«І Білокур там Катерина свої картини малювала»

Ніна ГОЛОВЧЕНКО

На батьківщині народної художниці України Катерини Білокур на ушанування пам’яті відомої мисткині у селі Богданівка Яготинського району Київської області 9 червня відбувся VIII Всеукраїнський сільський фестиваль народної творчості “Катеринина пісня”.
Зібралися колективи — учасники фестивалю біля садиби Катерини Білокур: хтось споглядав буйне цвітіння троянд, ясмину, лілій, ромашок, маків та ін. квітів у саду музею; хтось уважно слухав розповідь про складне життя талановитої сільської жінки від завідувачки музеюсадиби Ольги Шаповал, яка просто й сердечно переповідала гірку історію непошанованої за життя геніальної української художниці. Хтось, наспівуючи молитовну мелодію пісні про Катерину Білокур учасниці фольклорного гурту “Черкаські цокотухи”” (с. Кононівка Драбівського рну Черкаської обл.) Катерини Семенюк (“…І Білокур там Катерина свої картини малювала… / Живе її душа в картинах, вона ніколи й не вмирала…”), починав сакральне дійство — плетіння вінка Пам’яті. Квіти для Катрі творчі колективи привезли до Богданівки із сіл і міст Київської, Черкаської, Полтавської та Чернігівської областей.
До садибимузею завітали також майстри пензля Тетяна Захарченко, Тетяна Юшковець, Оля Фрасинюк та її мама пані Ганна, Таня Ладоненко, Марина Саркісян та ін., видавці книги про Катерину Білокур М. Кагарлицького “Листами, мов зорею засвітилася” Анна Горошко та вдова Миколи Кагарлицького пані Ольга, соліст хору “Чумаки” Олександр Яцина, шанувальники таланту Катерини Білокур із різних міст і сіл України.
“На прощу до Катрі” (до могили народної художниці К. В. Білокур у центрі села) учасники фестивалю урочистою ходою рушили тоді, коли доплели вінок Пам’яті. Біля могили художниці відбувся Реквієм “Катерино Василівно, Квітко наша Українська, Пам’яті Вашій вклоняємося!”
Засновники фестивалю — сільський голова Богданівки Юрій Борисенко та керівник сільського народного аматорського фольклорноетнографічного ансамблю “Берегиня” Надія Слабковська — на літній сцені сільського клубу відкрили 8й Всеукраїнський сільський фестиваль народної творчості “Катеринина пісня” церемонією нагородження учасників конкурсу дитячого малюнка, присвяченого Катерині Білокур. Кожна дитина отримала подяку та грошову премію. Диплом переможниці конкурсу дістався Анастасії Мандриченко.
Фестиваль розпочався з виконання пісні Лесі Шиденко “Я намалюю квіти”, виступу ансамблю “Берегиня”, у виконанні якого прозвучали улюблені українські народні пісні Катерини Білокур; художнього читання (Ніна Михайлишина, Надія Бондарєва) уривків із листів Катерини Василівни за книгою М. Кагарлицького “Листами, мов зорею засвітилася”, перевидання якої було презентовано в рамках заходу.
Глядачі були долучені також до своєрідного перформансу, коли заквітчані дівчата, тримаючи в руках хустину з яблуками, що повторювали обриси знаменитої картини Катерини Білокур “Богданівські яблука”, пригощали червонобокими плодами учасників фестивалю.
Враженнями про велелюдне свято української творчості у Богданівці поділилися організатори та гості фестивалю народної творчості “Катеринина пісня”. Вони ж наголосили і на певних проблемах, пообіцяли мистецькі сюрпризи на фестивалі 2020 року.
Марина САРКІСЯН, художниця, майстриня петриківського розпису:
— Сьогодні, в день пам’яті і вшанування всесвітньо відомої геніальної української художниці, генія пензля і слова Катерини Василівни Білокур, я побувала у неї в гостях у Богданівці.
9 червня 1961 року пішла у Божії обійми ця геніальна жінка, залишивши нам у спадок яскраві твори мистецтва, які мають велику цінність для України. І саме сьогодні мені випала честь уже вдруге відвідати музейсадибу художниці та Яготинську картинну галерею.
Майже 10 років минуло з моєї першої зустрічі в будинку, де творила майстриня пензля. Тоді я, художникпочатківець, просила благословення на творчість, благала допомогти стати художником. Подумки казала: “Дорога Катерино Василівно! Ви зараз на небі, благаю Вас попросити Бога, щоб і мені дав змогу творити. Тільки Ви можете там, біля Нього, попросити творчості і для мене. Ви знаєте, як це важко, коли бажання творити не дає спокою, коли воно не дає тобі спати, не дає думати ні про що, окрім тієї творчості, що випирає з грудей, що живе в серці маленьким пагоном. Тільки Ви знаєте ціну такому малюванню, тому що пройшли через важкий і тернистий шлях художника. Я хочу бути творчою особистістю, я хочу бути художником! Я знаю, що буде важко, але я приймаю цей шлях!..” Просила благословення, просила підтримки, просила місця, хоч скраєчку, і для своєї творчості серед митців…
Ніна МИХАЙЛИШИНА, культуролог, членкиня оргкомітету фестивалю:
— “А, може, й справді Катерина живою квіткою була…” Саме таким рядком із поезії харківського художника, дисидента, автора меморіальної дошки Катерині Білокур (на садибімузеї у Богданівці) Тараса Савченка називався захід, присвячений 109й річниці від дня народження Катерини Білокур, яскравою барвою якого була зустріч із земляками народної художниці — фольклорним ансамблем “Берегиня” з села Богданівки Яготинського району. Усе це театралізоване дійство відбувалося в Національному музеї літератури України 2009 року.
Пролетіло майже 10 літ, і наша дружба з “Берегинею” вилилась у яскравий народний сільський фестиваль із поетичною назвою “Катеринина пісня”. Уже восьмий рік на землю Богданівської володарки малярського пензля злітаються, приїздять, приходять гості та шанувальники творчості Катерини Білокур, а також учасники фестивалю. І рясніє Богданівка у ці червневі дні розкішними народними вбраннями, усміхненими обличчями простих людей, веселих діточок, старших людей, котрі навіть із ціпком добиваються до садиби, щоб уклонитися землі, яку так філігранно змалювала у своїх квітахдітях Катерина Василівна…
Дякую долі за знакову зустріч із Євдокією Осьмак, котра дуже багато зробила для збереження пам’яті про велику художницю, розуміння й організацію процесу Надійкою Слабковською, благословення Миколою Кагарлицьким, усіляку підтримку фестивалю сільським головою Юрієм Борисенком, яскраве інформаційне висвітлення події Ніною Головченко, що і дало такий плідний результат! Дякую вам, добрі люди, за жертовність у цей непростий для України час!
Радує, що Фестиваль — незалежний! Творцями є самі люди, громада, небайдужа творча спільнота, тому й учасники щороку — різні, цікаві, багатогранні, а про глядача годі й мовити… Хто хоч раз відвідав цей захід, обов’язково повертається до Богданівки з друзями, родиною. Є, звісно, й зауваження (“совок” подекуди ще живий, шкода, що часом навіть у творчих колективах. Тому працюємо над цим постійно).
Фестиваль неповторний ще й тим, що має гарну ідею — популяризацію творчості Катерини Білокур та розвиток аматорського мистецтва. За роки творення фесту ми маємо кілька авторських пісень про Катерину Білокур. Дивопісня художниці пані Лесі Шиденко з с. Мархалівка Васильківського району “Я намалюю квіти” стала символом нашого дійства.
Сакральним і дуже щемним є момент плетіння вінка пам’яті біля садибимузею під авторську пісню Катерини Семенюк, хода всіх гостей селом до могили художниці, реквієм, і, власне, саме фестивальне дійство з яскравими виступами гуртів і солістів, старовинними піснями, які тільки й почуєш на таких подіях, постійними презентаціями книг Миколи Кагарлицького, танцями, обрядодіями, які пересипані вітаннями, читанням листів Катерини Василівни, смачним частуванням, як годиться у гарній родині, кулішем і короваєм. Щорічні виставки дитячого малярства радують серце й душу, а діти щасливі, що прилучилися до краси.
Про важливість цього фестивалю свідчать відгуки людей в соціальних мережах, їхнє захоплення природою Богданівки і величчю таланту простої української Жінки. Добиратися до села не дуже зручно, тому формуються десанти спільнокоштом з усіх куточків України, щоб відвідати Богданівку, надихнутися красою рідної землі, відчути себе людиною й отримати мистецьку насолоду до наступної зустрічі!
Катерина Білокур з нами — у тому рясному червневому дощі, засмученому промені сонця, листочку, квітоньці… Зустрінемося на “Катерининій пісні” 2020!
Ольга ШАПОВАЛ, завідувачка музеюсадиби Катерини Білокур:
— Музей є осередком духовної та культурної спадщини українського народу. І ми повинні створити всі можливі умови для комфортного перебування відвідувачів у музеї. Люди їдуть і хочуть бачити на території багато живих квітів. Але догляд за ними потребує багато зусиль. Сьогодні є потреба пробити свердловину і підключити насосну станцію, щоб саджати, поливати велику кількість троянд та інших квітів. Богданівські колодязі вже попересихали. Є велике бажання закупити троянди плетючі англійські, бордюрні і чайногібридні, бо ці квіти цвітуть тоді, коли проходить фестиваль.
А квітів у нас повинно бути стільки, як на картині Катерини Білокур “Квіти за тином”! Катерина Білокур мріяла, щоб “вони цвіли на радість сонцю і людям”… Моя мрія — посадити їх так, щоб цвітіння було неперервним. Катерина Білокур раділа кожному промінчику сонця, коли оживала природа. “І як прийде весна та зазеленіють трави і квіти зацвітуть, то та гарна, а та ще чудовіша, та все ж і квіти…”
Треба встановити альтанки в парку навпроти музею, щоб відвідувачі мали змогу відпочити з дороги. Потрібно встановити вказівні знаки до музею. І, головне, — це видання і перевидання літератури, сувенірної продукції про життєвий і творчий шлях Катерини Білокур з метою популяризації її творчості. Проблем багато: це і реставрація експонатів (важливе окреме питання), надвірне освітлення потребує вдосконалення, потрібні нам і ослони (лавочки переносні) для проведення масових заходів, коли необхідно посадити відвідувачів чи в хаті, чи надворі в саду. Ми б хотіли мати фотоапарат і відеокамеру, принтер і ксерокс. Також у музеї має бути інтернет. За такої великої кількості відвідувачів важливо мати і сучасні туалетні кімнати.
Отож музейсадиба Катрі Білокур чекає на допомогу не лише громади і державних установ, а й меценатів!
Тамара КОЗІЙ, учителька, с. Кононівка Черкаської обл:
— Які пісні, які виконавці!!! Боже, розпирає груди гордість за українську пісню, за широкий діапазон її мелодійності, за широчінь її популярності… Катерина Білокур любила пісню, любила писати картини… Вона прославила наш край, і все більше людей приєднується до участі у фестивалі. Чудові виступи були у всіх учасників. Та найбільше сподобались пісенні виступи гуртів “Березичі”, “Мальви”, “Черкаські цокотухи”, “Коралі”… Виступ гурту “Гречаники” вразив тим, що дітей — учасників колективу, змалечку привчають до витоків українського народного епосу. Щиро вдячні всім організаторам такого дійства!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment