Ярослав Мудрий як креативний та освічений стратег

Олександра КАСЬЯНОВА
Фото Валерія ПОПОВА,
Юлії КУЗЬМЕНКО
Упродовж тривалого часу українці жили спільною історією із сусідами. А точніше, так, як того хотіли сусіди. Ідеї “русского міра” та “спільної колиски” поширювалися в маси, аби зробити з нас “тупоумну юрбу”. Все ж закладений від природи здоровий глузд не дав нам втратити свою державність, свою самобутність. Проте наші сусіди не здаються. Вони всіляко намагаються вплинути на нас, нав’язати своє бачення, прагнуть підкорити нас попри усе. Як діяти? Правдою. Ми не маємо змінювати їхню думку про нас, ми маємо змінити думання українців, зокрема тих, хто сумнівається в Україні та її майбутньому.

4 квітня у рамках традиційних квітневих ІІІ Всеукраїнських наукових читань за участю молодих учених “Філологія початку ХХІ сторіччя: традиції та новаторство” відбувся круглий стіл “1000ліття вокняжіння Ярослава Мудрого на Великому Київському Столі та розвиток середньовічної книжності”. Ініціатором та модератором зустрічі виступила д.філол.н., професор Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Оксана Сліпушко.
Під час цієї наукової платформи доповідачі продемонстрували на прикладі постаті Ярослава Мудрого не тільки викривлення історії російськими науковцями та журналістами, не тільки численні інтерпретації Ярослава Мудрого, а й правду про керування державою, зокрема те, що нелегко бути державотворцем, головою Русі та діяти так, як від тебе чекають.
Перше дискусійне питання — належність Ярослава Мудрого. Чий він — України чи Росії? Це маніпулятивне твердження. Адже, як відзначив Ярослав Калакура, д.істор.н., проф. КНУ імені Тараса Шевченка, ще у минулому столітті у Парижі, на одному з Конгресів про історичні спадщини, було виведено таке правило щодо належності: пам’ятки, як і інша спадщина, належать тій країні, яка нині розташована на території, де було її віднайдено чи де відбувалися історичні події. А щодо Ярослава Мудрого, то він є князем давньоукраїнським, як і його батько, а спадщина Київської Русі — це спадщина України. Про це наголошував також Михайло Грушевський. Хоч би як фальсифікували факти російські історики, а всі розуміють, чий князь Ярослав Мудрий.
Ярослав Мудрий як “собиратель русских земель” і “фундатор русского централизованного государства”. Цей міф також спростував Ярослав Калакура. Науковець сказав, що Ярослав Мудрий здійснив явище протилежне — децентралізацію земель. Цей удільний спосіб правління є європейським. Його мудре рішення віддати землі у правління громад демонструють його як професійного, модерного та мудрого правителя. Цю думку продовжив Ігор Сендюков, редактор відділу “Історія та “Я” газети “День”. Журналіст зауважив, що держкерманичем Ярослав Мудрий став ще у 15 років. Він уміло добирав радників, був дипломатом і прагнув осягнути “мудрість віків”, розвиваючи книжну культуру на території Київської Русі. Князь тісно співпрацював з Візантією, попри це зберігав незалежний курс своєї держави, її самобутність. То чи не мудро діяв Ярослав Мудрий? Ігор Сендюков наголосив, що Ярослав Мудрий мав ті якості правителя, які, на превеликий жаль, не мають усі нинішні державні діячі.
Ще однією фальсифікацією постаті Ярослава Мудрого є глорифікація його військової діяльності. Російські історики стверджують, що він прагнув розширювати територію країни на північному сході та на заході. Але насправді, за словами Ярослава Калакури, при Ярославі Мудрому було мало війн. Захист для нього був ключовим. Свідченням є сучасні “Змієві вали” по всій лісостеповій та степовій території України. Тут бачимо його як стратега. На цьому також наголосив Юрій Ковалів, д.філол.н., проф. Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. За словами пана Юрія, Ярослав Мудрий мислив на майбутнє. Він був унікальною та креативною людиною, яка думала та діяла стратегічно.
Говорили також про викривлення російською історіографією ролі Ярослава Мудрого у розвитку культури, освіти та духовності. Сергій Махун, ведучий рубрики “Архіваріус” тижневика “Дзеркало тижня”, розкрив питання контексту і паралелей Софії Київської, зокрема Софії як образу мудрості. Таким чином підкреслено роль Ярослава Мудрого у розвитку культури та духовності на території Київської Русі. Окрім цього на круглому столі спростували міф про формування “русской культуры” Ярославом Мудрим і наголошено, що правління Ярослава Мудрого — це найвищий розквіт Київської Русі. Цю думку розкрила зокрема Оксана Сліпушко, яка зазначила, що Ярослав Мудрий беззаперечно був книжником. Він разом із Іларіоном працював над літописом, був освіченою людиною, тому це вкотре підкреслює і характеризує його як мудрого керівника, який заклав міцний фундамент могутньої Києворуської держави — європейського типу і спрямування, з високим рівнем освіти, культури, церкви, літератури.
Влучно насамкінець зустрічі висловився Юрій Ковалів, що ніхто ніколи не скаже, яким був насправді Ярослав Мудрий та як він діяв. Тому нині є багато домислів, які виникають через те, що йдемо від текстів, історичних пам’яток. Ми читаємо тексти, де Ярослав Мудрий описаний претензійно, але він, як і інші, був неідеальним. Чому? Тому що літописи мають різні редакції, бо переписувалися відповідно до князів. Тому читаймо тексти з великою пересторогою, пам’ятаючи, що ми накладаємо власні матриці.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment