Мавка на вербі

Едуард ОВЧАРЕНКО
У Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка Сергій Маслобойщиков поставив виставу “VERBA” за мотивами драмифеєрії Лесі Українки “Лісова пісня”.

Вистава “Верба” — це оригінальне авторське прочитання хрестоматійної драми Лесі Українки “Лісова пісня” від відомого українського кіно і театрального режисера, одного з найкращих сучасних театральних художників Сергія Маслобойщикова.
Оригінальність прочитання полягає в наближенні глибинних філософських категорій Лесі Українки до сьогоднішнього глядача. Через неординарність сценічного відтворення, яскравість театрального образу режисерпостановник нагадує нам про вічні поняття Краси самого Життя, Любові як життєдайної сили, яка спроможна не лише оновлюватися сама, а й робити світ досконалішим, чистішим. Це вистава про кохання, яке дарує Бог. Господь дарує його Лукашу, але той не спроможний оцінити всю високість й сакральність Божого благословення. Зрадивши Мавку, він зрадив себе.
“Verba” латиною означає: “слова”, “мова”, “текст”, “слова пісні”, “рукопис”, “оклик”… фонетично це збігається з українським словом “верба”. Вербадерево — це місце, де живе Мавка. Мавка виходить з верби на початку п’єси та у вербу повертається. А Verba — слова — місце, де живе сама Леся Українка та її поетичний спадок. “В серці знайшла я теє слово чарівне, що й озвірілих в люди повертає…” — каже Мавка. Здається, що фонетична гра була спланована самою авторкою “Лісової пісні” — цього складного багатошарового твору.
Драматична історія кохання Мавки та Лукаша заводить нас у таємничі лаштунки, де зароджуються стихії незрозумілого всесвіту, де оклик справжнього здобувається ціною власного життя.
Режисер вистави Сергій Маслобойщиков не лише розробив художнє вирішення сценічного простору, а й запропонував власну сценічну редакцію одного з найвизначніших текстів української літератури.
За цим митцем вже давно утвердилася слава “універсального” художника. Його творчість охоплює широкий спектр мистецьких зацікавлень — авторське ігрове кіно та кінодокументалістика, книжкова графіка, плакат, живопис, театральна режисура, сценографія, дизайн театральних костюмів. В кінодоробку — картини, відзначені міжнародними нагородами. На терені театру — помітні постановки (й не лише в Україні), чотири премії “Київська пектораль” за кращу сценографію (зокрема й нагорода за виставу “Буря” на сцені франківців), Міжнародна театральна премія в галузі сценографії імені Федора Нірода, Золота медаль Національної академії мистецтв України в галузі театру.
До участі у виставі режисер запросив і знаних виконавців — народних артистів України Василя Башу і Олексія Петухова, заслужену артистку Анжеліку Савченко, і тих, хто лише починає служити Мельпомені — Христину Федорак, Олександра Бегму та Івана Шарана.
Декорація, з одного боку, нагадує невеликий деревообробний комбінат — те, на що людина перетворила природу, а з іншого — це лабіринт, в якому заблукали герої вистави.
Ті, хто звик до хрестоматійного прочитання “Лісової пісні”, можливо, і не сприймуть нової постановки, але ті, кому до вподоби творчий пошук знайдуть тут для себе багато нового і цікавого.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment