Кіно з Миколою Вінграновським

Едуард ОВЧАРЕНКО
Національна філармонія України запросила на поетичний концерт “Микола Вінграновський. Кіно, що зветься життям”. Автор ідеї концерту Олександр Рудько.

В основу сценарію поетичного кіноконцерту закладено цикл сонетів “Вінок на березі юності”, який Микола Вінграновський створив у двадцятирічному віці. 15 сонетів втілюють мрії молодої людини про майбутнє життя, про кохання, дружбу, долю рідного народу та батьківщини. Кожен сонет відтворює глибокофілософські роздуми про те, як належить прожити своє життя.
Тематично поетичний кіноконцерт поділено на епізоди “Спогади про дитинство”, “У Києві стало страшнувато”, “Москва. Рік з Довженком”, “Повість київських полум’яних літ”, “Ви чуєте? Це мій народ”, “Ні думок, ні образів…”, “Тепер я знаю, як буду працювати”, в яких відображено знакові епізоди життя і творчості митця.
Поезії “Твій берег я пройшов, моя ріка!..”, “В душі моїй печаль стоїть неждана”, “Весна моя плодами заважніла”, “Благословен, хто може не спішить” вражають глибиною думки молодого Вінграновського. А кульмінацією циклу стає 15й сонет, який, ніби пазл, складається з перших рядків попередніх сонетів, підкреслюючи ідею, що кожен крок у нашому житті має бути виваженим, адже саме з наших вчинків та рішень пишеться історія нашого життя.
Микола Степанович Вінграновський повною мірою розкрив усі свої таланти: акторський (Іван Орлюк, “Повість полум’яних літ” (1961), Дончак, “Сейм виходить з берегів” (1962); режисерський (художні стрічки, відзняті на Київській кіностудії ім. О. Довженка: “Дочка Стратіона” (1964), “Ескадра повертає на Захід” (1966), “Берег надії” (1967), “Дума про Британку” (1970), “Тихі береги” (1973), “Климко” (1984) та документальні фільми “Слово про Андрія Малишка” (1983), “Щоденники О. П. Довженка” (у співавторстві з Леонідом Осикою), “Щоденник. Довженко. 1941—1945” (1993), “Чигирин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького” (1993), “Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи” (1994), “Галич — столиця князя Данила Галицького” (1995), “Гетьман Сагайдачний” (1999).
Та найповніше Миколі Вінграновському вдалося прозвучати у своїх поетичних і прозових творах: “З книги першої, ще не виданої” (1961), збірках “Атомні прелюдії” (1962), “Сто поезій” (1967), “На срібнім березі” (1978); творах для дітей — оповіданнях “Биньбиньбинь” і “Чорти”, збірці “Андрійкоговорійко”, книжках поезій “Мак”, “Літній ранок”, “Літній вечір” та інших.
Микола Вінграновський лауреат Шевченківської премії.
Роль Миколи Вінграновського у кіноконцерті виконував Олександр Рудько. Крім сонетів і віршів письменника з його вуст прозвучали щоденникові записи М. Вінграновського, а також уривки з прозових творів “Рік з Довженком” та “У Києві стало страшнувато”. На великому екрані демонструвалися фрагменти з художніх фільмів “Климко”, “Повість полум’яних літ” і “Зачарована Десна”.
Доповненням до поетичних та прозових рядків стали колискова “Ой ходить сон коло вікон”, українські народні пісні “Ой у гаю, при Дунаю” та “Ой летіли гуси”, а також “Де вітер землю голубить” І. Карабиця та В. Губарця, “Сумна пісня” С. Людкевича, “Пісня про мальви” В. Івасюка у виконанні Ірини Ушаньової (сопрано) та Марії Віхляєвої (фортепіано). А на завершення концерту у виконанні Камерного дівочого хору Київської середньої спеціалізованої музичної школиінтернату ім. М. В. Лисенка (диригент — заслужений діяч мистецтв України Юлія ПучкоКолесник, хормейстер — Віра Шемчук) прозвучали “Гімн України” (муз. М. Вербицького, сл. П. Чубинського) та “Молитва за Україну” (муз. М. Лисенка, сл. О. Кониського).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment