«Все буде Зе!шибісь!»

Михайло СОПІВНИК,
заслужений працівник культури України

Це реальний лозунг кандидата на посаду Президента України В. Зеленського із біг-борда на Хрещатику. На цій же вулиці — ще один одіозний лозунг цього ж кандидата: “Ми їх зробимо разом”. Смішно, правда? А ось на перехресті доріг у районі метро “Лівобережна” вже серйозніший лозунг “Ні обіцянок, ні пробачень”.
У мене, як і в переважної більшості українців, у ці дні завжди виникали думки: чи читають люди ці дуже “смішні” заклики-обіцянки? А може, це просто за професійною інерцією пересмішника В. Зеленського, заради потіхи вчергове збиткуються над українцями? Адже в багатьох, а, можливо, і всіх трансляціях (бо з певної пори перестав дивитись на TV каналі 1+1 “Квартал 95”) лунали іноді до гидкості цинічні знущання над українцями.
По-перше, українська мова в цих русскоязичних КВНщиків брутально фальшивилась. По-друге, в усіх цих сценах щодо українців, державних керманичів і самої України звучала зневага, нелюбов, презирство і образа.
І до болю було мені завжди прикро, що глядачі в залі реагували сміхом і веселощами. Думалось: невже серед них немає хоч одного українця, щоб піднявся і освистав чи крикнув “ганьба!” Ну, думаю, може, на цей раз знайдеться “один козак із міліона свинопасів” (Т. Шевченко).
На жаль, мої сподівання не справдились, а на сьогодні й поготів. Невже багатьом українцям “пороблено” цим TV-ящиком, що вони так дружно проголосували в першому турі виборів на посаду Президента України за кандидата В. Зеленського?
Люди добрі!.. “Схаменіться! будьте люди, бо лихо вам буде” (Т. Шевченко). Прислухайтесь до поради-звернення нашого генія — пророка України Тараса Шевченка.
Невже такою великою і складною державою, як Україна, та ще в такий важкий час, може керувати зовсім не підготовлена людина? Чи, може, ви голосували за нього заради потіхи? Державі такі потіхи можуть дуже дорого коштувати — до крайнощів, втрати самої Держави. Ви цього хочете? Цього можуть хотіти тільки вороги. Вам що, всім набридло жити у своїй державі? Прислухайтесь ще раз до Шевченка, котрий нам заповідав, що лише “в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”.
Та чи гіркі уроки минувшини, як-от після героїчної переможної битви козацького війська гетьмана Івана Виговського під Конотопом 1659 року, якій 28 червня цього року мине 360 років, де вщент була розбита 100-тисячна армія московитів, і де через розбрат козацької старшини Виговський склав гетьманську булаву на користь молодого, не підготовленого до державного управління Юрія Хмельницького, сина великого Богдана, який через свою нездатність повернув в Україну москалів. Згідно з новим союзним договором з Московією, прийнятим Ю. Хмельницьким, Україна була визнана вже не як союзна держава, а як автономія у складі московського царства. Запам’ятайте, українці, що ми втратили свою державу в жовтні 1659 року, де цим договором було перекреслено всі здобутки Гетьманської держави Війська Запорозького на віки.
Хіба можна з цим гратися, веселитись сьогодні, тим паче, що в Україні знову палахкотить війна з тим же “братнім” сусідом.
Поясніть собі, будь ласка: хіба можна кому завгодно стати до керма Головнокомандувача армії, коли вона воює?
Мені важко уявити, кого Зеленський буде “робити разом”. Це він мав на увазі нас, українців, “робити”. Може, цей чоловік має на увазі “зробити” всю Україну заради своєї амбітності чи нахабства. Адже він уже раз порівняв її з публічною жінкою. І нічого, всі проковтнули. Ні преса, ні громадськість, ні влада не обурилися цим цинічним викликом.
Непокаране зло породжує ще більше зло.
А ви повірили в цю комедію і побігли на виборчі дільниці голосувати за кіношного президента.
Слава Богу, що тільки 30% голосів за цього кандидата, а не більше. Мабуть, Всевишній зглянувся над Україною, адже не всі в ній зазомбовані, і це дає нам сподівання на переосмислення своїх помилок.
На черговій нараді у Спілці офіцерів України перед першим туром, коли обговорювали кандидатури (правда, не всі 39, бо це б до ранку затягнулось), полковник Володимир Кривобок сказав: “Я не люблю Порошенка, але я дуже люблю Україну, тому голосуватиму за чинного Головнокомандувача ЗСУ Петра Порошенка”. Що тут можна додати чи відняти. Коротко і ясно, по-військовому.
Візьмімо гасло “Я люблю Україну…” і хай кожен українець і українка і прийдуть з ним на виборчі дільниці 21 квітня, на католицький Великдень, і проголосуймо так, як велить нам мудрість нашого українського народу і національна гідність. Віддаймо свій голос за Людину, котра вже зарекомендувала себе як державник, діючий у царині освіти, мови, війська, християнської віри, держави Україна.
Не допустімо до ствердження гірких слів гетьмана Івана Мазепи “През незгоду всі пропали”. Нехай заклик Т. Шевченка “Обніміться ж, брати мої. Молю Вас, благаю” буде нашим обов’язком перед нашими дітьми, внуками, перед прийдешніми поколіннями. Щоб не мучило нас потім сумління, що нічого не зробили, аби зберегти Україну. На одного Бога тоді надія. А Бог дає те, що ми зробимо.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment