Війна на мовно-культурному полі: соціологія, Maruv і Зеленський

Лариса МАСЕНКО,
професор НУ “Києво-Моги­лянська ­академія”
У спадок від Російської імперії Україна отримала викривлену мовну ситуацію, внаслідок чого на її території точиться конкуренція між двома мовами. Українській після здобуття незалежності має належати державотворча роль консолідації населення, що означає впровадження її у визначених державою сферах на всій території країни. Водночас кожне розширення вжитку державної мови передбачає звуження використання російської мови, а Росія — не та країна, яка поступається тим, що вважає своїм завоюванням.
Закономірно, що зміна вектора мовно-культурного розвитку з проросійського на український мала здійснюватися передусім шляхом відповідного виховання молодшого покоління.
За 27 років незалежності в Україні вже виросла молодь, яка мала стати якщо й не всуціль українськомовною, то принаймні позбавленою комплексу залежності від російського світу.
Натомість соціолінгвістичні дослідження і деякі знакові події в нашому культурному й політичному житті не дають підстав для оптимізму.

Що показало соціолінгвістичне опитування старшокласників у Чернігові
Аспірантка Національного університету “Києво-Могилянська академія” Світлана Немировська, яка вивчає мовну ситуацію Чернігова, провела в цьому місті 2018 року опитування старшокласників. Було опитано 677 учнів віком від 15 до 17 років. Більшість з них (88%) проживають у Чернігові від народження та ідентифікують себе як українців (96,2%). Попри це, 41,6% опитаних школярів вважають рідними і українську, і російську мови однаковою мірою, лише українську — 32,7%, російську — 19,6%, іншу — 3,8% і 2,3% респондентів не визначились.
Отже, бачимо, що колишня радянська настанова на визнання українцями рідною не лише своєї, а й російської мови продовжує успішно впливати на чернігівську молодь, народжену в незалежній Україні.
Наступні результати опитування демонструють ще гіршу картину, яка, властиво, й показує, чим має завершитися проект “двох рідних мов”. У повсякденному вжитку чернігівських школярів абсолютно домінує російська мова. Українською говорить лише 2% старшокласників, 4,4% відповіли, що спілкуються суржиком, решта ж є російськомовними.
Інше дослідження, проведене 2016 року в Чернігові серед всіх вікових груп, показало вищий відсоток використання української мови (13%) та обох мов однаковою мірою (33%). Але різниця у зіставленні з опитуванням молоді свідчить про те, що українською говорять лише представники старшого покоління. Це підтверджує й той факт із дослідження С. Немировської, що українською або обома мовами школярі послуговуються переважно при спілкуванні з бабусями і дідусями, хоча й тут показник є низьким (14,5%).
Таким чином, результати соціологічного опитування 2018 року свідчать про занепад державної мови в стародавньому українському місті, що розташоване всього у 130 кілометрах від столиці.
Така ситуація, властива не лише Чернігову, а й деяким іншим містам, свідчить про провал гуманітарної, а частково й освітньої політики в нашій державі.

Причини домінування російської мови в молодіжних середовищах України
Хоча статистика кількості шкіл із українською мовою навчання має засвідчувати успішну українізацію освіти, їй суперечить поширена практика формального ставлення багатьох вчителів до української мови — вони вживають її лише на уроках, а на перерві і на шкільних святах переходять у спілкуванні з учнями на російську.
Така поведінка педагогів формує у свідомості школярів функціональний розподіл двох мов: українську вони сприймають як офіційну мову формальної комунікації, а російську — як значно привабливішу мову товариського спілкування й розваг.
На закріплення саме такого стереотипу у ставленні до двох мов потужно працювала, починаючи з другої половини 1990-х
років, майже вся мас-медійна сфера країни, передусім привласнені олігархами телевізійні канали.
Присутність української мови в телеефірі зводилася до офіційної інформації, натомість уся розважальна сфера стала цариною російства. До недавнього часу майже на всіх телеканалах панувала продукція, завезена з Росії або ж створена в Україні, але так само російськомовна.
Так Росія, отримавши від українського керівництва карт-бланш на володіння найефективнішими інструментами впливу на виховання молодшого покоління українців, виграла війну з Україною на мовно-культурному полі. Разом з російською мовою і через посередництво російської масової культури в свідомість молодих людей впроваджувались міфи російської державності, російське світобачення і світосприйняття, російські культурні коди і поведінкові стереотипи.
Плоди тривалого перебування молоді в такому інформаційно-культурному просторі виразно продемонстрували дві недавні події в нашому культурному і політичному житті — голосування за Maruv під час конкурсного відбору на “Євробачення” і високі рейтинги кандидата у президенти Володимира Зеленського.
На вибір Maruv глядацькою аудиторією, а вона вочевидь була переважно молодіжною, як переможниці на конкурсі “Євробачення”, жодною мірою не вплинуло те, що співачка гастролює в Росії і вже у квітні планує виступати в Москві й Петербурзі. На запитання журналістів про те, що відбувається на Донбасі, дівчина уникла чіткої відповіді, а свою співочу кар’єру в Москві пояснює миротворчими намірами.

Популярність Зеленського як свідчення ментального зросійщення українців
Рівень ментального зросійщення частини української людності відображає й феномен популярності нинішнього кандидата на президентську посаду Володимира Зеленського.
Як уже зазначалось, шоумен і його команда “95 Квартал” неодноразово демонстрували в гумористичних сценках зневагу до українських національних цінностей — мови, культури, символіки. До цього ще можна додати й популяризацію кремлівського трактування подій російсько-грузинської війни 2008 року в сатиричному сюжеті “95-го Кварталу” “Наша Америкаша”, де тодішні президенти Грузії й України Саакашвілі і Ющенко постають нікчемними дурниками — маріонетками в руках американців.
А на початку березня 2014 року, коли вже повним ходом тривала окупація Росією українського Криму, він в ефірі ТСН звернувся до Путіна з таким спічем: “Уважаемый Владимир Владимирович! Не допустите со своей стороны даже намека на военный конфликт. Потому что Россия и Украина — действительно братские народы. Если вы хотите, я могу вас умолять на коленях. Но не ставьте на колени, пожалуйста, наш народ”.
Згідно з логікою цього звернення, виходить, що Путін “зі свого боку” не допустив навіть “натяку на воєнний конфлікт”. А хто ж у той час здійснював окупацію Криму з використанням російських військових підрозділів? І невже шоумен справді вірить у те, що плазування перед царем-батюшкою “братнього російського народу” примусить його зупинити збройну агресію?
Загалом, коли аналізуєш пародійну творчість Зеленського, зокрема серіал “Слуга народу”, новий сезон якого вийшов на каналі “1+1” аккурат перед голосуванням, не полишає враження, що актор веде приховану гру у грандіозному телевізійному експерименті з програмування масової свідомості електорату України.
Наскільки успішним виявиться експеримент, побачимо вже згодом.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment