Олексій ПЕРЕДЕРІЙ,
Запорізька обл.
Останні числа вашого видання не дозволяють відсторонено читати, що буде завтра та надалі. Коли тривожним набатом звучать передовиці Миколи Цимбалюка, “Два паралельні світи”, з полів цієї “братської” війни, або “Серед справжніх чоловіків”, де одне речення про “правду життя, яку не перекрити, не спотворити і тисячам московських чи п’ятиколонних олігархічних (від себе, часом олігофренічних) телеканалів, радіо, газет”. Осипа Якимчука “Хто сміятиметься останнім?” Що сталося, бачимо. Але є і в пана Осипа вирішальний висновок: “Нині у світі створена потужна проукраїнська коаліція”. То сподівання на неї.
А ось Мирослав Левицький перейнявся таким: “Перед небезпекою пастки “русского міра”, “Українці — ми народ чи населення?” І вбивче, за результатами виборів, “Населення обрало вирок, а не майбутнє”. До цього п. Мирослав торкнувся і “маститих” політиків, як Степан Хмара. Степан Ількович і раніше покрупному “чудив”, а те, що нині він наче Жириновський, тягне на великий знак питання. Чому дозволю акцентувати на поведінці Хмари? Тому, що це давній дійовий член нашого політтеатру. А що вже говорити про юнь? А речатьвіщають “окупаційним” язиком. Звичайно, почули б це нині покійні борцідисиденти від Чорновола починаючи, Гетьман, Сирота, Сверстюк, а загалом і Сандармох, і Соловки з Гулагами. Що маємо в сухому залишку? Що прозріємо, а інакше — ніяк!
Але, почесне товариство! На мій погляд давнього і читача, і дописувача, давайте, як кажуть, хоч жмут вовни з поганої вівці візьмемо! Поперше, оті колізійні дебати увесь світ бачив. Друге: кремлівські мілітаристи вчились української мови. Інтелігенція москвопітерська щось засвоїть, бажано, аби і простий плебс цим пройнявся. Та “Росія воспрянєт ото сна?” А Зеленського прямий заклик до прикладу наших демократичних перегонів усім новоутворенням колишнього СНД давайте моніторити, нагадувати обіцяне.
До часів кращих аргументів. Звичайно, минули часи і Василя Яременка з його “Персоналом плюс”, і покійного Анатолія Шевченка з “Народною газетою”, де без купюр стояло національне питання, суть, курс держави. Нині ми в червоних прапорцях, ви розумієте. Але попри всі ваші вагомі праці, фундаментальні, давайте і в пінпонг грати, на основні стратегії відповідати — тактикою на ворожі закиди!
…Сам маю практику ще напівкомуністичним редакціям передплат. Бодай на півроку ту ж “НГ” або в бібліотеки для реклами. Нині в нашому селі Мала Білозерка 4 бібліотеки, 4 школи теж з бібліотеками. Дві школи недалеко, на жаль, в них немає вашого часопису. Я передплачу до кінця року.
P. S. Нардепам вручили Біблії, з Богом! Їм би ще “Історію України” — кожному!
