Марія Заньковецька: зі Львова до Києва

Едуард ОВЧАРЕНКО
У рамках проекту “Нема провінції в культурі” Київська академічна майстерня театрального мистецтва “Сузір’я” представляє моновиставу за п’єсою Романа Горака “Актриса”.

Ця вистава ще до прем’єри здобула міжнародне визнання. Виконавиця ролі Марії Заньковецької — заслужена артистка України Олександра Люта, отримала диплом за кращу жіночу роль Міжнародного фестивалю національних театрів “Москва — місто світу” (звичайно ж, ця подія сталася до початку російськоукраїнської війни).
За словами режисерапостановника вистави, народної артистки України Алли Бабенко, життя Марії Заньковецької було настільки бурхливим, насиченим, багатозначним, що вмістити його в одну виставу неможливо. Роман Горак узяв кілька епізодів, пов’язаних з коханням актриси до Миколи Садовського. Ці епізоди й грають у виставі.
Про роботу над роллю Марії Заньковецької розповіла актриса Олександра Люта:
— Я навчалася на акторському відділенні вокального факультету Львівської консерваторії, клас народного артиста України Богдана Козака. Богдан Миколайович — провідний актор Львівського національного театру ім. Марії Заньковецької, і цей курс, власне, був при театрі.
Більше дізналася про неї, коли працювали над Чеховим. Народна артистка України Алла Бабенко — автор усіх чеховських вистав, які ми робили у Львові й возили на фестиваль “Меліховська весна” у Меліхово — садибу Антона Чехова. Нас запрошували приїхати на цей фестиваль і після Майдану, але ми, звісно, відмовилися.
Під час репетицій дізналися від Алли Григорівни, що п’єсу Антона Павловича “Чайка” присвячено Заньковецькій. Що вони були знайомі, спілкувалися (про все це розповідається у виставі “Актриса”). Чехов хотів купити хутір на Чернігівщині, але раніше знайшов садибу в Меліхово і так склалося, що оселився під Москвою. Якби обставини повернулися інакше, можливо, він був і українським письменником.
Зіграти у моновиставі “Актриса” мені запропонувала Алла Бабенко. До цього я грала у моновиставі Алли Григорівни “Божевільна” за п’єсою, яку теж написав Роман Горак. Цей твір розповідає про дружину Івана Франка Ольгу Хоружинську в той період життя, коли вона потрапила до божевільні після всіх жахіть, що сталися після смерті її сина. Зробили виставу за два тижні, готували її до Українського дня на Московському фестивалі на Арбаті. Звідти привезли гранпрі. “Актрису” теж готували до фестивалю. Цього разу я отримала відзнаку “За кращу жіночу роль”.
Дуже подобається працювати у постановках за п’єсами Романа Горака. Роман Дмитрович добре розуміє жінку, відчуває її душу.
Коли у виставі задіяно багато людей, то тебе може хтось підстрахувати, врятувати в якийсь момент. А в моновиставі ти на сцені один.
Чому вистава називається “Актриса”, а не, наприклад, “Марія Заньковецька”? Те, що говориться у творі про Марію Заньковецьку, — це розповідь про кожну актрису.
У виставі використано музику духового оркестру як спогади про кращі моменти життя, паралельно звучить “Хорал” — це вже сумні моменти. А в кінці вистави — пісня “Ой горе тій чайці” у виконанні Ніни Матвієнко. Цей твір вибрано не випадково. Марія Заньковецька завжди мріяла грати “Чайку”, хотіла піднятися над тими нещасними сільськими жінками, ролі яких їй доводилося виконувати. Якби її не хвилювала доля українського театру, української мови, вона б грала російською весь світовий репертуар, і, врешті, залишилася б на імператорській сцені, як їй пропонували. Але вона була патріоткою і не пішла на угоду зі своєю совістю.
Виставі вже більше п’яти років. Звичайно, за цей час вона змінилася. Як саме, краще судити глядачеві, який постійно дивиться наші вистави. Хочу подякувати театру “Сузір’я”, який надав можливість грати у Києві вистави “Вогні” і “Актриса”, хотілося б, аби наша творча співпраця розширювалася.
Фото надано театром

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment