Гортаючи сторінки анімації

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
Історії української анімації вже понад 90 років. Про це та про багато інших фактів вітчизняної мультиплікації можна було довідатися під час презентації книжки Лариси Брюховецької та Анастасії Канівець “Українська анімація”, що відбулася у синій залі столичного Будинку кіно.

У книжці розповідається про розвиток мистецтва анімації, починаючи від його виникнення 1927 року на Одеській кінофабриці ВУФКУ і відродження наприкінці 1950-х на студії “Київнаукфільм”, коли до плеяди досвідчених майстрів приєдналася молодь. Видання містить творчі портрети режисерів анімаційного кіно Ніни Василенко, Ірини Гурвич, Алли Грачової, Володимира Дахна, Давида Черкаського, Євгена Сивоконя, Єфрема Пружанського, Бориса Храневича, Степана Коваля, Олега Педана, Олександра Шмигуна і Манука Депояна.
Книжка побачила світ у видавництві “Фенікс” за підтримки КМД. На обкладинці — персонаж (Кіт) з пластилінового серіалу “Моя країна — Україна” студії “Новатор-фільм” (керівник проекту Степан Коваль). “Українська анімація” розповсюджена по бібліотеках Києва. За Міжбібліотечним абонементом її можуть замовити читачі з усієї України.
Анімацією Україна може по праву пишатися. Низку анімаційних стрічок, відомих не лише в нашій країні, а й далеко за її межами, створили вітчизняні кіномайстри. Це серія “Як козаки…”, “Острів скарбів”, “Аліса в країні див”, “Йшов трамвай № 9”… Однак українській анімації допоки присвячено дуже мало наукових і науково-популярних видань. Свою лепту в осмислення цього мистецтва внесла редакція журналу “Кіно-Театр”.
Новий етап у розвитку української анімації розпочався на початку 1960-х років. А в наступні десятиліття анімаційні стрічки українських митців здобували нагороди міжнародних фестивалів, визнання та любов глядачів. Переживши разом з українським кіно труднощі 1990-х, це мистецтво нині розвивається у двох напрямах — авторському та комерційному.
— Із цієї книжки, — розповідає кінознавець і педагог Сергій Марченко, — ми дізнаємося про історію анімації від 20-х років минулого століття — фільм В’ячеслава Левандовського “Солом’яний бичок”. Автори проводять нас у 1960-ті роки, коли лише виник задум стрічок про козаків і йому чинили величезний опір. Бо тема ця начебто пов’язана з націоналізмом. Були навіть думки зробити стрічки про червоних козаків, а на голови їм почепити будьонівки. На щастя, здоровий глузд переміг. Так з’явилася розкішна серія Володимира Дахна і Едуарда Кирича, яка виходила у 60-ті—80-ті роки. Саме Київський інститут будівництва і архітектури виховував майбутніх художників-аніматорів.
Відомий український аніматор Євген Сивокінь подякував авторам за таку непросту роботу. Однак видання, на його думку, має й недоліки. Також можна було б розповісти про художників української анімації. Аніматор Олег Педан шкодує, що вперше звернувся до жанру анімації уже в зрілому віці.
Створений у 30-ті роки Євгеном Горбачем анімаційний фільм “Тук-тук та його приятель Жук” допомагає відчути ту непросту епоху. А стрічка Алли Грачової “Ведмедик і той, що живе в річці” першою з українських анімаційних картин була удостоєна відзнаки на міжнародному кінофестивалі далекого 1967 року. Давид Черкаський відомий широкому загалу своїми серіалами “Острів скарбів” та “Пригоди капітана Врунгеля”. Цього вечора представили його фільм, де режисер на основі двох історій намагався показати специфіку людської психології. Присутні мали можливість подивитись стрічку Володимира Дахна “Як козак щастя шукав” (1969), Єфрема Пружанського “Людина, яка вміла творити дива”. Доторкнутися до давньоруської історії допоміг уривок з фільму Ніни Василенко “Сказання про Ігорів похід”. Наступними були картини Євгена Сивоконя “Людина і слово”, якій уже 45 років, і одна з його останніх робіт — “Засипав сніг дороги”, фільм Степана Коваля “Йшов трамвай № 9”, що отримав “Срібного ведмедя” на престижному фестивалі у Берліні. Завершила презентацію стрічка Олега Педана “Атракціон”.
У планах організаторів презентації — проведення вечора, присвяченого маловідомій українській анімації 90-х.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment