Хліб — людська святиня

Михайлина БОДНАР,
завідувачка культурно-масовою роботою Івано-Франківської обласної “Просвіти”

Вперше у НД “Просвіта” відбувся захід, приурочений найголовнішому в житті — хлібу. Ще не так давно наші предки важко працювали в цей жнивний час, вручну жали, косили, молотили, а ввечері ще й сходились до просвітянської хати-читальні й співали, читали газети, грали вистави, декламували вірші, обмінювались інформацією. По Петрі на ланах вже стояли полукіпки…
Нині теж поля налились стиглим колосом. Сприяла цьому погода, тож буде цього року в нас достатньо хліба, щоб себе прогодувати, та ще й з іншими поділитись. В полі гудуть комбайни, з бункера сиплеться спіле зерно, яке звозять вантажівки, сушать, очищають. Про цю важку працю хліборобів складено чимало пісень, віршів, прислів’їв. Справді, коли є хліб на столі, то найкраще свято на цілій землі.
Ведуча й організаторка свята Михайлина Боднар на вишитому рушнику з короваєм, спеченим із нового борошна, зустріла гостей, бо ж наш народ промовляє крізь віки: ми до світу з хлібом і душею. І всі присутні в залі заспівали пісню “Зеленеє жито, зелене, хорошії гості у мене”. Свій випечений коровай і розповідь про нього підготувала й учасниця Євдокія Шумега. Вона розповіла, щоб гарно він спікся і був пишним, потрібне борошно з семи млинів, масло від семи корів і непочата вода з семи криниць. Тоді буде життя гарним.
У молитві “Отче наш” є сім прохань, які людина адресує Богові. Одним із них є “Хліб наш насущний дай нам сьогодні…” У Біблії це не лише універсальний продукт харчування, а ще й дивовижний небесний дарунок. І хліб їли побожно, перехрестившись до образів, батько розрізав хліб і роздавав його родині. Про це розповів о. Роман Паньків.
Рано залишилась сиротою Богдана Ботюк. Але пам’ятає, з якою пошаною ставились у сім’ї до хліба. Про це вона розповіла й заспівала пісню.
Нещодавно видав свою нову збірку пісень поет-пісняр просвітянин Нестор Мартинець — “До рідного дому стежина”. В ній теж є два тематичні вірші “Слухай шум колосків” та “Довкола нас пожовклі стебла”, які було прочитано на вечорі відпочинку. “Коло млина, коло броду, там дівчина брала воду. Я на неї задивився, мало в воді не втопився…” — співав своїм насиченим тембром Ярослав Медвейчук. А ще такі милозвучні “Очі волошкові” й “Прилетіла ластівка”. Його вітали бурхливими оплесками, як і солістку Центрального Народного дому та НД “Просвіта” Лесю Мельник. “Ой піду я до млина, а у млині новина: там є, мамцю, мельник, там є, мамцю, добрий, там є, мамцю, хороший — меле гречку без грошей”.
І скільки не минає років і тисячоліть, а хліб залишається святим і величним завжди. Його значення й оспівування під час весільного обряду показали членкині Союзу українок під керівництвом Раїси Романюк.
А додавала веселощів Поліна Дідух. Звучали й танцювальні мелодії. А насамкінець всім присутнім у залі роздавали шматочки короваю з медом, яким пригощала Галина Мельничук і розповідала, як у їхній родині цінувався хліб, як випікали його. До речі, після опитування вона, одна з небагатьох присутніх у залі жінок, і нині пече запашний гарний хліб і калачі. Тож вклонімося цій святині, щоб одвічно був хліб у кожній родині.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment