Аби Батьківщина жила…

Михайлина БОДНАР,
завідувачка відділу культурно-масової роботи Львівської обласної “Просвіти”

Про кандидата медичних наук, доцента, професора кафедри українознавства Інституту Східної Європи (Львів) Миколу Кардащука на просвітянській сцені, де відзначали його 90річний ювілей, лунали слова “Свята земля, де ти родився, // Де ти хрестився і змужнів,// Де розум твій, як цвіт, розвився,// Де між людьми ти заяснів”.
А між людьми, де він заяснів, — це серед нас, просвітян, науковців і викладачів Національного медичного університету, у середовищі Спілки офіцерів України, у лавах ветеранської організації, серед патріотів краю, до яких прийшов він на сповідь. Життя його не підвладне часу. Вже в такому поважному віці він подарував нам велике, на 400 сторінок, дослідження “Від Скіфії до АТО (медицина й армія в просторі і часі)”, корисне нині для здобуття перемоги в українськоросійській війні. А перед тим — дослідження “Хто ми, хто наші пращури, звідки пішла і постала Україна”.
У ньому на широкій документальній базі, великому ілюстративному матеріалі висвітлює в хронологічному порядку джерела, які розкривають медичну і військову культуру українців, якою вони володіли, і які застосовували в час миру та у час воєн із найдавніших часів. Свою працю адресує новому поколінню українських учених, молоді, представник якої — голова “Національного корпусу” в ІваноФранківській області Сергій Сивачук дякував йому за виховання.
Отож, як ювіляр ішов до цього, що сприяло його духовному й патріотичному росту, як він прямував до свободи і самостійної України 63 роки свого життя і вже тепер 27 років у Незалежній Україні? Про це розповів він сам, друзі, побратими, співробітники, просвітяни. Світлини на мультимедійному проєкторі засвідчували про ці події.
Народився Микола Дмитрович у с. Старі Кути Косівського району. Нині — лікар, педагог, кандидат медичних наук, доцент, визнаний найкращим ученимвинахідником Прикарпаття, громадськополітичний діяч, полковник ЗСУ, генералхорунжий УК “Галицька Січ”. Виростав у багатодітній селянській сім’ї. Батько загинув від фашистської кулі. Всі у великій родині були активними членами “Просвіти”, заснованої в Старих Кутах 1902 року. Вона мала великий вплив на формування національної свідомості хлопця. Про це пізніше він опише у своїх п’єсах “Ми живі”, “Карпатська симфонія”.
У квітні 1946 року, під час нічної облави, Миколу Дмитровича разом з іншими хлопцями енкаведисти забрали на Донбас, але з трьома товаришами йому вдалося втекти.
…З 1988 року він долучається до громадськополітичної діяльності, бере участь у політичних акціях у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Запоріжжі, ІваноФранківську, організовує осередок “Просвіти” на заводі “Індуктор”, був наставником “Молодої Просвіти”, разом із чоловічою хоровою капелою “Червона калина” бере участь у концертній діяльності, виступає з лекціями на політичні теми.
Фольклорноетнографічний гурт “Пшеничне перевесло” ОО “Жіноча громада” нагадав йому про ті часи. Підбадьорили козацький дух патріотичними піснями тріо “Ґроно калини” і солістка Народного дому “Просвіта” Леся Мельник.
1991 року М. Кардащук склав військову присягу на вірність Україні і вступив до Спілки офіцерів України, очолював Комітет військовопатріотичного виховання молоді. Йому присвоєно звання генералхорунжого і нагороджено орденом Українського козацтва IV ступеня “Віра”, орденом “За розбудову України”. Про це розповів голова СОУ області Іван Лазор.
М. Кардащук є ініціатором спорудження пам’ятника героямпідпільникам ОУН, які не здалися живими до рук енкаведистів і загинули 6 квітня 1949 року. Є членом Ради обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів. Його привітав голова Василь Сав’юк, а від Українського козацтва “Галицька Січ” Миколу Кардащука здоровив Микола Боднар, який вручив йому орден “Лицар України” I ступеня. Голова ОО ВУТ “Просвіта” Степан Волковецький нагородив ювіляра пам’ятною медаллю “Просвіті — 150”.
Гордістю Миколи Дмитровича є діти: син Ігор закінчив Чернівецький університет, дочка Маріанна має диплом Київського економічного інституту, працює економістом. Пан Микола — найстарший у сім’ї. Допоміг вийти в люди своїм трьом братам і сестрі. Ніхто не був членом комуністичної партії, а досягли своєї життєвої мети власною нелегкою працею.
Побажання, що прозвучали, були зібрані в один букет для шанованого Миколи Дмитровича Кардащука. Хай вони всі збуваються і нагадують, що поруч з нами є така невгамовна людина, яка прожила 90 літ.
Многая і благая літ!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment