив українську мову, має дружні стосунки з художниками Дніпра, Львова, Івано-Франківська, Кам’янського, Петриківки. Багато українських митців бували у нього в Болгарії.
Пані Галина вручила художнику подяку Музею гетьманства за багаторічну творчу дружбу з музеєм та організацію тут кількох виставок.
А представник родини Мазеп — Ігор Мазепа — нагородив Івана Стоянова пам’ятною медаллю і зазначив, що йому особливо приємно, що художник звернувся до роду Мазеп та їхнього гербу, розповів про українсько-болгарські історичні та культурні зв’язки, що своїм корінням сягають у глибину віків.
Спеціально до дня народження славетного гетьмана Іван Стоянов створив 23 картини на полотні у техніці асамбляжу і колажу. Основою виставки є робота з гербом родини Мазеп “Курч”, виконана в золотисто-жовтому, червоному і рожевому з чорним кольорах. Автор розмістив її між двох картин “Трипілля”, чим намагався показати зв’язок давніх часів трипільської цивілізації і культурного розвитку України доби Івана Мазепи. Ще одне цікаве зображення герба “Курч” Іван Стоянов зробив на тлі синіх кольорів.
