На Горі Чернечій у Каневі

Михайло ЦИМБАЛЮК,
м. Хмельницький

Неослабна у народі пам’ять про Тараса Шевченка. Міцним вузликом у ній зав’язане і його повернення в Україну вже почилим 158 років тому. Пригнічене кріпацтвом, неписьменне, українство знало його полум’яне слово й передавало з уст в уста. І коли його тіло везли з Петербурга в Україну, то люди за десятки кілометрів виходили до шляху, яким повертався Кобзар, і робили цей шлях вишиванковоквітковим — живим.
У вишиванках та з квітами щороку до могили Шевченка з’їжджаються з усієї України. 22 травня цього року сюди знову прибули просвітяни з Хмельницького. Голова Хмельницької обласної “Просвіти” Віталій Міхалевський та голова Хмельницького районного осередку Михайло Цимбалюк приїхали разом із театральною студією Хмельницького обласного благодійного фонду “Карітас”, студентами літературного театру “Глорія” (Хмельницький національний університет) та представниками учнівського самоврядування навчального закладу “Вище професійне училище № 11”.
Власне, поїздка й стала можливою завдяки “Карітасу” — відомому в Хмельницькому за багатьма культурнодуховними проектами. Ними опікуються зокрема активістки фонду Наталія Гринчишин та соціальний педагог Олеся Кузенко. Місток між театральною студією фонду й студентським театром “Глорія” проклала старший викладач кафедри української філології Хмельницького національного університету Таїсія Коваль. Її постановки за творами Тараса Шевченка не один рік виконували студенти на Чернечій Горі в Каневі у дні вшанування Кобзаря.
Цього року композицію з уривків поеми “Сон” та інших віршів Шевченка виконала студентка магістратури Юлія Довганюк, а власний вірш, присвячений Шевченкові, прочитала “глоріанка”, дипломантка торішнього Міжнародного мовнолітературного конкурсу імені Тараса Шевченка Ольга Каштан. Юні театрали з БФ “Карітас” виконали літературну композицію, під вінець якої на могилу зійшов віцепрем’єрміністр В’ячеслав Кириленко і підхопив декламоване Ярославою Гринчишин:
Сонце йде
І за собою день веде.
І вже тії хребетносилі,
Уже ворушаться царі…
І буде правда на землі.
Виступи хмельничан привабили групу просвітян із ІваноФранківщини. І коли галичанка заспівала “Така її доля”, то до неї підійшла Наталія Гринчишин і підхопила — склався дует.
— Який ми чудовий народ! — не стрималася пані, яка трималась інкогніто. — Я весь час жила на Луганщині, а з початком війни змушена була переселитися. Мешкаю на Полтавщині, а сюди вирішила приїхати самостійно. І тут уперше, але, напевно, приїжджатиму щороку. Спасибі вам, що бережете Україну і не даєте нам забувати, що ми — українці.
Аж із Канади дістався на свято вшанування пам’яті Шевченка отець Роман Паньків — член НСПУ і журналіст Радіо “Свобода”. В одному із залів відкрито виставку “Образ і слово Кобзаря у вишивці” за розробками заслуженого майстра народної творчості Григорія Кисіля з Полтави, а студенти і викладачі Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича зі Львівщини розгорнули виставку робіт “Тарас Шевченко — художник. Погляд з ХХІ століття”.
Урізноманітнення експозиції музею в Національному заповіднику “Тарасова гора” в Каневі — вимога часу. Тільки відвідувачі, котрі бувають тут десять років та більше, відзначають відсутність на виставках багатьох експонатів, бачених раніше. Задля зустрічі з ними багато хто й повертається в Канів. Запитуємо у ветеранів музею і чуємо: все у фондах. Після реконструкції музеюзаповідника до 200річчя від дня народження Тараса Шевченка стало просторіше, але разюче поменшало експозиційних площ…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment