Нардепам би «Історію України» вручити!

Олексій ПЕРЕДЕРІЙ,
Запорізька обл.

Останні числа вашого видання не дозволяють відсторонено читати, що буде завтра та надалі. Коли тривожним набатом звучать передовиці Миколи Цимбалюка, “Два паралельні світи”, з полів цієї “братської” війни, або “Серед справжніх чоловіків”, де одне речення про “правду життя, яку не перекрити, не спотворити і тисячам московських чи п’ятиколонних олігархічних (від себе, часом олігофренічних) телеканалів, радіо, газет”. Осипа Якимчука “Хто сміятиметься останнім?” Що сталося, бачимо. Але є і в пана Осипа вирішальний висновок: “Нині у світі створена потужна проукраїнська коаліція”. То сподівання на неї.
А ось Мирослав Левицький перейнявся таким: “Перед небезпекою пастки “русского міра”, “Українці — ми народ чи населення?” І вбивче, за результатами виборів, “Населення обрало вирок, а не майбутнє”. До цього п. Мирослав торкнувся і “маститих” політиків, як Степан Хмара. Степан Ількович і раніше покрупному “чудив”, а те, що нині він наче Жириновський, тягне на великий знак питання. Чому дозволю акцентувати на поведінці Хмари? Тому, що це давній дійовий член нашого політтеатру. А що вже говорити про юнь? А речатьвіщають “окупаційним” язиком. Звичайно, почули б це нині покійні борцідисиденти від Чорновола починаючи, Гетьман, Сирота, Сверстюк, а загалом і Сандармох, і Соловки з Гулагами. Що маємо в сухому залишку? Що прозріємо, а інакше — ніяк!
Але, почесне товариство! На мій погляд давнього і читача, і дописувача, давайте, як кажуть, хоч жмут вовни з поганої вівці візьмемо! Поперше, оті колізійні дебати увесь світ бачив. Друге: кремлівські мілітаристи вчились української мови. Інтелігенція москвопітерська щось засвоїть, бажано, аби і простий плебс цим пройнявся. Та “Росія воспрянєт ото сна?” А Зеленського прямий заклик до прикладу наших демократичних перегонів усім новоутворенням колишнього СНД давайте моніторити, нагадувати обіцяне.
До часів кращих аргументів. Звичайно, минули часи і Василя Яременка з його “Персоналом плюс”, і покійного Анатолія Шевченка з “Народною газетою”, де без купюр стояло національне питання, суть, курс держави. Нині ми в червоних прапорцях, ви розумієте. Але попри всі ваші вагомі праці, фундаментальні, давайте і в пінпонг грати, на основні стратегії відповідати — тактикою на ворожі закиди!
…Сам маю практику ще напівкомуністичним редакціям передплат. Бодай на півроку ту ж “НГ” або в бібліотеки для реклами. Нині в нашому селі Мала Білозерка 4 бібліотеки, 4 школи теж з бібліотеками. Дві школи недалеко, на жаль, в них немає вашого часопису. Я передплачу до кінця року.
P. S. Нардепам вручили Біблії, з Богом! Їм би ще “Історію України” — кожному!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment