Ірина ПАСЬКО,
доцент Української військово-медичної академії
Фундаментальна праця з військово-польової хірургії за редагуванням провідних військових хірургів, докторів медичних наук, професорів Я. Л. Заруцького і В. Я. Білого, яка наприкінці 2018 року увійшла до науково-практичного обігу української медичної спільноти, стала важливою подією у військовій медицині України. Йдеться про третю книгу у низці логічно, тематично і методологічно пов’язаних праць, що були написані й видані впродовж останніх п’яти років і в яких осмислено та узагальнено досвід і науково-практичні здобутки в галузі воєнно-польової хірургії, а саме: “Вказівки з воєнно-польової хірургії” (2014), підручник “Воєнно-польова хірургія” (2016) і науково-практичне та методологічне керівництво “Воєнно-польова хірургія” ( 2018).
Як наукове і навчальне видання, що має вагомий прикладний компонент, “Воєнно-польова хірургія” є результатом творчої праці колективу науково-педагогічних працівників Української військово-медичної академії у співпраці з провідними науковцями і фахівцями інших навчальних, наукових і клінічних закладів Міністерства оборони України і Міністерства охорони здоров’я. Керівництво містить відомості з діагностики та лікування бойової хірургічної травми і ушкоджень воєнного часу згідно з сучасними поглядами на ранову і травматичну хворобу та відповідає програмі “Воєнно-польова хірургія” і завданням підготовки студентів вищих медичних навчальних закладів, лікарів-інтернів закладів післядипломної освіти МОЗ України, а також слухачів Української військово-медичної академії.
Матеріал структуровано за трьома частинами, які мають самостійне значення, а саме: “Загальні питання воєнно-польової хірургії”; “Спеціальні питання воєнно-польової хірургі” і “Зміст і особливості надання хірургічної допомоги при бойовій травмі різної локалізації”.
Це видання заслуговує на увагу фахівців не лише великим обсягом новітньої інформації, яка чітко розподілена за основними розділами воєнно-польової хірургії, а що особливо важливо — оприлюдненням результатів великого практичного досвіду з хірургічного лікування бойової травми. Також має самостійне значення опублікований у книзі унікальний ілюстративний матеріал. Він заслуговує на особливу увагу, вивчення і сприйняття. Умовно його можна розподілити на три основні групи. Перша — це рідкісні історичні фотографії, які ілюструють загальний поступ воєнно-польової хірургії, організацію і надання хірургічної допомоги в геополітичному контексті. Вони дають уявлення про особливості сортування, етапів медичної евакуації і функціонування пересувних (за історичною термінологією — “тимчасових”) госпіталів в їхній історичній динаміці. Друга група ілюстративного матеріалу, найважливіша і найчисельніша, — фотографії, які автори відповідних розділів зробили у воєнно-польових умовах. Безперечно, крім професійної уваги і сприйняття їх як важливого навчального матеріалу, ці знімки викликають сильні емоції, які можна узагальнити влучним і гірким висловлюванням Е.-М. Ремарка: “Лише в лазареті бачиш на власні очі, що таке війна”. І третя група — це новітнє хірургічне обладнання для стаціонарних медичних закладів і пересувних, мобільних підрозділів для надання хірургічної допомоги в воєнно-польових умовах, а також сучасні засоби, прилади та устаткування для реабілітації поранених і постраждалих. Весь масив ілюстративного матеріалу докладно прокоментовано і роз’яснено у відповідних текстах. Оскільки цей навчальний матеріал орієнтований здебільшого на аудиторію, сформовану вже в умовах новітнього технологічного інтерактивного сприйняття знань, то насиченість книги наочним матеріалом є однією з її сильних сторін.
З метою виокремлення найважливішого з усієї сукупності різноманітної і складної для засвоєння інформації у цьому виданні надано схеми, авторські рисунки і таблиці. Вони виконані в єдиному, вдало розробленому стилі, дані й відомості в них чітко структуровані, що значно полегшує процес навчання.
Заслуговує на особливу увагу розділ “Додатки”. У ньому надано зразки новітньої стандартизованої звітної документації і чітко прописано вимоги для їхнього заповнення за стандартами НАТО. Саме теоретичне і практичне опанування технологією використання цієї документації для контролю за перебігом травматичної хвороби і кінцевим її результатом дає можливість здійснювати процес лікування на рівні вимог сучасної світової військової медицини.
Автори керівництва з академічною скрупульозністю підійшли до чіткого формулювання основних визначень із воєнно-польової хірургії. Навчальний процес розпочинається із засвоєння понятійного апарату — це аксіома. Впродовж останніх десятиліть виникли принципово нові напрями, поняття і терміни, які використовують у сучасній медичній науці. Термінологія з воєнно-польової хірургії базується на аналітиці всієї сукупності кількісних характеристик, клінічно-діагностичного матеріалу і основних організаційних засад при наданні хірургічної допомоги на полі бою. Зрозумілі й конкретні визначення складних фахових завдань — це найперше, що має засвоїти хірург у процесі навчання і подальшого вдосконалення.
Як справедливо зазначили автори, система хірургічної допомоги в Україні складалася десятиріччями і враховує демографічні, географічні, екологічні особливості та інфраструктуру господарчого комплексу країни в умовах мирного часу. Разом із тим під час акцій громадського протесту, антитерористичних операцій, масштабних стихійних лих мирного часу виникають системні проблеми в наданні медичної допомоги одночасно великій кількості поранених і постраждалих.
Автори підкреслюють, що воєнно-польова хірургія як система надання спеціалізованої медичної допомоги не допускає імпровізацій та неузгодженості в діях. Кінцевий результат її функціонування залежить від впровадження єдиних науково обґрунтованих принципів і методологічних підходів до організації та надання хірургічної допомоги пораненим і постраждалим, діагностики та лікування сучасної бойової хірургічної травми в умовах бойових дій.
Автори є авторитетними військово-медичними фахівцями у своїх галузях і мають досвід надання екстреної хірургічної допомоги в умовах надзвичайних ситуацій і лікування бойової травми в воєнно-польових умовах.
Фактично ця праця є новаторським посібником із військово-польової хірургії, в якому узагальнено і осмислено масштабний матеріал щодо організації і надання хірургічної допомоги пораненим у воєнний час, постраждалим від надзвичайних ситуацій у мирний час і виявлено спільність багатьох проблем, актуальних для хірургії воєнного і мирного часу.
Це видання, крім основного навчального і практичного значення для удосконалення хірургічної роботи, матиме великий громадський резонанс не лише в середовищі медичної спільноти, а й в українському суспільстві загалом. Передусім через усвідомлення того, який колосальний обсяг організаційних завдань, напруженої практичної роботи і відповідальності за їхнє виконання, зокрема, в мобільних пересувних формуваннях, підрозділах і закладах був покладений на військову медицину і особливо на військових хірургів.
У книзі використано велику кількість сучасної фахової літератури вітчизняних та іноземних авторів, присвячених актуальним проблемам воєнної хірургії. Перелік праць наприкінці кожного розділу свідчить про ґрунтовну аналітичну роботу авторського колективу. Серед запропонованих для вивчення опублікованих джерел чимала доля належить випускникам і науково-викладацькому складу Української військово-медичної академії, особливо доцентам і професорам кафедри військової хірургії цього закладу.
Книгу створено в кращих традиціях вітчизняної і зарубіжної навчальної медичної літератури. В її написанні взяли участь представники декількох поколінь українських військових хірургів. У цій спільній праці свідомо об’єднано ґрунтовні теоретичні знання та досвід авторитетних військово-медичних фахівців і чималі науково-практичні здобутки молодих хірургів, які разом працювали у воєнно-польових і екстремальних природно-кліматичних умовах. Видання “Воєнно-польова хірургія”, як зазначили керівники авторського колективу, присвячене 25-річчю кафедри Української військово-медичної академії. І це найкраще свідчення реальних досягнень київської наукової школи військових хірургів, яка сформувалася в Академії і успішно діє впродовж чверті століття.
У підготовці та виданні цього, без перебільшення, безпрецедентного масиву новітніх знань із воєнно-польової хірургії також взяли участь колективи Національного військово-медичного клінічного центру і Військово-медичних центрів регіонів МО України; центральних районних лікарень Донецької і Луганської областей, клінічної лікарні імені Мечникова в Дніпрі, Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та інших наукових, навчальних і лікувально-профілактичних закладів НАМН і МОЗ України, фармацевтичні фірми “Юрія-Фарм” і “Дарниця”.
