«У людини має бути одна Батьківщина»

Георгій ЛУК’ЯНЧУК
Музика Стравинського, створена в Устилузі на Волині, — одна з блискучих сторінок не тільки вітчизняної, а й світової музичної культури. Завдяки Стравинському музичний фольклор Волині та Поділля через “Петрушку”, “Весну священну”, “Весіллячко” назавжди залишиться в історії світової музики.

Російська імперія (колишня Московія) вкрала в України не тільки стародавню назву Русь. Все геніальне в мистецтві й літературі національних колоній теж ставало жертвою імперських амбіцій Москви, спочатку царсько-імператорської, а згодом і радянськокомуністичної. Такими “культурними трофеями” імперської політики в музичній сфері зокрема стали спочатку геніальні Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель, а згодом і Петро Чайковський та Ігор Стравинський… Хоча Стравинський і був в опалі у радянської влади через еміграцію, він — відомий на весь світ композитор, якому аплодувала аудиторія Європи та США. 135рiчний ювілей Стравинського нещодавно відзначали в усьому світі.
Ігор Федорович народився 17 червня 1882 року в м. Оранієнбаум (нині м. Ломоносов у складі Петродворцового рну м. СанктПетербург) в українській родині співака Маріїнського театру Ф. Стравинського і Г. Холодовської зі старовинного роду Сулим. Жив у Петербурзі та Устилузі на Волині в Україні, потім у Швейцарії, Франції та США. Коріння Стравинських пов’язане з Волинню та Києвом. Для сучасної української музичної спільноти актуальними є дослідження духовних зв’язків Ігоря Стравинського з українською культурою. Значну частину своїх творів писав на українській землі, а їхні джерела знаходив саме в українському фольклорі. Райським куточком для своєї творчості Ігор Стравинський називав містечко Устилу поблизу ВолодимираВолинського. Він приїжджав сюди до родини. Тут зустрів своє кохання, жінку, з якою поєднав долю, — киянка Катерина Носенко стала матір’ю чотирьох дітей композитора, зокрема художника Федора Стравинського (1907—1989), композитора і піаніста Святослава СулимиСтравинського (1910—1994). Після одруження 1906 року Ігор Стравинський розробив проект, за яким на околиці Устилуга було побудовано його власний дім, де композитор написав 16 музичних творів. Разом із братом Гурієм він посадив липову алею, яка й нині милує око відвідувачів музею композитора і вихованців музичної школи, розміщеної в його будинку. Батько композитора Федір Стравинський – видатний співак другої половини XIX ст., гарно малював, мав розкішний бас. Його називали попередником самого Федора Шаляпіна. Кілька років виступав у Київській опері, потім став прем’єром Маріїнського театру. Федір Гнатович був різносторонньо обдарованою людиною. У його репертуарі було багато українських народних творів. Коли Рєпін створював свою картину “Запорожці”, співак позував для типажу похмурого осавула. Свою любов до “пісенного краю” — так Стравинськийстарший називав Україну — він передав синовi Ігорю. В Устилузі на Волині (колишньому маєтку композитора) сьогодні діє меморіальний музей Стравинського.
Ігор Стравинський і кровно, і духовно належить до української культури. Відомий диригент Ігор Блажков, який знав композитора особисто і листувався з ним, переглядаючи архівні документи, присвячені роду Стравинських, виявив, що предок композитора 1597 року був війтом (мером) Києва! А Стравинські — батько і син — у своїй творчості надзвичайно тісно пов’язані з Україною. Ігор Федорович сам писав, що “у мені є частина української крові, чим я дуже пишаюся”. Щоліта з 1907го до початку Першої світової війни композитор писав свої твори в Устилузі. Саме в Устилузі народилося кілька геніальних творів Ігоря Федоровича, навіяних волинським фольклором! Серед них “Жарптиця”, “Петрушка” і широковідома “Весна священна”. Стравинський виявляв особливу цікавість до давньоруського і сучасного йому українського фольклору, до ритуальних і обрядових образів, до балагану лубка. В музеї Ігоря Стравинського в Устилузі є світлина, подарована фондом Пауля Захера з Базеля (Швейцарія), на якій композитор записує українського лірника на порозі свого будинку в Устилузі в період роботи над “Весною священною”. У ці роки формуються принципи музичної естетики Стравинського, пов’язані з “театром уявлення”, закладаються основні елементи музичної мови — “поспівковий” тематизм. Стравинський належить до провідних новаторів ХХ століття. Він одним із перших відкрив нові музичноструктурні елементи у фольклорі, асимілював деякі сучасні інтонації. Найкращі твори Стравинського істотно збагатили світову культуру і справили вплив на розвиток музики ХХ ст. Ця історична правда про українське походження та українські мотиви його геніальної світового рівня творчості почала виходити на поверхню лише з відновленням Незалежності Української держави. Лише у квітні 1990 року в Устилузі в музичній школі, що діяла у садибі, яка колись належала Ігорю Стравинському і його дружині Катерині НосенкоСтравинській, відкрили перший у світі музей геніального композитора XX століття.
Сьогодні тут проводяться міжнародні фестивалі класичної музики “Стравинський та Україна”. Ця будівля зведена ще 1907 року згідно з проектом самого Ігоря Федоровича, і стала домом для трьох поколінь родини. Митець працював тут щоліта з 1907 до 1914 року. Саме в цих стінах створена його перша робота — фантазія для оркестру “Феєрверк”. На початку відновлення української Незалежності в музейних і музичних виданнях вперше з’являються світлини Устилугу, ВолодимираВолинського, Ковеля — міст, пов’язаних з перебуванням І. Стравинського на Волині, і звучить пропозиція О. Огнєвої про проведення присвяченого йому фестивалю. Праобраз фестивалю реалізувався спочатку під назвою “Діалоги з Ігорем Стравинським” (1992—1993, Луцьк—Львів). До програми фестивалю входили твори, що представляли основні періоди творчості композитора. У рамках реалізації програми “Повернені імена” у Волинському краєзнавчому музеї відкривається виставка “У людини має бути одна Батьківщина”. У червні 1994 року в Луцьку відбувається перша міжнародна наукова конференція “Стравинський і Україна”, де вперше за довгі роки замовчування розглядалося питання про духовний зв’язок композитора з українською культурою. Доповіді було присвячено проблемам вивчення джерел з формування особистості Стравинського, його творчості, пов’язаних з українською культурою, впливу автентичного фольклору Волині на музичну мову ранніх творів композитора, та для розуміння витоків музики Стравинського. І ось тоді ж започатковується перший однойменний музичний фестиваль “Стравинський і Україна”, який, розпочавшись у Києві, був продовжений на Волині, в Луцьку та Устилузі, де вперше прозвучала музика композитораземляка. Серед гостей першого фестивалю був і народний артист СРСР Анатолій Солов’яненко. II фестиваль “Стравинський і Україна” відбувся з великою перервою лише 2005 року. Присутність авангардної музики в сезонних концертних програмах із серії “Нова музика в Україні”, на яких звучала українська і польська музика у виконанні камерного ансамблю “Нова музика в Україні” під керівництвом Володимира Рунчака, композитора, диригента — вихованця Луцької музичної школи №1 і випускника Луцького музичного училища (нині Волинське державне училище культури і мистецтв ім. Ігоря Стравинського), без сумніву, сприяла тому, що в червні 2005 року відроджується фестиваль “Ігор Стравинський і Україна”. З цього часу фестиваль набирає обертів і має щорічне продовження. І ось уже п’ятнадцять років фестиваль “Стравинський і Україна” гуртує шанувальників вишуканої класичної музики, тих, хто цікавиться, досліджує життя і творчість або прагне познайомитися зі спадщиною нашого талановитого земляка.
Ця подія стала візитівкою не тільки Волинської області, а й України загалом. Диригент, народний артист України Ігор Блажков вважає, що такий фестиваль — ще один крок до європейської інтеграції України. Почесні дипломи фестивалю “Стравинський і Україна” вручали свого часу диригенту Ігорю Блажкову, композитору Богодару Которовичу, англійському кінорежисеру Тоні Палмеру, який був знайомий з Ігорем Стравинським особисто і створив документальний фільм про нього. Серед лауреатів премії Ігоря Стравинського і відомий диригент та знаний український композитор, творець і пропагандист сучасної авангардової музики Володимир Рунчак. Нещодавно Національний духовий оркестр України та Академічний камерний хор “Хрещатик” (художній керівник Павло Струць) представили в Національній філармонії спільний проект — концертну програму творів Ігоря Стравинського. За диригентським пультом був сам Володимир Рунчак. В концерті прозвучали: “Меса” для мішаного хору та подвійного квінтету духових, “Чорний концерт” для кларнета і джазоркестру, сюїта з балету “Петрушка” (аранжування В. А. Шефера).
Стравинський згадує у “Хроніці”, що “Меса” створювалася під впливом хорового церковного співу, почутого ще в дитинстві, збереженої в пам’яті фоносфери храму. Про “Чорний концерт” (як і про інші твори та факти біографії Стравинського) існує чимало міфів. Один із міфів — музикознавчий: про те, що “Чорний концерт” від початку до кінця наповнений джазовими інтонаціями. Відчутні на слух джазові інтонації втілено тут неповторною музичною мовою (недарма Стравинського величали “музичним Прометеєм”) лише в другій частині твору, а сам опус, у якому “мало джазу”, суттєво вплинув на формування естетичної платформи “третього шару музики”. В Америці “Чорний концерт” називають “Біблією бібопу”, вважаючи його джерелом багатьох технічних ідей цього напряму. У цьому контексті “стають на місце” ненав’язливі промови Володимира Рунчака, що супроводжували всю програму. Між Месою і “Цирковою полькою” прозвучали цитати з “Діалогів” Роберта Крафта — Ігоря Стравинського на підтвердження думки про українське походження композитора. У другому відділенні курйозні історії з життя митця передували прем’єрі “Портрета Ігоря Стравинського”, яку Рунчак представив на суд публіки як знак шани та поваги до великого Майстра. Публіка у захваті аплодувала стоячи. Твір прозвучав на біс і став заключним елементом у музичному “пазлі” масштабного концертного проекту, музичної виставиприсвяти генію, творчому портреті Ігоря Стравинського. Без перебільшення, концертприсвята Ігорю Стравинському став справжнім “естетичним вибухом” і достойним прикладом для пошанування імені геніального українського композитора.
Сьогодні Володимир Рунчак продовжує втілювати традиції авангардизму, закладені його знаменитим земляком. Нещодавно за його ініціативою та активною участю у Великому залі ім. Василя Сліпака Національної музичної академії України відбувся концерт “Авангард і Джаз”, а згодом серія концертів у стінах Академії започаткованого Першого фестивалю сучасної та класичної музики “Нова музика в Україні”, в яких взяли участь не тільки вітчизняні виконавці, а й відомі зарубіжні колективи з фестивалю “Французська весна”. 16 травня у Національній філармонії України відбувся концерт, присвячений Дню Вишиванки Національного Академічного духового оркестру під орудою Володимира Рунчака, в якому взяли участь народна артистка України Ніна Матвієнко, Руслана Лоцман, Анна Лотіш (народний спів).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment