Борець за волю України

Олексій БОРЖКОВСЬКИЙ,
підполковник, лауреат Всеукраїнської премії С. Руданського

100 років тому, 1 червня, куля енкаведіста обірвала життя Боржковського Валеріана Васильовича (1864—1919), ученого, визначного громадсько-політичного діяча, етнографа, фольклориста, історика Поділ­ля, члена “Братства тарасівців”, Вінницького повітового комісара Тимчасового уряду, патріота України.
Народився він у містечку Мізяків (нині село Калинівського р-ну Вінницької області). Його батько, священик-протоієрей Василь Григорович, був шанований серед селян. З його ініціативи 1902 року в Мізякові відкрито нову церковно-приходську школу та закладено фундамент церкви Феодосія Чернігівського, яка була побудована у 1906 р. В ній слово Боже до селян ніс з сином Василем до смерті. За 50-річну службу на одному місці був нагороджений орденом Святого князя Володимира IV ступеня. Похований батько вченого біля церкви. Церква і школа діють і досі. Центральна вулиця в селі Мізяків носять ім’я Василя Григоровича Боржковського.
Навчаючись у Шаргородській духов­ній бурсі, Валеріан Боржковський подружився з Михайлом Коцюбинським. 1880 року юнак вступив до Кам’янець-Подільської духовної семінарії, з якої 1882 року був виключений за участь у нелегальній народницькій організації “Подільська дружина” та “Братстві тарасівців”. Згодом закінчив Одеську духовну семінарію. Працював у Бессарабії, Галичині, Єнісейській губернії. У 1902 р. поселився у Вінниці, де розгорнув активну наукову та громадську діяльність: засновує на Старому місті знамените товариство садівників, входить до складу кількох земських комісій: шкільної, шляхової, економічної, з будівництва Пироговської лікарні. В 1917 р. стає Він­ницьким повітовим комісаром Тимчасового уряду, а пізніше — активним учасником українського визвольного руху, що в подальшому вирішило його долю. Коли в березні Вінницю захопили більшовики, жертвами більшовицького терору стала творча інтелігенція. У квітні 1919 р., згідно з розпорядженням ПодгубЧК та Вінницького губернського Революційного трибуналу (голова — Є. Едельштейн), Валеріана Боржковського разом з трьома тисячами національно свідомих громадян заарештували, вивезли до Києва, а там без суда і слідства 1 червня 1919 р. розстріляла Київська ЧК. Дружину репресованого з чотирма дітьми виселили з власного будинку.
Валеріан Боржковський відомий як дослідник етнографії економіки та історії краю. Свої розвідки друкував на сторінках “Киевской старины”, “Матеріалах до украї­нської етнографії”, “Экономической жизни Подолии”. Вчений вивчав соціально-побутові, культурні явища, етнопсихологічні особливості селянства. Праці “Лірники”, “Парубоцтво как особая группа в малорусском сельском обществе”. Окремим виданням побачила світ історико-краєзнавча праця “Старе місто” (1911 р.) про лівобережну частину Вінниці. Валеріан Боржковський записував пісні, легенди, апокрифи. На жаль, архів вченого не зберігся.
Донедавна в Мізякові стояв будинок, в якому народився Валеріан Боржковський. Вкрай занедбаний, без вікон та підлоги, перетворений на смітник. Націоналізований у радянські часи, перелаштований під школу, дитячий садок, згодом його придбав приватний підприємець. Не встигнувши втілити в життя свій задум, підприємець помер, а будинок розібрали на будівельні матеріали. Так з мізяківської землі зникла єдина і остання матеріальна пам’ятка про Валеріана Боржковського — патріота, який віддав життя в ім’я щасливого майбутнього нашого народу. У грудні 2015 р., вшановуючи його пам’ять, у Він­ниці вулиця Тельмана перейменована на Валеріана Боржковського.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment