Будитель української нації

Георгій ЛУК’ЯНЧУК,
голова Міжнародного громадського об’єднання “Соловецьке братство”
У листі до Євгена Харлампійовича Володимир Винниченко написав: “Вірю, що доведеться вибирати вулицю для пам’ятника Вам…”. Відтоді минуло майже сто років… Пам’ятника Євгенові Чикаленку, чиє ім’я стоїть одним із перших у національному пантеоні, й досі немає…

Будителем української нації поряд з Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Лесею Українкою називала Євгена Харлампійовича Чикаленка (1861—1929) вся національно свідома українська інтелігенція початку ХХ століття. Сіячем, будівничим нації називали його сучасники. Політичний і громадський діяч, видатний агроном, літератор, меценат, видавець, журналіст. Важко знайти, до чого б Євген Чикаленко не доклав своїх рук. Після переїзду до Києва “з головою занурився в українську громадську діяльність”. Він тісно співпрацював з Михайлом Грушевським, Володимиром Винниченком, Симоном Петлюрою, Михайлом Коцюбинським, Сергієм Єфремовим, Дмитром Дорошенком та багатьма іншими видатними українськими діячами того часу, котрих підтримував матеріально, надзвичайно багато зробив для захисту української мови й правдивої історії України. З 1905 року разом із Володимиром Леонтовичем і Василем Симиренком узявся за видання української газети “Громадська думка”, згодом “Рада”. Це була єдина щоденна українськомовна газета у царській Росії. Любов Євгена Чикаленка до України дивовижно поєдналася з обов’язком говорити правду, часом гірку, про власний народ, і “перти плуга”, підіймаючи борозни національної цілини… Нині широковідома його крилата фраза — “Легко любити Україну до глибини серця, значно важче до глибини кишені”. 1917 року Євген Чикаленко серед ініціаторів і членів Української Центральної Ради, один із найавторитетніших українських діячів. З ним радилися найвідоміші українські політики революційної України, хоча, на превеликий жаль, не завжди дослухалися до його мудрих порад. З 1919 року він в еміграції. Тривалий час працював у Подєбрадах в Українській сільськогосподарській академії. Зпід пера Чикаленка 1897 року вийшло п’ять книжок (українською мовою), півмільйонним накладом! — “Розмови про сільське господарство”. А ще — “Розмови про мову” двома накладами.
Один із прем’єрів уряду УНР В’ячеслав Прокопович у спогадах про Євгена Чикаленка сказав: “Якби існувала незалежна Українська держава, вона б вшанувала пам’ять Євгена Чикаленка достойним способом”. Відновлена 1991го держава існує вже майже 30 років, але ім’я видатного національного діяча, на жаль, все ще не вийшло з тіні забуття”. Про це говорили на круглому столі, який відбувся 20 червня в Києві в Музеї шістдесятництва. Учасники обмінялись думками про роль Євгена Чикаленка в українській історії та увічнення його пам’яті в Києві — пам’ятником та в назві однієї з центральних вулиць.