Анна Ахматова — українка, яка зробила мужньою російську поезію

У Слобідці-Шелехівській на Хмельниччині відбулися тридцяті Ахматівські читання

Михайло ЦИМБАЛЮК,
письменник, Хмельницька обл.
У музеї Анни Ахматової в селі СлобідкаШелехівська Деражнянського району до 130річчя від дня народження поетеси Анни Андріївни Горенко (Ахматової) відбулися Ахматівські читання. Рівно тридцять років тому музей відкрито у колишній садибі Віктора й Ганни Вакарів, де тривалий час у своєї сестри мешкала мати поетеси Інна Еразмівна Горенко.

Із Поділлям рід Анни Ахматової пов’язав осідок представника старого руського роду Еразма Івановича Стогових. Після виходу у відставку начальник жандармерської канцелярії київського генералгубернатора придбав помістя у Снітівці Летичівського повіту, а коли п’ятеро його доньок виростали, він їх одружував із заможними поміщиками посусідству, даючи багатий посаг за кожною. Мати поетеси Інна Еразмівна переїхала до найстаршої зі своїх сестер Ганни після розлучення з другим чоловіком, інженером Андрієм Горенком.
У листах, щоденниках та в деяких віршах Анни Ахматової (прізвище своєї прабабусі по материній лінії, татарки Ганни Ахматової, молода поетеса взяла через те, що Андрій Горенко заборонив дочці підписувати поезію своїм) не раз згадується цей куточок Поділля. Вважається, що вона відвідувала Шелехове більш як півдесятка разів, починаючи з 1896 року. Наразі музей та паркпам’ятка займає гектар території з колишніх дев’ятнадцяти гектарів садиби Вакарів. Він межує зі старим цвинтарем, при вході на який збереглися могили подружжя Вакарів та Інни Еразмівни Горенко, котра після встановлення радянської влади, доживаючи віку в родині сестри, відмовляла свою опальну дочку від візитів у село.
Після більшовицької революції велику садибу у Віктора Модестовича й Ганни Еразмівни Вакарів реквізували для потреб села. Оскільки вони не були деспотами для селян, шелехівці виділили їм для проживання хату на околиці. Узявши туди найнеобхідніше, господарі роздали людям меблі, посуд та інше майно. Збережене ними, воно повернулося вже як експонати у кімнати колишньої садиби. І в комплексі з речами самої Анни Ахматової, які передали з утворенням музею в СлобідціШелехівській із Ленінграда, все це складає одну з найбагатших експозицій про поетесу.
Музейний комплекс у СлобідціШелехівській доповнює “петербурзький куточок”: біля першого в Україні погруддя Ахматової (петербурзький скульптор Віктор Зайко майстерно втілив поетичну задуму мужньої жінки) встановлено ліхтар із улюбленого письменницею Петербурга і ковані лавки з Царського Села, де поетеса в юності мешкала з сім’єю.
Із покладання квітів до могил Вакарів та Горенко розпочалися Ахматівські читання. Перша директорка обласного літературного музею Тамара Міцінська під час літературномистецької композиції на Ахматівських читаннях згадала внесок ахматознавця, музейника з Ленінграда Євгена Лінда, котрий зо двадцять разів приїжджав на Хмельниччину під час створення музею, щоразу привозячи матеріали в його експозицію. Сама не раз їздила у Ленінград, зупиняючись у нього з дружиною.
— А почалося все з відвідин СлобідкиШелехівської групою деражнянських школярів із вчителькою Любов’ю Теленько. Побувавши у селі, яке відвідувала Анна Ахматова, вчителька повезла дітей на екскурсію в Леніград, де і познайомилася з Євгеном Ліндом, — розповіла Тамара Петрівна Міцінська. — Розпочата таким чином дослідницька робота й обернулася створенням музею до століття від дня народження поетеси зі світовим ім’ям.
Оргкомітет відзначення століття Ахматової в Україні очолювала Ліна Костенко. У дні відкриття музею, 25 червня 1989 року, вона записала у книзі відгуків: “Спасибі людям, котрі допомогли Анні Ахматовій зустрітися зі своєю матір’ю у безсмерті, в українському селі СлобідкаШелехівська”.
Цього року учасниками Ахматівських читань у музеї письменниці традиційно були члени обласної організації НСПУ, літераторидослідники, краєзнавці. Гостями читань стали завідувачка бібліотеки імені Анни Ахматової в Києві Надія Шеремет і київська письменниця Міла Іванцова, група письменників із Вінниці. За словами голови оргкомітету читань Василя Горбатюка, заочним учасником цьогорічного заходу у СлобідціШелехівській є колектив літературномеморіального музею Івана Франка на його батьківщині в Нагуєвичах ІваноФранківської області.
— Наша спільна ідея — видання творів Івана Франка у перекладі на російську Анни Ахматової, — повідомив він.
Перед учасниками читань виступили письменники з Хмельниччини Петро Маліш, Микола Мачківський, Неоніла Яніцька, Любов Сердунич, вінничани Андрій Стебелєв, Тетяна Яковенко, Олена Вітенко, Лариса Сичко, бард Тетяна Скомаровська, а художник Олександр Пелешко зробив кілька етюдів. Письменник Михайло Цимбалюк представив дослідження київського журналіста Віталія Селика про розташування колишньої Миколаївської церкви, в якій у квітні 1910 року брали шлюб молоді поети Анна Горенко й Микола Гумільов. Виступила вокальна група літмузею “Музея”, котра із квартету розширилася до секстету, тематичну виставку “Величава, горда, світла і за життя безсмертна” привезла у село Деражнянська централізована бібліотечна система.
— Наша бібліотека на Оболоні, в Києві, поруч із Шевченковою “Хатою на Пріорці”, також відкрилася в рік столітнього ювілею Анни Ахматової, тому й носить її ім’я, — сказала Надія Шеремет. — Спочатку ми мали тільки літературу про Ахматову, її книги. Потім отримали копії документів, для використання у бібліотеці нам передали свої твори митці. Так і відкрився 2011 року музей.
Міла Іванцова провела телеміст із Ахматівських читань у Францію, де за заходом слідкувала подруга Христина Брунаба, котра не раз відвідувала музей поетеси у СлобідціШелехівській.
— Я переконаний, що росіяни пройдуть катарсис очищення від шовінізму, і саме постать Анни Ахматової стане містком і мовою порозуміння між нашими суспільствами, — заявив Андрій Стебелєв.
Пишучи російською, Анна Ахматова чудово розумілася на українській літературі, загалом переклала понад півтораста поетів з 78 мов. Писала на біблійні мотиви, вигранюючи жіночі образи.
Після літературних читань і традиційної екскурсії експозиційними залами музею, яку провела його завідувачка Ніна Трубіцька, учасники читань вшанували причетних до створення музею. На сільському кладовищі вони поклали квіти до могил першої завідувачки музею Анни Ахматової Марії Іванівни Скорбатюк та дітей колишнього садівника Вакарів Дмитра Капітанчука, котрі доклали рук до збереження речей і передачі їх у музей.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment