Письменник Олесь Дяк: «За Слово варто боротися!»

У Львівському Палаці мистецтв відбулася урочиста церемонія вручення нагород переможцям ІV Обласної (нині — Всеукраїнської) літературної премії імені Катерини Мандрик-Куйбіди. Після її закінчення розмовляємо з письменником, заслуженим діячем мистецтв України, головою журі цього вагомого і потрібного Конкурсу Олесем Дяком, заступником голови Львівської обласної організації НСПУ.

— Пане Олесю, як виникла ідея літературної премії імені Катерини МандрикКуйбіди?
— Кілька років тому друзі, родина Катерини МандрикКуйбіди, громадськополітичні організації перейнялися ідеєю відзначення 90річчя від дня її народження. Дві пропозиції виявилися найсуттєвішими: видання її творчої спадщини (вже видано тритомник поетеси, до чого найбільше доклався син п. Катерини — відомий суспільнополітичний діяч Василь Куйбіда) і всім сподобалася ідея започаткування літературного конкурсу патріотичної поезії її імені. І раз я вже озвучив цю думку, то вирішили, що втілювати її в життя личить саме мені. Згадую допомогу в організаційноюридичних питаннях п. Петра Колодія — тодішнього голови Львівської обласної ради, який легко переконав депутатів у тому, що така премія, особливо в часи війни Росії з Україною, вкрай необхідна. З часу заснування Конкурс став ще й всеукраїнським. А з перших його кроків ми оголосили наше кредо — “літературнопатріотичний рух”.
— Познайомте читачів ближче з постаттю Катерини МандрикКуйбіди.
— Катерина МандрикКуйбіда — багатолітній в’язень радянських концтаборів, як зв’язкова УПА була засуджена до десяти років позбавлення волі. Познайомився і заприятелював з нею наприкінці вісімдесятих минулого сторіччя. Таких, як вона — простих і героїчних водночас, в історії визвольних змагань чимало. Але є в ній щось особливе. Це великий літературний, поетичний дар, феноменальна пам’ять. Вона — пісенна енциклопедія визвольних змагань і водночас — носій величезного обсягу народнопісенної творчості. Я люблю її і поважаю ще й за те, що довірила мені свою рукописну поетичну творчість — і це в далекі, ще радянські, часи кінця вісімдесятих. Відтак підготував з власною передмовою її першу поетичну добірку. І коли з’явилася можливість опублікувати, зробив це у часописі “Жовтень”. Відійшла в інший світ 14 березня 2004 р. і похована у Львові на Личаківському цвинтарі.
— Письменницьке середовище, громадськість схвально сприйняли Конкурс?
— З перших днів існування Конкурсу увага преси, письменницького середовища, громадськості була дуже великою. Адже ми задекларували увагу на найкращих зразках поетичної творчості українського письменства, основу яких становлять поезії громадянської тематики. Виринула на поверхню літературна праця й малознаних, проте дуже талановитих і патріотичних письменників. Достатньо назвати ім’я поета і політв’язня з Херсона Миколи Василенка, який у нашому Конкурсі отримав другу премію за 2018 рік. А ще щороку за результатами конкурсу ми видаємо Антологію патріотичної поезії, куди входять вибрані твори лауреатів і вартих уваги фіналістів. Отже, маємо вже видавничий ужинок — тритомник Конкурсу.
— Чи відчуваєте допомогу владних інституцій?
— Так. Тісно співпрацюємо зі Львівською обласною владою. Спільно з нею утвердили нагородний фонд для переможців — сьогодні це 50 тис. грн. А ще облдержадміністрація щорічно закуповує Антології на потреби місцевих бібліотек. Владі сподобалася і наша пропозиція активних творчих виступів з презентаціями в районах області. Так народився проєкт “Літературнопатріотичний десант Олеся Дяка”, до якого долучаються і члени журі Конкурсу, і переможці різних років. Серед найактивніших Любов Проць, Левко Різник, Анатолій Марущак, Петро Шкраб’юк, Микола Петренко, Богдан Смоляк та інші.
— Чи можемо говорити про активну боротьбу за Слово в українському контексті?
— Відповідаючи на це питання, я процитую фрагмент виступупривітання заступника голови Львівської облдержадміністрації Романа Филипіва на цьогорічній церемонії нагородження переможців Конкурсу. Це слово дуже суголосне з думками багатьох письменників. Отже: “Нема в світі потужнішої зброї, ніж Слово. Коли говоримо про українських письменників, то Слово набуває особливої ваги, тим паче, коли йдеться про національнопатріотичне виховання. Сьогодні роль митців Слова в суспільстві без перебільшення є ще вищою, аніж роль політиків та управлінців різних рівнів…”
— Чи є нині в суспільстві увага до літератури?
— І так, і ні! Просто часи змінилися. І стосовно професійної, визначальної літератури — не на краще. Переважно знають, масово читають твори письменників, я б сказав, рухливіших за інших, більш пристосованих до викликів зглобалізованого світу, — тих, що “вміють жити” за міжнародні гранти, а, отже, і писати “на замовлення”. А є великі таланти, які не вміють і не хочуть “працювати ліктями”, просто творять майбутнє української літератури.
— Що скажете про молодь і творчість? Чи відчувають хлопці та дівчата потребу жити літературою?
— Ми започаткували окрему номінацію і назвали її “Молода надія”. Цього року “прогримів” молодий талановитий львів’янин Назар Данчишин, а торік — Сергій Сіваченко з Житомирщини. Тож про молодь ми дбаємо і не забуваємо. Зрештою, ми все це затіяли для їхнього ж щасливого майбутнього.
— Хто ж переміг у нинішньому, четвертому, Конкурсі?
— Першу премію отримала Ольга Яворська зі Львівщини, другу — Юрій Хмелевський з Вінниччини, а третя — в Ірини Вовк.
— Як виникла ідея нагороди “Гордість нації”?
— Номінація “Гордість нації” — це вже моя гордість. До створення цієї номінації мене підштовхнула пропозиція долучитися до проєкту увічнення пам’яті політв’язняписьменниці Ірини Сеник. Ця мужня жінка зазнала російськоімперських поневірянь сумарно аж 34 роки і не зламалася. Я брав участь у численних вечорах її пам’яті передусім як бард, виконуючи власні пісні на її вірші. Тож вона і стала володарем цієї номінації в найперший рік існування Конкурсу. Журі було одностайне у своєму виборі. А почесний диплом став експонатом краєзнавчого музею районного Борислава, де Ірина Сеник доживала свій вік на цій землі.

Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК,
керівник прес-центру ЗНЦ НАН
України і МОНУ, м. Львів

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment