«Пісенний “Кобзар» — хорова Шевченкіана Павла Муравського

Олександер Шокало,
шевченкознавець, автор ідеї видань і керівник проєкту
“Пісенний “Кобзар” — масштабний комплексний культурномистецький, суспільно значущий проєкт, який складається з нотного видання: Тарас Шевченко. Пісенний “Кобзар”; Хорова Шевченкіана; Зібрання хорових творів у семи томах та аудіозаписів на його основі хорової Шевченкіани: Тарас Шевченко. Пісенний “Кобзар”; Всеукраїнський мистецький проєкт “Україна співає “Кобзаря”.
Здійснює цей комплексний проєкт Благодійний фонд “Хорова школа Павла Муравського”. Виданню нотного зібрання сприяли добродій О. Г. Шпак, Президентський фонд Леоніда Кучми “Україна”, Світовий Конґрес Українців. А випуск трьох аудіоальбомів (по три компактдиски в кожному) здійснено за підтримки Міністерства культури України (запис творів) та Українського культурного фонду (видання аудіоальбомів).

Тарас Шевченко. Пісенний “Кобзар”. Хорова Шевченкіана. Зібрання хорових творів у семи томах. Це перше найповніше, цілісне зібрання хорової Шевченкіани уклав Павло Іванович Муравський (1914—2014) — великий український хоровий дириґент і педагог, легенда хорового мистецтва й цілої музичної культури ХХ—ХХІ століть, народний артист України, професор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, почесний академік Національної академії мистецтв України, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1979), Герой України (2009).
Педагог П. І. Муравський виховав понад 1000 дириґентівхормейстерів, створивши в українській музичній культурі свою школу акапельного співу — Хорову школу Павла Муравського. Тим самим П. І. Муравський ствердив принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, заснованої в українській музичній культурі великим дириґентом і педагогом Олександром Антоновичем Кошицем (1875—1944). Суть Хорової школи Павла Муравського — в досягненні вершинної чистоти звучання українського акапельного співу в природному ладовому інтонуванні на основі української народнопісенної традиції. Хорова школа Павла Муравського — це синкретичне явище, в якому довкола ідеалу чистоти цілісно поєдналися мистецькі й моральні принципи.
Маестро Павло Муравський виконав і записав понад 1000 хорових творів А. Веделя, М. Березовського, Г. Сковороди, Д. Бортнянського, Л. Бетховена, А. Моцарта, Дж. Верді, Г. Малера, П. Чайковського, О. Скрябіна, І. Стравінського, О. Кошиця, М. Леонтовича, С. Людкевича, А. КосАнатольського та багатьох інших українських і зарубіжних композиторів. Особливою подією в музичній культурі стали записані ним “Шедеври української хорової музики” (1972) та всі хорові твори М. Леонтовича до 100літнього ювілею композитора (1977).
Протягом останніх 23 років, попри поважний вік, Павло Іванович самовіддано працював над здійсненням свого заповітного задуму — запису хорової Шевченкіани й з цією метою домагався створення взірцевого академічного колективу. Маестро доводив загальнонаціональну важливість поширення в українському суспільстві співаної поезії Великого Кобзаря: “Виконані кращими хорами записи стануть доступні широкому загалу: вони розійдуться по школах, бібліотеках, закладах культури, й люди матимуть змогу слухати їх повсякчас. Ідея еталонного запису хорових творів на поезію Тараса Шевченка досі тримає мене на Білому світі. Я цим живу і хочу, щоб хороспіви Шевченкової поезії допомагали жити всім українцям”.
Організаційні старання П. Муравського створити взірцевий академічний колектив для запису хорової Шевченкіани розпочалися від проголошення незалежності й тривали майже до кінця життя маестро. Ми з ним писали звернення до всіх президентів і отримували тільки обіцянки. Коли стало зрозуміло, що сподівання на створення хору марні, я запропонував Павлові Івановичу скласти список уже записаних ним хорових творів на поезію Т. Шевченка й випустити аудіоальбом “Пісенний “Кобзар”. Павло Іванович схвалив цю ідею й негайно підготував перелік хорових творів, які він записав свого часу з капелами “Трембіта”, “Думка”, хорами Українського радіо й Київської консерваторії. Таких записів набралося 32, і всі вони збереглися в “золотому фонді” Національної радіокомпанії України.
Цю ідею підтримали Національна радіокомпанія України в особі її очільника Віктора Набруска та Президентський фонд Леоніда Кучми “Україна”, за фінансування якого й вийшов 2010 року музичний аудіоальбом під назвою “Пісенний “Кобзар”. Дириґує Павло Муравський”. Цим еталонним музичним альбомом з трьох компактдисків і започатковано аудіовидання хорової Шевченкіани.
Прослухавши ті записи, маестро Муравський висловив захоплення виданням альбому, одначе не полишив бажання записати ці хороспіви заново: “Я відчуваю, що зараз записав би ці твори ще краще, як записував колись. Бо зараз у мене дуже загострений внутрішній слух…”.
Оскільки можливості записувати самому в Павла Івановича не було, я запропонував йому упорядкувати всі наявні в нього ноти хорових творів на Шевченкову поезію й видати в кількох томах як цілісне зібрання — “Пісенний “Кобзар”, яке потім запишуть провідні хори України під орудою його учнів і послідовників.
Павло Іванович одразу сприйняв цю ідею й запалився нею: “Такого в Україні ще не було. Видання такої великої кількості хорових творів на поезію Тараса Шевченка здійснимо вперше”.
У власній багатющій нотній бібліотеці П. Муравського, яка налічує близько 300 томів, виявилося до 200 хорових творів на поезію Тараса Шевченка. 160 з них Павло Іванович уже опрацював для записування, систематизував і ретельно склав перелік за групами: твори a капела; твори з інструментальним супроводом; твори великої форми з симфонічним оркестром. Цей основний список розіслали на хорові кафедри в музичні заклади України, де працюють колеги, учні й послідовники маестро П. Муравського. В результаті, до цього основного зібрання додано народні мелодії, малознані авторські твори та найновіші твори сучасних композиторів.
До Зібрання хорових творів у семи томах “Тарас Шевченко. Пісенний “Кобзар”. Хорова Шевченкіана” дібрано 278 творів 121 композитора й шести аранжувальників та 12 народних пісень. У переважній більшості вони досі лишалися маловідомі й навіть невідомі багатьом виконавцям і шанувальникам хорового співу. Чимало хорових творів на основі Шевченкової поезії стали бібліографічними раритетами, й їх важко знайти. Ці пісенні коштовності П. Муравський збирав і плекав упродовж усього свого життя й уклав у цілісне зібрання. Він почав збирати хорову Шевченкіану ще з 30х років ХХ століття, переписуючи ноти. Наприклад, його власноручна копія хору П. Чайковського “Навгороді коло броду” датована 14.VІІ.1938 р.
Усі твори нотного зібрання розподілено на три групи: 1, 2, 3 тт. — твори a капела; 4, 5 тт. — твори з інструментальним супроводом; 6, 7 — твори великої форми з симфонічним оркестром. Загальний обсяг семитомника — 2100 сторінок.
Для компонування томів використано нотний матеріал, дібраний і опрацьований Павлом Івановичем: друковані твори з різних видань, його власноручні копії, авторські рукописи композиторів. Ці твори Павло Іванович збирав, аранжував, редагував і значну частину з них виконував з різними хорами протягом своєї 80літньої мистецькопедагогічної діяльності. Його редакцію в цих партитурах позначено курсивом.
“Пісенний “Кобзар” унікальний тим, що в ньому системно зібрано в основному всю хорову Шевченкіану, скомпоновану від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Тут представлено доробок широковідомих композиторівкласиків, які заклали основи професійного музичного освоєння Шевченкової поезії, й менш знаних композиторів з цілої України й українського зарубіжжя, які далі розвивали й розвивають хорову Шевченкіану.
Поезія й музика “Пісенного “Кобзаря” нероздільні, бо Шевченкова поетика й композиторські музичні засоби закорінені в цілісній світоглядній традиції української світлосповідної культури. Поетика “Кобзаря” ґрунтується на витонченій ладовій основі української народної пісенності, що зближує Шевченкове поетичне світосприйняття з його музичним світовідчуттям. Визначальний мистецький метод Шевченкової поезії — вільна смисловозвукова інструментовка вірша. В інтонаційній волі виявляється вільне струмування сили почувань і думок, що забезпечує мелодійність Шевченкової поезії, тому вона легко надається музичній інтерпретації, яка витончує душевні чуття й підсилює глибинні смисли струмуванням світлої енергії музичного ладу. В співаній поезії проникливіше й повніше розкривається її глибинна суть, бо люди сприймають музику безпосередньо серцем.
Шевченків поетичнопісенний феномен — неповторне явище у світовій поезії й музиці. Тарас Шевченко — єдиний поет у світі, переважна частина поетичної спадщини якого живе у співі. На “Кобзар”, у якому всього 237 поетичних творів, написано понад 300 авторських хорових творів і записано близько 100 народних хорових пісень. У цілому на Шевченкову поезію написано понад 3000 музичних творів: композиторських інтерпретацій різних форм і жанрів від солоспівів до хороспівів, кантат, симфоній, опер, ораторій, балетів. Хороспіви, солоспіви й вокальносимфонічні твори на поезію Тараса Шевченка — надзвичайно багата й маловивчена сфера Шевченкіани та всього українського музичного мистецтва.
Визначальна особливість цього унікального зібрання хорової Шевченкіани — його практична цінність, бо нотний матеріал опрацьовували для впровадження в сучасну музичну педагогіку й концертновиконавську діяльність сам маестро П. І. Муравський і представнники його хорової школи. Зокрема, музичні редактори: Л. В. Бухонська, хоровий дириґент, педагог, заслужений діяч мистецтв України; І. Я. Павленко, хоровий дириґент, педагог, заслужений працівник культури України; Т. В. Миронюк, хоровий дириґент, педагог, музикознавець; А. Г. Масленнікова, хоровий дириґент, педагог, заслужений працівник культури України, а також колеги й шанувальники: І. Д. Гамкало, оперний дириґент, педагог, народний артист України; М. І. Гулковський, хоровий дириґент, педагог, лауреат міжнародних конкурсів. Праця над цим виданням згуртувала значне коло учнів, колег і послідовників маестро П. І. Муравського, які працюють по всій Україні й за кордоном.
Всеукраїнський мистецький проєкт “Україна співає “Кобзаря” з аудіовиданням “Тарас Шевченко. Пісенний “Кобзар” — перший масштабний аудіозапис провідними українськими хорами 110 хороспівів 85 композиторів на поезію Тараса Шевченка на основі семитомного нотного зібрання.
Обсяг аудіовидання — три музичні альбоми по три CD в кожному. Перший аудіоальбом містить твори a капела, другий — твори з інструментальним супроводом, третій — твори великої форми з симфонічним оркестром. До першого аудіоальбому дібрано 59 творів 47 композиторів, зокрема 5 аранжувань народних пісень; до другого — 42 твори 30 композиторів; до третього — 9 творів 8 композиторів.
Добирала твори для запису й визначала виконавців експертна рада при Благодійному фонді “Хорова школа Павла Муравського” в складі колег і учнів П. І. Муравського: І. Д. Гамкало, М. М. Гобдич, М. І. Гулковський, Л. В. Бухонська, А. Г. Масленнікова, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко.
У записові “Пісенного “Кобзаря” взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й діаспори під орудою учнів і послідовників маестро Муравського. До аудіовидання дібрано також частину творів, які Павло Муравський свого часу записав з капелами “Трембіта”, “Думка”, хорами Українського радіо й Київської консерваторії.
Нотне зібрання “Тарас Шевченко. Пісенний “Кобзар” та записана на його основі хорова Шевченкіана передбачені для безкоштовного поширення в середніх та вищих музичних навчальних закладах, у спеціалізованих музичних та загальноосвітніх школах, бібліотеках, інших закладах культури, а також в Інтернеті. Велике розмаїття співаної поезії Т. Шевченка збагатить програми навчальних, професійних і самодіяльних хорових колективів, спомагатиме відродженню української хорової й загальнонаціональної культури. За глибинним відчуттям П. Муравського, спів відкриває людям джерело саморозвитку: “Хоровий спів сприяє розвиткові загальної культури суспільства й суспільної свідомості. Спів дає відчуття волі”.
Завдяки першому системному, масштабному нотному зібранню хорової Шевченкіани та її високомистецькому озвученню стане доступним широкому загалові майже весь співаний “Кобзар”. Звучання “Пісенного “Кобзаря” сприятиме витонченню сприйняття й посиленню загальносуспільного інтересу до глибинної Шевченкової поезії та хорового співу як базового мистецтва в українській культурі, а також їх популяризації в Україні й світі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment