«Гуру в економіці» і «академіки» — «слуги народу»

Катерина МОТРИЧ

Закінчення. Поч. у ч. 32 за 2019

Не шукайте в тому, що сталося, якісь вищі мотиви. Булгаков не помилився. Тих, що зачарувалися “говорящєй собачкой”, виявилося куди більше, ніж у неї шерсті на хвості. Більше, ніж тих, що кричали до них: “Придур…, олігоф…, рагу…, куди ви лізете, що ви робите! Та лихо постукає не лише у ваші вікна і двері, а влізе у наш дім і через покрівлю!”
Чому ви так вчинили, Українці?! Чому ви, кияни, що летіли на Майдан у страшні дні і ночі 2014-го, що несли майданівцям їжу, одяг, ліки, гроші, брали людей додому, щоб вони помилися і відігрілися на домашній страві у 25-градусні морози, що самоорганізувалися, зробили на Майдані похідні кухні і госпіталі-операційні, чинили як свідомі і патріотичні люди елітних почуттів і мислення і духу, раптом обрали не Б. Березу, В. Пташник, Ю. Левченка, відданих вам патріотів, розумних і професійних, молодших за багатьох із вас (це щодо “нових облич”), а взяли до рук той мішок чи то з котами, чи з котячими хвостами, мо’, й послідом, на якому був намальований “гуру” на вєліку”! А ви, нащадки Шухевича й Бандери? Чого і ви так масово тягнете такий самий міх? Недавно чула по радіо, як якийсь мудрий і патріотичний професіонал давав оцінку тим, що прийшли до влади. В ефір вийшов 74-річний психолог-львів’янин і сказав, що той хворий на депресію, бо “нові обличчя” дуже гідні і нам всім поталанило. А ви їх бачили?! Багатьох бодай би не бачити!.. Не одне з них за Сталіном заскучило! Що, “п’ята колона” так голосно тупає ногами, що заглушила рідний шурхіт Визвольної армії?! Ганьба і вам, ганьба!!!
То, кажете, що вас зрадили!? А ви зраджуєте всю Україну, і вага цієї зради може коштувати життю нашої держави, усіх нас. А ця зелена навала робить такі ходи і зносить ті величні віхи — ті, відвойовані в московської орди висоти, по яких світ пізнав нас і дізнався, що європейське сонце спочатку цілує українську землю, а вже тоді всю Європу. Чи не бачите, що ці “нові обличчя” здебільшого байдужі, холодні, чужі і навіть ворожі?! Не маючи на те ні найменших підстав, ви обрали керувати державою, що постала на крові, збіговисько, ватне й слабосиле, якому організували в Трускавці лікнеп державотворення і якому в очі їхній однопартієць сказав відверто: “Ви політичне ніхто”. То як нам пробачити цю зраду?! Як жити з цим диким розчаруванням у своєму народі, у тому, що відразливі сленгові слова “рагулі”, “охлос”, “маргінали” витіснили такі теплі словосполучення як “рідний народ”, “народ-переможець”, “високодуховна мудра нація”. Чи думали, що і ви відповідальні за все, що буде твориться і вже кришиться-ламається в Україні? Що ви допомагаєте відкрити ворота Путіну, які закрив був Порошенко, що опустили планку державних інституцій до рівня охлосу і бандократії? Що привели до влади неосвіченого кумира в оточенні таких самих неосвічених і непросвічених посередностей, які ще два місяці тому не збиралися йти в депутати, але був “призов” в інтернеті і багато туди потрапило просто то “по приколу”, то “по зальоту”. І от Україна знову виколихуватиме і годуватиме їхніх “байстрючат” і допитуватиметься в Бога, чого Він так не любить її і чому така в неї прірва між боготворимою природою і народом, у думках, почуттях та вчинках якого тирлуються біси?! Що світ знову може називати нас “Раша” і відкинути ще далі, ніж ми були до 2014-го. І якщо знову вибухне спротив і проллється кров, на чиїй совісті вона буде?! Хто із вас, отих 73% і 43% готовий пожертвувати своєю кров’ю, своїх дітей і рідних? Про таку ціну свого вибору ви думали? Авжеж, що не думали! Фантомний телеголобородько осліпив, оглушив і позбавив думання. Країна князів, козаків та гетьманів, гайдамаччини, махновщини, бандерівщини й усіх Майданів вступила на межу нікчемного відкату на чолі з охлократією, багатенькими совками-необільшовиками, які дістають з небуття заяложені позавчорашні гасла про дружбу “двох народів-братів”, НАТО геть, мову геть, Томос геть! Дайош восьмую марту, 23 фєвраля, пєрвоє мая — родниє празднікі! Запанував безпросвітній дух неосвіченості, інтелектуальної сірятини і маргінальних цінностей загалу державотворців.
І таки ж найтривожніше, що не лише бабусі прийшли подивитися “на говорящую собачку”, а здебільшого ті, яким зводити завтрашній день України. І от вони безоглядно побігли за нею. Вона вже встигла наслідити, показала, що вона зла, задириста, і дуже хоче бути не дворнягою, а елітною вівчаркою.
Чим був, окрім жорстокості і репресивних методів, огидний комуністичний режим? Тим, що біля керма, на всіх рівнях були здебільшого “шарікови” й “швондіри”, у яких було “собаче серце”. Навіть люди мислячі й цілком адекватні, коли потрапляли у той червоний коловорот, у ті жорна, перероджувалися й ставали невіддільною частиною загалу. Тому вони й вели боротьбу з примарними ворогами, перетворили у стукачів мало не весь народ. І ключовими почуттями у цієї маразматичної політичної камарильї були заздрість, сірятина й тупість, несприйняття тих, що стоять інтелектуально значно вище за них. Тому вони викошували елітний пласт соціуму, погляду яких, розумного виразу їхніх облич, малюнку їхніх вуст, на яких завмерла зневага, вони не витримували.
Ох, це французьке “дежавю”! Ми це вже бачили, ми це пережили, ми цього духу наковталися і страшенно стужилися за розумними, патріотичними, вільними у своєму мисленні і європейськи зорієнтованими керманичами. Тож кому дали відразу бій “нові обличчя”? До кого не могли приховати ні ненависті, ні відрази? Представникам попередньої влади, де було багато освічених, патріотичних, професійних, героїчних і просто розумних людей. Бо серед “нових облич” багато тих, що повільно реагують там, де реакція мала б бути блискавичною, погано формують думки і викладають їх з помилками, у тексти вплітають сленгові слова, бо вони для них органічні — цим найбільше грішить таки ж найбільший “слуга”. Чому у нього такий гнів і ненависть викликав Порошенко ще на етапі, коли той був Президентом? І чому “слуга” дозволяв таку брутальність і хамство? Бо той вдався не лише статурою і зростом, а й природнім інтелектом, іскрометним ораторським хистом, розкутістю в мисленні, вмінням приймати точні виважені рішення, масштабністю, європейським шармом, інтелігентністю і він єдиний з усіх чолових від 24-го серпня 1991-го року сущих наділений талантом Президента. Він у жодній ситуації не був “говорящєй собачкой”, витримував планку інтелігента, керманича європейського масштабу. Навіть там, де хтось мав би зреагувати на хамство дражливо, міг би відповісти куди в’їдливіше, залишався доброзичливим, готовим допомогти і підставити плече, бо для нього “Україна понад усе”. Попри все, помилки, які ми бачимо і не до кінця прощаємо (хоча б чому не скрутив голови злочинцям, чому жоден із них не сидить, чому віддано було Палац Україна маргіналам і пройдисвітам, а не талановитим українським митцям, які б підняли націю, а не опустили її до малоросійського рівня, зазомбованого волевиявлення, яке ми нині ковтаємо і можемо подавитися — і чим покарано і його). Він переконав нас, що і в української держави може бути те золоте осердя, про яке писав Платон, і це сусальне золото тонким нашаруванням вже просвічувалося, і його дуже цінували просвітлені та мудрі, й не помітили ті, що “безпомильно” знають, що “саме Порошенко напав на Росію і розвалив армію”. От тому й маємо те, що маємо.
І явище “собачого серця” значно ширше й глибше, і до одного імені воно не зводиться, бо ж від 24-го серпня 1991-го ще не минуло 40 біблійних літ. Ще живуть покоління, виховані “на традіціях дєдов-отцов”, ще живе дух совка, ще он молодики-“слуги” в догоду їм чи то собі знову хочуть повернути цей таки ж дух до всієї України, і їм глибоко начхати на те, що вона виригнула його вже з кров’ю. І вони будуть і П. Порошенка, й інших синів України смикати за холоші, дзяволити й намагатися вкусити хоча б за ногу. Так, Україна вступила в ту ж таки воду, замішану на жабуринні, і знову наслухає стукіт “собачого серця”.
І вкотре волаєш до тих, що прогнали донбаських бандюків, що осяяли Україну і світ своїми натхненними обличчями на Майдані, яка глобальна психологічна катастрофа сталася з вами, що ви обрали не відданих вам молодих патріотів, а отих “невідомих з багатьма невідомими”, але проштампованих емблемою того “бідняка”-мільйонера, що їде на велосипеді?! Хто так затуманив ваш інтелект, що дало вам підстави обирати невідомість?! Спрацювала генетична пам’ять? Отак років 60-70 ваші діди-прадіди співали про “двох соколів” — “один сокіл Ленін, другий сокіл Сталін”. Їли у 60-х роках при “зрілому комунізмі” хліб із гороху й кукурудзи. За цією невеличкою пайкою треба було вистоювати довгу чергу у сільмазі при ретельному контролі колгоспного начальства, щоб, не дай Боже, хтось двічі не став. До того ж творці комунізму саме того року відібрали у людей пасовища, бо був клич проводити меліорацію. Люди масово стали продавати худобу, голод заглянув у кожну оселю. Моя душа і досі плаче за тим розкішним нашим власним берегом, де я пасла корову, за яким був древній став, через який жебоніла річечка Шполка. Це все олігофрени довго й натужно висушували, щоб розширити посівні площі. А поля були не всі задіяні під сільськогосподарські культури, і помідори червоніли до морозів і їх нікому було збирати. Став і розкішні пасовища було вбито і навіть переорано, але “гуру економіки” у посівні площі це не вдалося перетворити. Дух лугів і древнього ставу не впустив миршавого духу совків-лузерів і самовідродився, але вже без древнього ставу, очеретів, ряски, човнів і голосу бугая із ставкового дна.
Ваших батьків чи, може, й вас, зе-електорат, зганяли у 70-х роках, епоху чи не найбільшого маразму, у конференцзали обгорювати книги “генія-письменника” Л.Брєжнєва “Малая земля”, “Возрождєніє”, які йому написали головний редактор “Літєратурной газети” Чаковський та журналіст газети “Правда” Сахнін. Всі про це знали, але хвалили “голого короля”. А от прочитати це мусіли всі, бо інакше це поціновувалося, як антидержавна поведінка, душок “ворога народу”. Я була серед “ворогів”. Цирк, клоунада, бо всі добре знали, що у бровастого вже були вікові маразми й радянською імперією він вже не керував.
І ось грішиш і дорікаєш Господу: чому багатьом розумним, освіченим і просто геніальним людям доводиться жити при такій владі і чому ними керують олігофрени й сірі кардинали? Що в імперії, що в Незалежній Україні! Ті, що бунтували проти тих “слуг народу”, сиділи в тюрмах, інші мовчки стогнали і боялися вголос щось говорити навіть на своїй кухні, остерігаючись прослушки. А далі виходили на Майдан, голодували, махали прапорами і наївно волали-закликали імена очільників у контексті “слава”, то махнули рукою — не те! То в контексті “ганьба”, гнали геть, як шкідливу худобу, що до цурки випасла городину. І це без права на перепочинок.
І ось, знову — мана, туман, масова олігофренія після такої каторжної праці, виповзання із провалля. Аж до такої міри зазомбованості й безвідповідальності перед Україною, що запитуєш себе: а чи хочеш ти належати до цього народу? А чи він твій, цей хронічно саможерний, бездумний народ імені пройдисвітів, серіальномислячий, тарифностурбований і квартальнозомбований? Він також явив нове лице нації, і от тепер проблема не лише у людей свідомих, мислячих, патріотів, а й у тих “мулярів”, що крутять вісь планети і натужно думають свою масонську думу: залишати цей народ на планеті, де все меншає природних ресурсів, чи організувати проти нього ще щось таке, щоб він сам себе дожер? У нього до цього одержимий талант!!! А цю землю, що “молоком і медом тече”, віддати тим, у кого землі мало, та щоб вони не їздили щороку до свого пророка, а були там, де він похований, бо вони з часів вигнання облюбували її, і їхня рідня — хозари — залишили там помітний слід. Якщо цей “зебіл” так її не любить, оскверняє, якщо власними руками нищить її і закликає до неї погибель, то, може, він вартий лише послід прибирати після тих, що вміють себе любити і цінувати своїх світочів.
Він он і кумира зліпив, ображений за знищені погруддя вождя. Тому вже й погруддя Зеленського зліпили і продають по дві тисячі гривень. Не можна не захоплюватися цим. Якщо вже знущатися і насміхатися над цим явищем масової олігофренії, слабомислія, то до переможного кінця! Варт усім 73% видати з державної казни по дві тисячі гривень, щоб вони придбали це погруддя і молилися до нього, але таки ж на ідіш… І час вже запустити “слугам” цитатники, щоб це були такі собі “захалявні книжечки”: на обкладинці “чувак” на велосипеді, а всередині — слова “перли”, мудрість століть. Нехай Брєжнєв і на тому світі, а “проф-фесор” у Ростові заздрять. Час перейти до цитування кумира, “слуги всіх слуг”, епохального люстратора-кастратора, що готовий каструвати саму історію. Він непомітно переведе через хитку кладку свого виборця і, як і його далекий “попєрєднік”, покаже йому “кузькіну мать”.
Он бравий очільник партії Д. Разумков запевняв на передачі “право на владу”, що їхній успіх — це вибір народу, що це його священне право. Так багато хто із зрусифікованих українців думають. Що вони зреклися рідної мови і розмовляють мовою поневолювача — теж їхній вибір. Вони ж не можуть, та й наука ще цього не може зробити: немолекулярний розгорнутий аналіз їхньої крові. А коли б було можна це зробити, то там би були десятки заборон мови, Валуєвський циркуляр і Емський указ, коли у 19 столітті українську пісню можна було записати лише переклавши на французьку і латину. Працювали цілі інститути по знищенню національної ідентичності і великі загони русифікаторів. “Вєлікій братській” плодив анекдоти про недолугого хохла і його “бичачу” мову, типу “залізяку на пузяку — геп!”; було засилля російських книг, преси і кастровані українські видання. Були графомани-письменники, червоні комісари, що розпинали своїх побратимів за націоналізм та неблагонадійність. Були розстріляні на Соловках і згноєні по сибірах світочі нації. Були священики, що сміли молитися у церквах рідною мовою. Їх погнали виснажливим етапом на північ, а тоді роздягли, голих поставили у вибиті в ріці Печорі в людський ріст льодяні ями і в 50-градусний мороз залили живих мучеників водою. Від такого видовища, здається, навіть сонце могло взятися памороззю… І це теж частина “руского міра” і це теж чорний крок до “волевиявлення” російськомовних українців. Були і недавні циркуляри: вчителям російської мови й літератури платили на 30% більше, ніж української. Було, було…
Отака вона “розгорнута формула крові” вашого “вибору” мови поневолювача, дорогі наші російськомовні українці. Та по ваших генах і по вашій ДНК пройшовся такий москальський бульдозер, такі “гради” вистрелили у вашу спадковість і національну свідомість, що як вона ще вціліла.
Щось подібне, але у значно прискоренішому варіанті відбулося і нині. “Слуга народу” проліз у мозок, серце, залоскотав мільйони до втрати будь-якого думання. Готували цього виборця ретельно і довго. Не виключено, що окрім усього (зомбоящик), були підключені фахові, вмілі зомбувальники. Бо щоб народ отак безоглядно йшов і обирав лише за брендом “слуга”… Це нагадує наших льотчиків часів війни, які з криком “за Сталіна!”, тараном кидалися на німецьких бомбардувальників. Кажуть, що вони це робили без найменшої на те потреби. Просто так налаштували їхню психіку “чорні ящики” КГБ. І коли бездумно було знищено багато пілотів і літаків, то цьому явищу дали відбій.
Пригадую, як десь отак за півроку до президентських виборів на одному з наших телеканалів була передача за участю екстрасенсів. Не треба бути ні психологом, ні провидцем, щоб побачити запрограмовану на обробку глядача зорієнтованість. Їхня невпевнена, однак нав’язлива поведінка видавала їх. Вони в один голос говорили про те, що президентом українцям найбільше підходить В. Зеленський. А чого — не було сказано жодного переконливого слова, чи бодай не переконливого. Серед них був один чоловік, що брав участь мляво, здебільшого мовчав. Однак одна із жінок, а їх було п’ятеро, весь час допитувалася в нього: “Ви ж теж так думаєте, що він нам найбільш підходить?” Він думав неохоче, але згоджувався: так, так. Це все “ненав’язливі” на перший погляд кроки до “волевиявлення”, але кимось заздалегідь продумані й організовані. Для слабкого вони значимі й переконливі.
А згадаймо, що витворяв канал 1+1! Згадаймо лишень їхні трагічно-аварійно-пожежні “Новини”. Як вони починають їх із якоїсь чергової трагедії, як вся Україна має знати про жорстоко вбитих чоловіками-ревнивцями жінок, замордованих батьками-алкоголіками дітей, викинутих у сміттєві баки немовлят. Пожежі, у яких згоріли живі люди, серійні вбивці, трупи на дорогах, набір жахів і моторошних подій, від яких було відчуття, що ти в карцері чи на дні ями. (До речі, багато українців відмовилися дивитися цей “дуже патріотичний” зомбоканал). І ти непомітно впадаєш у депресію. Отака ти, мовляв, неблагополучна, Україно, отак живеться тут людям. Немає ладу, немає держави. Жах і горе кругом. І після всього цього щоденного щовечірнього жахіття являється він — надія нації! Усміхнений, радісний, блаженний, умиротворено їде на велосипеді і обіцяє кожного (як запевняло Біле Братство, “кто увєруєт в мєня — Марію Деві-Хрістос”), “хто проголосує за мене”, посадити на велосипед і повезти у щасливу багату Україну без корупції, без Путіна, а іншим — з ним, без війни на Донбасі, з нульовими тарифами. Процвітання і благодать, щастя і багатство. І всю цю казку вигадає їм він, чудотворець-казкар, клоун “95 кварталу”. Просто і легко кине їм до ніг він, власник “нового обличчя”, на якому, як сказав іноземний філософ, “є очі, але немає погляду”. І він не помилився. Отаке воно, господін-товаріщ, Разумков, “волевиявлення” вашого виборця. Нові технології в силі. Як сказав мені нещодавно з гіркотою у голосі мій друг і мудрий “творець елітної нації” — відродженої Києво-Могилянської академії, В. Брюховецький: “я ж казав не раз, що телевізор зло!”
Воля — це ворота до Бога або до пекла. Життя, як і останні події, довели, що вона має бути дозована, бо не всі нею вміють користуватися і мають на неї право. Серійний вбивця і маніяк також її мають. Слабомислячий її може перетворити у свою власну трагедію і біду багатьох. Це не треба й доводити. Той, що відкрив своїм дрібним плечком двері в “нову епоху” — як там вона зветься — безбідності? — на очах у всіх стає казковим героєм і змагається із самою “старухою”, що “нє хочу бить столбовой дворянкой, а хочу бить царіцей”. От і “слуга” бере до рук владу, як щупальцями. Вже повалив ВР, далі поставить свою монобільшість на всіх постах, слухняне стадо, у якого буде кілька пастухів, яких найняв… Та хто не знає цих “вівчарів”!..
Вже прагне взяти Київ, як колись підбиралися до нього хозари, але поглинули самі себе… От із Києвом, товаріщі-господа, обережніше і акуратніше! Бо оте, що ви хотіли призначити день інавгурації на поминальний день… Словом, я вам цього щиро не бажаю, бо ви ще молоді, вам жить і жить, і ви, як і ми, маєте право на свої помилки! Але лише на власні, а не ті, за які будемо розплачуватися всі.
То отож скажу вам про Київ. Київ оберігає не лише Архістратиг Михайло зі своїм воїнством (знаю, що багато з вас не християни і в нашого Бога Ісуса Христа не вірять, і в наших небесних помічників також), але є дуже переконливий і незаперечний факт, і вся Соборна його знає. Того лютневого вечора і ночі 2014-го, коли мала бути зачистка Майдану, коли “Беркут”, “Грифон”, “Альфа” взяли у кільце Майдан, коли на Майдані Незалежності було відключено світло, не працювало метро, перекрито всі виходи з майдану і майданівців силовики мали загнати у Будинок Профспілок і там живцем спалити, а деяких посадити у автозаки і вивезти у невідомому напрямку, коли тисячі силовиків оточили майданівців і вся Україна аж застогнала від розпачу і жаху… І щось таке “незрозуміле” сталося, що вони їх не взяли і відступили, і у звітах тих начальників-силовиків, чому було провалено операцію по зачистці Майдану, називалися сміхотворні причини. Просто курям на сміх. Всі це читали в інтернеті! А Майдан того досвітку полегшено зітхнув, здійняв очі до неба “умився небесною росою”, промовив “Слава Богу” і став молитися. То оте “сталося щось незрозуміле” і були небесні сили, сам Архістратиг відігнав силовиків і всяку нечисту силу вогняним мечем. Це вам інформація для роздумів. А над Києвом ще владарює й княжий дух княгині Ольги, Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, і цей дух дуже не любить духу ординців і лупить по ньому з небес. От ви знову не вірите. (Ось-ось та й повірите!) Київ брали і печеніги, і хозари, і половці, і золотоординці. Але їх відгонили княжі дружини в степи. Ось і недавно їхні нащадки прийшли з донецьких степів, пограбували і Київ, і всю Соборну, але їх відігнали “княжичі” аж у “ростовські степи”. І те, що і ви хочете зробити набіг на княжий Київ, може найбільше не сподобатися князю Святославу Хороброму. Ви ж, мабуть, знаєте що він зробив із хозарським каганатом? Тож всі сили небесні, що стоять в обороні Боговибраного Києва, виберуть усе ж патріота Віталія Кличка, може й нащадка князя Святослава, теж хороброго і сильного. До речі, одного з лідерів Майдану. Ви навіть 20 (!!!) мільйонами доларів готові були пожертвувати, щоб втопити його! І в кого така щедрість!? Хлопці, хто підказав вам такий “креативний” хід? Дядя Ігор навчив і проспонсорував, чи взяли науку у самого дяді Вови? Він-то майстер всякого демонічного “креативу”, у нього все пекло в режисерах і продюсерах ходить. Он тільки підірвані будинки із рідним народом чого варті! То кого садити будете? А обіцянки виконувати треба, бо те, що А. Богдан нібито написав заяву на звільнення — надто промовисто свідчить про ще одне ваше “ноу хау” — “ми іх сдєлалі снова”. Та й “зебілу” о-йо-йо-йой, як може це не сподобатися! Не дай Боже прозріє і побачить за “новими обличчями” справжні! Тож дарма ви такий чинили глум над Кличком у своїх сміхотухах і ліпили з нього недоріку. Он який точний удар наш славний “кожум’яка” вам вліпив. Та ж, гадаю, що він і на слові “гуру” так ганебно не послизнувся б, і НАТО з сенатом не переплутав би, як ви, недозрілі державники. Тож явно не такий, як ви його малювали. А, може, ось у цій війні із ним є те, що каже кожному ображеному із нас Бог: “не мстіть, улюблені, а віддайте помсту Мені”, бо Божий “нокаут” б’є болючіше і точніше… Може, це буде відповідь Кличка за ваші образливі й принизливі насмішки над ним? І саме ця війна похитне і ваш каганат, і вас. І ви можете відійти туди, куди і вони Божого року 965-го відійшли разом із своєю столицею Ітиль. Тож не ризикуйте, бо це може принести не лише часткову вам поразку, а всьому вашому відродженому каганату. Ваш дух для Києва чужий, а Кличків значно рідніший, бо він його 2014-го захищав, любить, як любить Україну, а вам ці мірки непосильні і незрозумілі. А те, що ви любите, на жаль, не новина. Ганебно й негідно починаєте свою дорогу, “слуги”. І цей підступний вчинок із мером Києва Кличком доводить, що ви не слуги народу, а служки самого батька гріха. Воістину, таки ж рік темних сил.
А далі — місцеві ради. Вся Україна. Хоча б не надірвалися… Чи всі 254 побіжать, і чи всі побратими поможуть, — невідомо. Навіть як найбільший із “слуг” падатиме, то можуть і розступитися. І в цьому немає сумніву, бо ще жоден не вцілів і не був не скинутий людським розчаруванням і гнівом. Навіть той, що зайшов у палаючу оселю без пожежного спорядження і вивів з неї Україну. Тоді, у 2014-му, натовпу до престолу не було, всі галантно розступилися, мовляв, “та нахіба мені те президентство, той гемо…й!”. Не билися за булаву, не обіцяли, як от недавно, зняти із себе шкіру для народу, випустити кров і віддати одне око або відрубати руку. Забулося “вдячним народом” що було, як було і як сталося. В українців є той ген ненависті, що виростає з великої любові.
І от ми знову опинилися на пороховій бочці. Щойно її відкотимо, як вона знову прикотиться. Думаєш отак собі не раз: яке щастя жити на цій землі, Богом поцілованій, у яку Творець вклав стільки свого натхнення і сили, і, мабуть, втомившись від такої творящої праці відпочивав, коли народжувався великий народ. Мабуть, лукавий встромив таки свої роги у ті пологи, а баба-пупорізка щось там придавила, чи зробила не те… Тож він з моменту своєї появи на світ поділився на старших у дусі і вічних немовлят. Так і живе довгі століття. Старші у дусі заводять, інколи волочать їх у браму волі, самоповаги, рідної мови і рідного духу. А немовлята, почасти сиві і немічні, почасти юні, опираються, незмінно йдуть у пастку за ошуканцями й пройдисвітами, недругами й відвертими ворогами і називають їх своїми володарями, зневажаючи тих, хто жертвує заради них своїм життям. І як поводирі української землі (не влади, не посад, а ті, кому Бог офірував цю землю, цю Мову, цей Дух, цю Душу) не розчищають джерела рідної ріки Життя, а ті, яких то 73% то 43, знову наносять сміття, замулюють їх. Інколи на століття, інколи на десятиліття. І думаєш розпачливо: чи це та грайлива риба, що оживляє ріку, чи таки ж мертва риба, яка пливе за течією і умертвить ріку? … До нового Майдану Гніву.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment