Виклик від молодого режисера

Едуард ОВЧАРЕНКО
У Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка нещодавно звернулися до маловідомої української класики. На Камерній сцені ім. Сергія Данченка Іван Уривський поставив виставу “Лимерівна”. Нова постановка стала своєрідним творчим викликом молодого митця.

В основу сюжету п’єси покладено український фольклор — однойменну народну баладу про Лимерівну. Бідна мати, вдова, примушує дочку Наталю відмовитися від бідного, але такого коханого Василя, і вийти заміж за нелюба Карпа, сина багатої пихатої Шкандибихи. Наталя, яка любить і жаліє свою матір-п’яничку, опирається. Хитрістю, брехнею, намовляннями Наталю все ж примушують погодитися на цей шлюб. Згодом вона дізнається, що її ошукано. Єдиний вихід — кинути осоружне життя й податися з коханим у вільні степи або…
П’єса написана 1883 року. Панас Рудченко, який творив під псевдонімом Панас Мирний, створив її спеціально для Марії Заньковецької. Актриса погодилася грати головну роль і навіть узяла на себе клопіт щодо проведення “Лимерівни” через цензурні утиски.
24 листопада 1891 року в листі до Марії Заньковецької Панас Мирний писав: “Несказанно дякую Вам, Вельмишановна Марія Костянтинівна, за Ваші звістки про “Лимерівну”. Коли її дозволили ставити, то тільки дякуючи Вашим турботам про се. Так як вона не призначалася для кону, то, певно, і Вам, і Миколі Карповичу прийдеться чимало попрацювати, щоб її пригнати до сього. Тільки Ваш талант та Миколи Карповича смак гоноблять у мене надію, що “Лимерівна” піде”. Марія Заньковецька передала п’єсу Михайлу Старицькому, разом вони створили сценічний варіант.
Восени 1892 року відбулася прем’єра “Лимерівни” у трупі Садовського. Гідними партнерами Заньковецької у виставі були М. Садовський (Василь), П. Карпенко (Карпо), пізніше до вистави увійшли Г. Затиркевич-Карпинська та Г. Борисоглібська — кожна з актрис в різний час виконувала ролі Лимерихи та Шкандибихи.
Вперше на сцені столичного театру ім. Івана Франка 1968 року п’єсу поставили режисер-постановник В. Лизогуб, художник Б. Чернишов, композитор Л. Кауфман. Головні ролі виконали: Наталя — Т. Горчинська, В. Плотнікова; Василь — Я. Сиротенко, О. Шаварський; Карпо — В. Горобей; Лимериха — П. Кумаченко; Шкандибиха — А. Максимова; Кнур — О. Омельчук, О. Шутько; Оришка — Г. Сліпенко, Л. Томашевська, Маруся — Н. Лотоцька.
У новій виставі Іван Уривський виступив не лише режисером-постановником, а ще й автором збірної музики. Петро Богомазов — художник-постановник та художник по костюмах, а Павло Івлюшкін — балетмейстер. У виставі задіяні і знані, і молоді актори театру. Серед них народна артистка України Олена Хохлаткіна (Шкандибиха); заслужені артисти Тетяна Міхіна (Лимериха), Дмитро Рибалевський (Кнур), Ксенія Баша (Оришка), а також Марина Кошкіна (Наталя), Віталій Ажнов (Карпо), Христина Федорак (Маруся), Павло Шпегун (Василь).
— Це моє перше звернення до української класики, — розповів режисер-постановник. — Я не намагався зробити виставу дуже актуальною. Тут є акцент на стосунках батьків і дітей. Також існує багато підтем: про любов, зраду. Також звучить актуальна сьогодні тема солдатчини.
Для мене це одна вистава, для акторів — інша. Також ми даємо глядачеві можливість зробити свою виставу, подумки створити власну історію, яка, можливо, зовсім не буде схожа на нашу.
Я добирав музику до вистави з творів різних європейських композиторів. Люб­лю театр за його синтетичність, тут і кіно, і графіка, і пластика.
Вистава — це живий організм. З часом вона змінюватиметься, сподіваюсь, у кращий бік.

Фото з сайта театру

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment