Ось уже шостий рік країна перебуває на межі між миром і широкомасштабною війною: українське суспільство і держава прагнуть визволитися з лабет колишнього колонізатора, а путінська неоімперія наполегливо створює всі умови для переходу від нинішньої незвичайної за проявами і векторами наступу гібридно-месіанської агресії до повноцінних воєнних дій. До цього додається ситуативно-публічний тренд тотального негативізму соціально-економічної дійсності в суспільних дискурсах та платіжних документах. І виявляється, що всі ми сидимо на пороховій бочці, вибух якої може миттєво позбавити українців свободи, гідності та державної перспективи.
Першим іспитом на громадянську зрілість українського суспільства, відданість ідеалам демократії Майдану гідності, бажанням бачити і творити Україну мирної перспективи стануть вибори Президента України 31 березня.
Про ситуацію, яка складається, бачення майбутнього, конкретні кроки щодо унеможливлення багатьох проблем і зміцнення державності ми розмовляємо з лідером політичної партії “Патріот” Миколою ГОЛОМШЕЮ та Головою Комітету економістів України, політологом Андрієм НОВАКОМ.
— Якою бачите найближчу мету, над якою мають працювати наші політики та державні діячі у цей нелегкий для країни час?
Андрій Новак: І партія “Патріот”, і я як член партії, чітко бачимо свою мету — творення нової, Майданної України громадян і громад — і знаємо, як цього досягти. Ми прибічники правової держави зі справжнім верховенством права. Категорично проти владного дуалізму, що склався зараз у нас. Бачимо шляхи виходу з багатьох глухих кутів, які виникли в різних сферах життєдіяльності держави та суспільства.
Водночас ми розуміємо: для того, щоб реально впливати на ситуацію і модерувати зміни в країні, одного президента, навіть найкращого та найталановитішого, замало. Потрібна потужна команда професіоналів-державників та національна парламентська сила, яка б узяла на себе відповідальність за реальні реформи, рішучу модернізацію і провела їх оптимально та ефективно. Наша партія готова до цього.
Микола Голомша: Протягом останніх п’яти років партія “Патріот” не сиділа склавши руки. Весь цей час ми наполегливо працювали над формуванням візії майбутньої України. Наша позиція щодо розробки концептуальних інтелектуальних конструктивів з найрізноманітніших питань і проблем сьогодення — від державного будівництва до культурних проектів, від оборонно-безпекових ініціатив до економічних і соціальних пропозицій — неодноразово виносилися на публічне обговорення, ставали предметом наукових дискусій і практичних конференцій. Наші партійці потужно працювали у громадах, доносячи своє бачення ситуації в країні і пропонуючи шляхи для удосконалення і розвитку економічної, соціальної і, звісно, політичної моделі, що склалася на цей момент в державі. Проводячи заходи в середовищах життя територіальних громад, ми завжди дослухалися до думки громадян, пересічних українців, обговорювали з ними найболючіші проблеми. А це допомагало нам відчувати ритм і енергетику сучасного життя суспільства.
— То що ви — як партія — реально пропонуєте?
М. Г.: Найперше, якщо ми говоримо про найближчі глобальні події в країні — вибори 31 березня — необхідно сформувати законодавчо та практично повномасштабний інститут Президента України. Цей процес — як правова дія — матиме надзвичайно потужні позитивні наслідки для державотворення. Отже, перспективи країни саме в сучасних динаміках глобалізованого світу.
Ситуація владної та інституційної невизначеності сьогодні призводить до серйозних втрат, провалів у формуванні стійкої моделі державного устрою. А звідси виникає і атмосфера майже тотальної недовіри суспільства до різних гілок влади, розчарування їхніми діями. В такій ситуації дуже легко (і ми це бачимо) сусіду-агресору впливати на свідомість наших співгромадян, що створює додаткове внутрішнє напруження.
Ми виступаємо за кардинальні зміни управлінського стилю в державі по всій вертикалі і горизонталі, тобто органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Нова стилістика, побудована на цифрових технологіях, тільки здається недосяжною нині. Ми детально вивчали цю ситуацію і бачимо велику перспективу таких змін.
Що це дасть? Це повністю переформатує державу і суспільство, оскільки змінить сам характер їхньої взаємодії, встановить необхідний рівень довіри та виведе всіх нас на партнерську співпрацю.
А. Н.: Одним з перших, невідкладних питань, які потрібно вирішити задля зміцнення державності в країні — ухвалити закон щодо кримінальної відповідальності представників усіх гілок влади за прямі порушення Конституції України. Ми на гіркому досвіді бачили, до чого призводить ця законодавча прогалина. Маємо намір добитися кодифікації законодавства у всіх сферах.
Ми виступаємо за діалог держави з суспільством, передусім громадами. Проводити навіть найкращу за задумом реформу, заганяючи середовища життя у вузькі часові межі, з нашої позиції, є непродуманим кроком, бажанням довести західним партнерам свою незамінність. А чим відлуниться така поспішність? Чи не доведеться згодом виправляти в такому ж авральному стані допущені помилки?
Тому ми наполягаємо, щоб у ході реформи були збережені всі, навіть найменші, села і хутори як історично-ментальні коди нації. Більше того, територіальні громади мають бути суб’єктами юридичного права, які діють на підставі власного статуту. І це має відбуватися не тільки з позиції ОТГ, а насамперед з позиції кожного населеного пункту, що йде на добровільне об’єднання. Сама ж реформа має проводитися з урахуванням інтересів найменшої громади, а не високих посадових осіб із печерських пагорбів.
— Одним із ключових питань нашого сьогодення і майбуття є захист держави від ворога — путінського режиму РФ. Тобто, постає проблема національної безпеки…
А. Н.: Одним із перших кроків у справі надійного захисту держави має стати реформування безпеково-оборонного сектору, так званого силового блоку. Особливо це стосується РНБО, її необхідно вивести з тіні комфорту Адміністрації Президента на “спекотний” бік щоденно-активної і масштабної діяльності з протидії агресору.
Кардинального переформатування потребує Міністерство оборони України. Потребує виведення на нову орбіту повноцінної роботи оборонно-промислового комплекс, який навіть в умовах триваючої агресії не повністю завантажений державним замовленням. Відсутня цільова програма його перспективного розвитку. Такий стан справ неприпустимий.
М. Г.: Наша позиція однозначна: безпековий сектор має стати мультифункціональним, з єдиним центром функціонально-геостратегічної координації щодо законодавчо-правового, регламентно-процедурного, науково-технологічного та інноваційно-кадрового забезпечення.
І тут особливо зростає функціональна роль інституту Президента, бо постає надзвичайна важливість постійної координації мультифункціонального безпекового сектору країни для відбиття агресії ворога у різнопланових напрямах — від суто фізичного до комунікаційно-контентного, історично-ментального тощо.
— Не секрет, що армія досі страждає на рецидив корупції. Як із цим боротися, як цей негатив побороти, адже ми заявили про свій євроатлантичний вибір?
А. Н.: Країна потребує нової сучасної моделі національної безпеки, яка була б у рази дієвішою і ефективнішою за нинішню. Ефективність у цьому випадку є синонімом слова “боротьба” — мається на увазі з корупцією. Новий президент України повинен з перших днів приступити до ліквідації корпоративної нетерпимості та номенклатурного лобізму тієї чи тієї ланки безпекового сектору, які традиційно контролювали доступ до попередніх президентів.
До речі, ООС — це не операція сектору оборони, а саме операція об’єднаних сил сектору безпеки та оборони, в якому центральною ланкою є ЗСУ.
З другого боку, вважаю, що сам термін “оборона” є застарілим і таким, що не відповідає сучасним безпеково-оборонним викликам геополітичного та геостратегічного масштабів протистояння України і світу сучасним глобальним агресіям глобального гібридного тероризму з боку путінського режиму РФ.
Рецидив корупції в секторі оборони пропоную розглядати через призму міжнародного досвіду боротьби з цим явищем (адже це негатив світового масштабу). Водночас його варто сприймати в армії (всіх структурах силового блоку) як елемент загальнодержавного явища, що має системні причини та витоки.
Щодо корупції як перешкоди на шляху до євроатлантичної інтеграції України, то, як на мене, це не тільки проблема української армії. Вона не може вирішуватися лише у вузьковідомчому сегменті. Це проблема кардинальної зміни стилістики державного (органів виконавчої влади) управління, повноцінного функціонування інституту президента, довершеного демократичного, зокрема, парламентського контролю за сектором безпеки і оборони тощо.
Тут постає, повторюсь, питання усунення дуалізму влади, функціонування РНБО як органу дієвої координації сектору безпеки і оборони, визначення в цій координаційній системі місця і ролі всіх складових, які наразі діють відокремлено і врізнобіч. Особливо багато питань виникає до таких структур, як СБУ, МЗС, Укроборонпром, ГПУ (військова прокуратура) тощо.
Наша політична сила вважає також, що потрібно виносити на публічний рівень обговорення питання забезпечення національної безпеки законодавчою гілкою влади. Нинішня діяльність у цій сфері, як на мене, вкрай незадовільна. Зараз постає в новому світлі тема територіальної оборони, адже з утворенням ОТГ маємо з інших позицій підходити до визначення цієї проблематики. Ми не можемо допустити ситуації 2014 року, коли добробатівський і волонтерський рухи існували поза законом.
М. Г.: Насамперед зауважу, що корупція в українському суспільному дискурсі має ширші поняття, аніж у країнах зі сталою демократично-ліберальною парадигмою цивілізаційного поступу. В Україні в умовах гібридно-месіанських агресій та практик глобального гібридного тероризму (після колоніалізму СРСР) корупція — це аванс і навіть комплімент існуючому середовищу державно-суспільних відносин.
Що я маю на увазі? Наші уявлення і дії по боротьбі з корупцією базуються на сприйнятті західних стандартів про це явище. Але ж воно не є стабільним і однорідним у всьому світі. Воно має національно-державну специфіку, більше того, може трансформуватися в часі й прилаштовуватися до різних управлінських систем.
Тому я би ставив питання про необхідність усвідомлення явища української корупції з позиції її місця, ваги і впливу в державі і суспільстві.
З моєї позиції, корупція займає не так уже й багато місця — близько чверті всіх негативних та злочинних проявів. Сьогодні набагато серйознішою є проблема правового, фізичного, публічного свавілля.
Нині в Україні є наявні реальні лакуни абсолютного свавілля тотального цинізму, який не обмежується правом чи етикою взаємин. А комунікаційно-контентна безпека країни, хоч як прикро, перебуває в мінусових позначках від абсолютного нуля.
Як з цим боротися? Бачу такі шляхи:
Створення судово-правового сервісу постійної дії як альтернативи традиційному суддівству, що залежить від лобістсько-персональних впливів і повністю себе дискредитував.
Введення національної нульової декларації про статки та доходи всіх громадян України та 3% бар’єр легалізації цих доходів, щоб потім можна було фіксувати проблемні ніші та напрями як мотивацію до справжнього українського громадянства.
Запрошення на конкурсній основі ветеранів структур, що входять до сектору безпеки і оборони, до аудиторських інспекцій у секторі безпеки та оборони. Налагодження цієї повністю автономної діяльності з допомогою фахівців з країн НАТО.
Тому необхідно провести такі заходи:
— Аудит походження статків усього управлінського та командного складу сектору безпеки і оборони. Аудит включає перевірку не лише відповідних посадових осіб, а всієї родини. Виявлення доходів чи майна, набуття або володіння якими не підтверджується юридично, визначається на законодавчому рівні як підстава для звільнення з посади з подальшим розслідуванням відповідно до вимог Кримінального кодексу України.
— Створити тимчасовий (не більше року) правничий сервіс безпекового сектору з виявлення та притягнення посадових осіб до відповідальності за мародерство, підкуп, контрабанду, вимагання, зловживання, халатність, саботаж, агентурні дії тощо. Формування атмосфери нетерпимості до цих ганебних явищ, для чого ухвалюється відповідна нормативно-правова база.
— Створити інфраструктуру цифрової фіксації (в режимі блокчейну) всіх операцій регламентно-процедурного характеру щодо забезпечення безпеково-оборонної сфери. Цей процес супроводжується системним арбітражем аудиторів, що наймаються з фахівців світового безпекового сектору, бажано з кадрового потенціалу світового українства. Оголосити набір наших експатів (українців за походженням) для очищення від корупційної зарази безпекового сегменту країни.
Спілкувався
Олексій ЯКИМЕНКО
