Подорож у сиву давнину

Едуард ОВЧАРЕНКО
У репертуарі Київського академічного театру українського фольклору “Берегиня” чимало вистав, яким багато років. Не втрачають актуальності “Чумацький шлях”, “Наддніпрянське весілля”, вистава “Животоки”, з якої театр розпочинав свою творчу біографію. Нещодавно відзначила десятиріччя вистава “Русалії”. Це особлива постановка, адже в ній ідеться про життя наших предків у язичницьку добу.

Задум цієї вистави у народного артиста України Миколи Буравського виник ще двадцять років тому. Матеріал збирав з усіх можливих джерел. Опрацював чимало збірок творів, записував давні пісні від людей. Самі репетиції тривали лише два місяці, значно довшим був підготовчий процес.
Починається вистава піснею “Помагай нам, Боже, на вулицю виходити, людей повидати, пісень поспівати”. Ця пісня — язичницький гімн, що сягає корінням дохристиянської доби. Саме з цієї пісні наші предки починали обряд Русалії. Після ознайомлення з цим твором Микола Буравський зрозумів, з чого починати програму і як вона розвиватиметься.
Крім язичницьких, у кінці вистави представлено і християнські пісні, бо сам обряд Русалії, започаткований у дохристиянську добу, здійснювався і пізніше. Спочатку люди йшли на цвинтар, поминали померлих. Відразу після цього, хоч як дивно, приходили скоморохи, починалися пісні й танці.
Важливий епізод — обряд проводу русалок, яких наші предки дуже любили і жаліли. “Проведу, проведу русалочку до бору, а сама повернуся додому”, — співається у народній пісні.
Інший епізод пов’язаний з воїнами, яких називали русальцями. Вони захищали рідні поселення і людей, які там проживали. Це були дуже войовничі, мужні й хоробрі хлопці. А у виставі показано сцену бою.
Наші предки вміли не лише воювати, а й відпочивати. “Пиймо сурицю” — таку назву має одна з представлених у виставі пісень. А суриця — це напівхмільний напій, який дуже полюбляли наші предки. Також вони пили мед, а міцні алкогольні напої тоді були не в пошані.
— Русичі були дуже набожними людьми, — розповідає режисерпостановник. — Вони стояли за своїх богів — Перуна, Світовида, Дивовида та інших. А боги їх захищали. Основна думка, яку я намагався провести через весь сюжет, — це прославлення Землі нашої, богів наших і звитяг наших.
Весь час на сцені — провідний артист театру Анатолій Пахомов. Заслужена артистка України Надія Буравська виконує зі сцени причитання, це дуже складний матеріал, з якими може впоратися не кожен виконавець. Поряд з ними сузір’я досвідчених та молодих виконавців, кожен з них вносить свою частку у створення цього яскравого сценічного дійства.
На сцені чимало дохристиянських символів — колеса, булави і т. ін. А костюмами творці вистави намагалися максимально відтворити дух тієї епохи. Завдання було не з простих. Адже сьогодні мало хто може взятися за пошиття автентичних костюмів, до того ж для цього потрібно було знайти чималі кошти. Спонсорів, на жаль, не знайшли, роботу здійснили силами театру.
Одним із найскладніших завдань був підбір музики. Адже частині пісень більше тисячі років. Потрібно було визначити, як вони звучатимуть, які будуть ритми. До того ж зараз немає таких музичних інструментів, які були в ті давні часи. Отож у виставі використали баян, цимбали, інші сучасні інструменти. Однак у комплексі все це звучить переконливо. Велику роботу при підготовці музичного матеріалу разом з режисеромпостановником здійснив керівник оркестру театру Юрій Мілевський.
Зануритися в давню епоху допомагають і автентичні танці, над постановкою яких плідно попрацював Владислав Вітковський.
Показ вистави збігся з днем народження Юрія Мілевського. А в “Берегині” вже тридцять років існує традиція вітати іменників зі сцени. Отож того вечора пан Юрій отримав побажання на многая літа від колег та глядачів.
З виставою театр побував у Житомирі, Обухові, Броварах, інших районних центрах Київщини. Хотіли б здійснити великі гастролі, аби “Берегиню” побачила вся Україна, а можливо, й інші країні. Однак, гастролі — справа не з дешевих, а держава не допомагає. Не поспішають долучитися і меценати. Залишається сподіватися, що ситуація зміниться, і наша влада повернеться обличчям до української культури.
А в планах Миколи Буравського поновлення вистави “Славні козакизапорожці”. На його переконання, ця тема завжди була і буде актуальною. До нової сценічної версії додадуть пісні і танці. Оновлених “Славних козаківзапорожців” глядачі зможуть побачити вже в наступному театральному сезоні.
Фото надано театром

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment