Все, що можу…

Стаття у тижневику “СП” (ч. 19 за 2019 р.) “Проти вакханалії антиукраїнських, проросійських сил” звучить тривожним набатом до всіх здорових національних сил України. А вони, саме ці стрижневі сили, на мій погляд давнього читача та дописувача багатьох видань, поріділи за рахунок природної втрати дисидентського кістяка борців за Незалежність України.
Добре, що лишається гідна структурна решітка їхніх побратимів: політиків, письменників, митців, журналістів. Радий помилитись, але серед молодшої генерації політиків не відчувається отого горіння — першопрохідців-шістдесятників. Зрозуміло, інші обставини, розкутість свободою зрештою. Але ж ті канали антиукраїнські, про які йдеться в статті, мусять бути закриті. І справді, хто ж окрім згаданого Медведчука, ще “тусується” на тих каналіях? А це слуги багатьох “товаришів” і “господ”, різних партій — до Януковичевої включно. Котрі не лише компартію зрадили, а й “Народний Рух”, до якого “прим­кнули”, виявилося, випадково.
Можливо, редакції незручно їх іменувати, то дозвольте читачам оцих лавриновичів, журавських, кожар, піховшеків усіх відтінків — “люструвати”. А що там відверті рекрути п’ятої колони — “шуфричі”, то нині їх підпирає молодий та ранній, а ще “Розумний” (“аж страшно”, як сказав класик) Євген Мураєв, власник “Нашого”. Це він, Мураєв, відверто апелюючи до південно-східного регіону України, рече винятково московським “язиком”. А про іншу частину нашої держави крізь зуби прорік — “оголтєлий націоналізм”.
Стоп, отут би детальніше: чому би нам протилежно не вхопитися за “русскомірскій рашизм”? Де ще більше є процвітаючого націоналізму в обіймах з шовінізмом, як не в Росії? Ось і прийміть таке читацьке завдання: розширити цю тему. Носом тикати окремих в сутність такого сусіди. Позаяк у нас різні можливості. Чим можна допомогти “знизу”?
Повторюсь, але скажу: ще з часів “перебудови” практикував передплату, бодай на півроку, саме демократичних видань, місцевим редакціям, бібліотекам.
Нині, можливо, через засилля інтернетних джерел, але з двох поштових відділень мого села жодне не має передплати для шкільних бібліотек тижневика “Слово Просвіти”.
Одне слово, на центральну школу я подарував піврічну передплату. Водночас сам прошу допомоги: підкажіть, де купити триколісний дорослий велосипед? Оплату гарантую. А ця колісниця для мене — це і пошта, і бібліотека, і крамниці, і церква — Білий світ!

З повагою, О. ПЕРЕДЕРІЙ,
Мала Білозерка

Адреса і телефон автора у редакції.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment