На перехрестях «Книжкового Арсеналу»

Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
У столиці відбувся ІХ Міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал”, який разом зі Львівським книжковим форумом є одним із головних книжкових свят країни.

Щодня на фестивалі відбувалися десятки презентацій, дискусій, лекцій, перформансів, круглих столів, виставок, показів фільмів. Представників ЗМІ зацікавила дискусія про літературу переживання “незагоєних ран” воєнних конфліктів. Цю дискусію присвятили виходу у світ книжки Артура Юркевича та Малхаза Джаджанідзе “Заборонена лоза” у видавництві “Темпора”. Основою книжки стали спогади про дитячі переживання Малхаза під час війни в Абхазії на початку 90х років минулого століття.
— Поява в Україні літератури про сучасну Грузію — надзвичайно велика рідкість, — зазначила редактор книжки Юлія Олійник. — Ми б хотіли, щоб ця книжка сприймалася в контексті історії України і Грузії, сучасних українськогрузинських відносин, сприяла розвиткові контактів між нашими народами. Переконана, що ця книжка, написана за реальними подіями, багато чого навчить українців.
— Дуже важливо для мене як для грузина, що вважає себе і українцем, що ця книжка вийшла у перекладі українською мовою, — зізнався колишній Генеральний консул Грузії в Україні, а нині волонтер Теймураз Нішніанідзе. — Сьогодні дуже мало літератури, яка б розповідала про реальні події, які відбуваються в Абхазії, а знати і розуміти історію дуже потрібно.
Ми, волонтери, докладаємо багато зусиль, щоб наші хлопці на фронті мали можливість читати книжки. Бо людина, яка багато читає, легше переносить психологічні травми. Займаюся проектом “Пересувна бібліотека для фронту”. Разом з друзями за два роки розвезли по всій лінії розмежування близько шести тисяч примірників книжок. Серед українських воїнів особливою популярні військова література, видання з історії України, що розповідають про визвольні змагання, а також класика і детективи.
Українці й грузини мають багато спільного. І це не тільки культура, релігія чи традиції. Маємо спільного ворога — Росію. Багато років тому Грузія пережила те, що Україна переживає зараз. Сьогодні відбуваються Мінські перемовини, а на початку 90х — Сочинські. Тоді Грузія виконала всі свої зобов’язання, а Росія — жодного. Саме це відбувається і зараз.
— Минуло 27 років з часу описаних подій, але вони залишаються надзвичайно актуальними, — зазначив Артур Юркевич. — Головний меседж книжки — свобода. Бути вільним завжди складно, свободу потрібно виборювати. Великою брехнею є дати початку і закінчення воєн. Для людини, яка пережила війну, вона не закінчується ніколи. Герою дивом вдалося вижити в цій страшній війні, але його частина ментально назавжди залишилася в Абхазії.
— Я людина, яка пережила все описане в книзі, — підкреслив Малхаз Джадзанідзе. — Насправді грузинськоросійська війна розпочалася не на початку 90х років, а триває вже кілька століть. На жаль, цю тему поки що мало висвітлено в грузинській літературі.
Резонанс викликала презентація нових видань Національного меморіального комплексу Героїв Небесної сотні — Музею Революції Гідності; розмова “Україна і українці в графічному дизайні УРСР і діаспори”; виставкапрезентація дослідження “Українська дитяча ілюстрація від відлиги до Незалежності”; презентація книжки “Гетьман Іван Мазепа та його доба”; лекціядискусія Ірини Ігнатенко “Сприйняття дітей з інвалідністю у традиційній культурі українців”, презентація збірника оповідей і документів “Книга свідчень: анатомія кримської окупації” та ін.
Історична частина “Книжкового Арсеналу” була представлена виставкою, головним персонажем якої став будинок Роліт (Робітник літератури), розташований на вулиці Богдана Хмельницького у Києві. Понад 70 років ця адреса уособлювала історію української радянської літератури. Заснований на кооперативних засадах у період житлової кризи, щоб забезпечити умови для творчості, Роліт незабаром перетворився на своєрідний “табель про ранги”.
Квартира в ньому ніби зараховувала мешканця до літературної еліти, а кількість житлової площі визначала внесок у літературу. Під одним дахом мешкали обласкані владою “генерали” від літератури і “не обласкані”, які перебували під пильним наглядом НКВСКДБ. Звідси вирушали у в’язниці, на фронт і в еміграцію. Сюди надходили укази про нагородження орденами, а за ними компартійні постанови про “ідейні помилки” в літературі.
Час піддав нещадній ревізії радянський “табель про ранги”. Аутсайдери перетворилися на класиків, а колишні визнані корифеї зникли зі шпальт літературного літопису. Давно зійшли зі сцени персонажі “головного драматурга країни” Олександра Корнійчука. Забуті оди “Дніпрельстану” Володимира Сосюри, а таврований як буржуазнонаціоналістичний вірш “Любіть Україну” у трагічних обставинах новітнього часу набув сакрального змісту. Ми сміємося дотепним “усмішкам” Остапа Вишні, який переживши морок ГУЛАГу, зберіг незлобливий м’який гумор і непідробну щирість.
Епізоди з побуту Роліту дозволяють порівняти закарбовані образи класиків з їхніми повсякденними вчинками, що часом відзначалися складним естетичним вибором, та змалювати історичні обставини, які домінували над творчістю.
Надихнула на цей проект і стала його частиною книга Станіслава Цаплика і Пилипа Селігея “Таємниці письменницької шухляди”, що блискуче і захопливо розповідає про побут письменників радянської доби.
Роліт відомий великою кількістю меморіальних дощок на фасаді. Навряд в Україні знайдеться інша будівля, де їх аж 29. Першу відкрили 1958 року, останню — 2011го.
Серед експонатів виставки — портрети Натана Рибака, Дмитра Ткача, Олеся Гончара, Михайла Стельмаха, Платона Воронька, Івана Ле та інших письменників, створені Зиновієм Толкачовим у 40х роках минулого століття; книжки з автографами Максима Рильського, Юрія Яновського, Миколи Бажана; бандура, виготовлена для Павла Тичини чернігівським майстром Володимиром Гузьченком, кларнет, що належав Тичині; особисті речі з кабінету Остапа Вишні; таріль — особистий подарунок Олесеві Гончару від Павла Тичини; макети до вистав “Загибель ескадри” Олександра Корнійчука та “Ярослав Мудрий” Івана Кочерги в Українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка (м. Харків), речі та фото з кабінету Юрія Яновського.
Чимало українських письменників представили на Книжковому Арсеналі свої нові книжки. Микола Тимошик презентував двотомник “Село”.
У першому томі, що має назву “Зійти з безпам’ятства”, подано широку панораму життя хліборобів та сільської інтелігенції від козацьких часів до жовтневого перевороту 1917 року.
За масштабами охоплення донедавна недоступного навіть дослідникам матеріалу, лаконічністю і завершеністю сюжетів, успішним поєднанням хронологічного викладу подій із сюжетним розвитком, барвистою мовою це видання без перебільшення можна вважати енциклопедією життя українського села.
У другому томі — “Трудний шлях відмоскалення”, що охоплює період від 1917го до початку 70х років ХХ століття, переосмислюється низка сфальшованих сторінок українського села. Фактологічна канва оповіді, що побудована винятково на закритих донедавна архівних матеріалах та спогадах очевидців, тут особливо вражаюча за силою правди.
Йдеться зокрема про кілька показових тенденцій: генетичний страх старших селян говорити правду й боротися за неї, непатріотизм, байдужість, продажність пригодованої владою інтелігенції. Новаторська авторська версія історії села є поглядом “знизу”, а не “зверху”, як було прийнято раніше.
Молода письменниця Юлія Іллюха разом з харківським видавництвом “Клуб сімейного дозвілля” пропонувала читачам свій роман “Східний синдром”, що повертає до початку російськоукраїнської війни. І повертає не тільки тому, що датовані 2015 роком події вже стали історією, а й тому, що біографії персонажів є своєрідним поясненням для розуміння глобальних подій. Василь із Західної України, Макс із Донбасу, Таня з Росії опиняються на цій війні з різних причин, однак для кожного вона стає своєю. Ця в чомусь романтична, а в чомусь дуже сувора розповідь вирізняється серед іншої літератури про війну завдяки художній майстерності авторки. Юлія Іллюха вміє розповідати історії, передавати почуття та емоції, уникаючи будьякого галасливого пафосу і мови ненависті.
Володимир Шовкошитний представив свою трилогію “Кров — свята”, що побачила світ у видавництві “Український пріоритет”. Вона скидає з нашої історії шкаралупу ворожих міфів і являє читачеві храм української державності вже без риштовань. І водночас вказує шлях очищення колективної пам’яті від намулу малоросійства і меншовартості через прищеплення українському суспільству гену гідності й самоповаги та психології переможців. Це наш український аналог “Війни і миру” чи “Тихого Дону”. Твір водночас і надзвичайно український, і надзвичайно європейський. Автор ніби застерігає читачів: якщо течії Гольфстріму уповільняться, то на нашу Європу чекають люті морози, а весь світ вже ніколи не буде таким затишним для життя.
Лариса Ніцой презентувала свої книжки “Незламні мураші”, “Дві бабуськи у незвичайній школі, або Скарб у візку”, брати Капранови — “Мальовану історію незалежної України”, “Історію нашої церкви”, “Справу сивого”, “Майдан. Таємні файли”; Михайло Слабошпицький — “Тінь у дзеркалі”, “Протирання дзеркала”, “Поет із пекла. Тодось Осьмачка”.
Видавнича група КМБУКС на Книжковому Арсеналі презентувала світові бестселери в перекладі українською мовою. Серед них книжка Мартіна Гілберта “Черчилль. Біографія”. Ця робота особистого біографа Вінстона Черчилля посідає особливе місце серед подібних видань. Окрім фактів з дослідницьких джерел, в основу книги лягли відомості, надані Рендольфом — сином Черчилля. Також видавництво представляє працю Сета Абрамсона “Доказ змови. Як Трамп зрадив Америку”. За твердженням автора, чинний президент США в обмін на фінансову вигоду та приховану допомогу на виборах компрометує зовнішню політику своєї країни. Інший бестселер — “Принципи” Рея Даліо. Автор ділиться своїми нетрадиційними принципами, завдяки яким зі звичайного хлопця з лонгайлендської родини середнього класу він перетворився на одного з найуспішніших підприємців нашої доби. Серед принципів Даліо можна знайти найефективніші уроки для окремих осіб та цілих організацій приймати правильні рішення, долати будьякі виклики і будувати сильні команди.
Український інститут книги запросив долучитися до дискусії “Переоблік книговидання: що варто рахувати?”; круглого столу “Книжкова сфера у міжнародній площині: Інтеграція ринків, інтеграція культур”; тренінгу за мотивами книжки Ольги Голубєвої “Безкінечні казки”; дискусії “Мода, книги та культурна дипломатія”; презентації збірки оповідань “Іван і Іванна”.
Широку програму підготували гості форуму з Канади. Серед запропонованих ними заходів розмова “Перекладач як медіатор між культурами”; дискусія “Голоси поколінь, перепрочитання канонів”; презентація книжки “Чоловіки про фемінізм” як дійти до рівності”, зустрічі з сучасними канадськими письменниками.
Інший гість фестивалю — Білорусь, яка презентувала чимало видань білоруською мовою.
Свої новинки представили українські видавництва “АБАБАГАЛАМАГА”, “Ярославів Вал”, “Видавництво Старого Лева”, “Знання”, “Смолоскип”, “Кліо”, “Либідь”, “Мистецтво”, “Родовід”, “Фабула”, “Зелений пес” та ін.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment