Тарас СИЛЕНКО,
кобзар, заслужений артист України
Навіть якщо сухо-статистично (без епітетів) перераховувати все, що він за цей час зробив, ким став, і чого досягнув, — цей список все одно не буде повним і досконалим. Але цей перелік вже вражатиме своєю величиною і величчю: письменник, історик-дослідник, політик, громадський діяч, журналіст, академік, мистецтвознавець, філософ, лікар, ініціатор, організатор і меценат безлічі добрих справ: щорічних вшанувань в Холодному Яру та інших місцевостях, освячення зброї; встановлення пам’ятників, меморіальних дощок, пошанування могил; відшукав і оприлюднив тисячі невідомих імен та біографій; створив цикли багатьох радіопередач та патріотично-пізнавальних фільмів; упорядкував, написав та відредагував більше як півсотні унікальних книжок, які вже стали величезною рідкістю і давно потребують державної програми багатотиражного перевидання… В ідеалі — повного видання творів. Творець і очільник однієї з найдієвіших громадських державницьких організацій — Історичного клубу “Холодний Яр”. Видавець та редактор багатьох газет, зокрема, щомісячника “Незборима нація”. Член Спілки журналістів, Спілки письменник, Спілки кобзарів…
Роман Коваль удостоєний багатьох премій та нагород різних громадських організацій. Громадських… А коли ж ми з гордістю за нашу державу зможемо сказати, що і державні інституції нарешті визнали його потужний унікальний доробок як фундаментальний для сучасного державотворення? Військової та духовної могутності нашого народу?!.
Якби ж наші кандидати в президенти змагалися не за принципом “хто більше пообіцяє”, а “хто більше зробив для України”, — то Роман Коваль заслужено зайняв би чільне місце, і, я впевнений, — впорався б і з цією місією.
Так чи інакше, державними чи громадськими зусиллями, за сприяння сучасного українського воїнства, — ми ще побачимо експозиції Романа Коваля в різних краєзнавчих музеях (зокрема рідної, тимчасово окупованої Горлівки).
Вважаю, що рано чи пізно найвища державна премія ім. Т. Шевченка також має бути справедливо вручена Романові Ковалю.
А його книжки мають бути обов’язково офіційно включеними в освітні державні програми.
Можливо, це звучить пафосно і амбіційно; знаю, що і сам п. Роман цього не любить. Але ж визнання і підтримка також надзвичайно потрібні насамперед для підсилення нашої спільної загальноукраїнської справи!!!
Є море всього, що хотілося б зараз сказати… Але ми навряд чи зможемо повноцінно охопити все те, що п. Роман зробив для України, і все те, за що кожен хотів би йому щиро подякувати.
Лише коли “вийти від зворотного”, і уявити моторошну картину, наскільки б ми були духовно убогішими, якби перед нами зараз був не той Роман Коваль, якого ми знаємо, — а всього лише звичайний хороший лікар чи успішний бізнесмен…
Духовно біднішим, та й зовсім іншим був би і я, і безліч митців, поетів, скульпторів, художників, освітян, політиків… Не відбулися б зараз зйомки художнього фільму “Чорний Ворон”…
Щедрість його душі дійсно безмежна, коли йдеться про людину, яка щось реальне зробила або робить для України. І його прометеївського вогню дійсно вистачає для всіх: від 7-річного козака Михайлика Корженівського до наших легендарних старійшин (Олександра Ромащенка-Карбали, дивізійника Леоніда Мухи, чи Героя України Мирослава Симчича)! Той засів, який він зробив у перші 60 літ своєї юності, щедро зійшов на священній українській ниві. Хочу щоб наступні 60 літ зрілості він прожив у омріяній і витвореній ним Україні!
