Словник доби. Воля

Володимир КАРАЧИНЦЕВ,
поет, дипломат, культуролог

Воля — це здатність індивідуума чи спільноти приймати усвідомлені рішення, ставити собі ієрархізовані цілі та вчиняти дії для їхньої реалізації. У психології — це психічна функція організму. Йдеться, зокрема, про самоусвідомлення (самовизначення), свідоме мотивування вчинків. Тут передбачаються вольові зусилля, спрямовані на досягнення мети. Тобто, воля акумулює енергію зусиль на подолання перепон, що дозволяє говорити про самовладання і наполегливість людини. Тоді воля протистоїть імпульсивному, емоційному чину. Натомість виявляє цілеспрямовану діяльність (індивідуальну і спільнотну) як таку, що базується на певних морально-етичних принципах і цінностях.
Воля синонімічна до вольності, свободи. Зокрема, свободи волі й свободи вибору. Тема екзистенційного кшталту, але, гадаю, цілком дотична до нашого виборчого контексту.
Отже, думай. Тобто, увімкни (слово, яке не вдавалося навіть вимовити папєрєдніку) мізки. Інший підхід до формування акту вибору — через емоції. А вони можуть працювати (при потребі) на послаблення свободи волі індивідуума. Якщо професійно долучити зомбоящик, скажімо. Переформатування свідомості на основі потрібних (авторам програми, шоу тощо) і тому поширюваних ідеологічних меседжів, морально-етичних принципів і цінностей — справа фахівців. Зокрема гібридної війни.
Тож думай. “Де воля спить, її ще й приколишуть” (Л.Костенко).
Легко сказати — думай. Вольність — це й звільнення від влади, зокрема влади розуму. Будь-яка влада трактується як обмеження свободи. Етимологічно, воля — це слово (поняття) з емотивної сфери. Принаймні в більшості європейських мов. Це — стремління, бажання, прагнення, хотіння. Понадто в українській спільноті, де слово — важить, де вольність має глибоке коріння. Ба навіть географічно детермінована: степ широкий, поля безкраї, як небо… Дніпро широкий, як море… Є де Духові ширяти…
Тому незалежність, самостійність, свобода — поняття ціннісні, вкорінені у колективну пам’ять українців, архетипні. Їхні обмеження збирають майдани, штовхають беззбройних людей на, здавалося б, ірраціональні вчинки, самопожертву.
Тому в Україні зароджувалися козацтво, Коліївщина, гайдамацтво, опришництво… Вольність аж до анархії. (Ідея повної свободи. Влада — обмеження вольності. Отже, суспільний устрій — без начальників і державних структур як органів примусу). Можливо, Анархії — з великої літери, з чистотою намірів. З радикальним гаслом: “Воля або смерть!” Аж до втрати життя. Або незалежності. Останній раз — сто років тому. Тож легко уявити собі, що історія може повторитися. Дай серцю волю — заведе в неволю.
Тому невипадково воля — наскрізно пронизує українську народну творчість і є, можливо, ключовим ціннісним словом поета-бунтаря Тараса Шевченка. У нього: поле і воля, сила і воля, воля й слава — архетипні усталені сполучення, які визначають національно-ідентитарну картину світу. “В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.”
Воля — це душа народу. “Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.” Воля — це й доля, яка, за українськими віруваннями, означає душу. Тому воля — безсмертна. Якщо воля — доля, то неволя — недоля.
“Єсть на світі воля, /А хто її має? /Єсть люде на світі — / Сріблом-злотом сяють, / Здається, панують, /А долі не знають, — / Ні долі, ні волі!” — Чи ж не про наші часи?
“Затопчу неволю / Босими ногами! / Тоді я веселий, / Тоді я багатий, / Як буде серденько / По волі гуляти!” — Рецепт достатку і щастя від Шевченка. Можновладцям до снаги? (Питання риторичне).
У семантичному просторі Поета воля набуває антропоморфних рис — вона народжується, гарцює… “Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, /І могили-гори, там родилась, гарцювала козацькая воля…” А ще вона: хиренна, сподівана, цькована, ненагодована і гола, сердешна… Свята, а “де нема святої волі, не буде там добра ніколи…”
У Шевченка воля протиставлена антонімічній лексемі неволя (вона: вража, самотня, люта…) “…Страшно впасти у кайдани, умирать в неволі, а ще гірше — спати, спати, і спати на волі..” Тож він закликає обухом будити волю, добувати волю, рятувати волю, окропити її вражою кров’ю… Зверніть увагу на ціннісний вимір кожного поетового слова, кожного рядка! У кожному — правда. Пророча.
“Борітеся — поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила і воля святая!” — 22 січня 2014 року саме з цими словами Пророка увійшов у вічність Сергій Нігоян. Вірменин за походженням, Громадянин і Герой України. Перший з Небесної Сотні.
Даруйте, що надміру, може, зосередився на Кобзареві. Вважаю, що генерованих ним смислів замало у наших буднях. Ця вихолощеність особливо відчутна зараз, на тлі політичного балагану. Зрозуміло, Майдан — це обух! На крайнощі влади. Окроплення кров’ю? Вона й так ллється на сході. За тих, хто разом з захисниками Волі готовий до пожертви, і за тих, хто просто спить, спить… За тих, хто по приколу, і за тих, хто завзято свідомі… За тих, хто ледь виживає, і тих, хто тупо наживається… За тих, хто в полоні у ворога, і за тих, хто за мир і дружбу… За тих, хто страждає за правду, і за тих, хто сіє олжу…
Звісно, результат виборів складається з волі кожного. Однак, скажіть-но щиро, чи рівнозначні ці волі за ціннісним змістом, отже, і за вкладом у розбудову незалежної держави? Волі-долі святої. Чи не виглядає цей балаган наругою, святотатством? Лукавством? Лукавством. Тож чи однаково мені і вам, і тим, кого назвав, і котрих не згадав абзацом вище?
Втім, Україна є. І це не тільки і не стільки заслуга чи бездіяльність очільників, колективна мудрість штабів і політтехнологів, хитрість лялькарів… Звісно, політична воля державних мужів (якщо вона є) у скеровуванні суспільних процесів є важливим чинником цілеспрямованого поступу. Понадто ж важить воля Творця. Бо Його є Правда.
І ми є. У своїй хаті. І за нас правда, і сила і воля святая! Тож поборемо!
Научаймося мудрості у геніїв. Плекаймо і являймо волю!
Шануймося.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment