Просвітлюймося духовно

У День Незалежності — Молитва за Україну на Другому Афоні

Світлана МАСЛОВСЬКА,
заступник голови Чернівецького ОО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка
Частина українства у головний для держави День незалежності відмовилася від світських утіх, натомість віддала свій час молитві та духовному просвітництву й пізнанню наших святинь — Манявського скиту та Угорницького монастиря.

Так, саме другим, або Українським Афоном називають Манявський Скит Православної Церкви України, або монастирський комплекс, що на Івано-Франківщині — відомий чи не на увесь світ осередок духовності, культури і мистецтва, куди з усіх-усюд їдуть люди, аби схилити голови у молитві. За що? Українці впродовж віків вимолювали волю, свободу, мир, правду, просили здоров’я, злагоди, мудрості. Незмінними ці цінності залишилися й нині.
Історична довідка. Перші згадки про заснування Манявського монастиря сягають кінця XIII століття і пов’язані з ченцями Іоаникієм та Пахомієм. Коли монголо-татари знищили Києво-Печерський монастир, ці два іноки прийшли в Карпатські гори, де і заснували монастир. Тут бував Захар Беркут. Сюди до старців приходив і князь Данило Галицкий — за розрадою і благословенням. Кілька століть поспіль татари напали і спустошили й цей монастир. Дізнавшись про ці благословенні Богом місця, у 1608 році сюди прийшов монах-схимник, суворий аскет з гори Афон Іов (Іван) Княгиницький (зі славного роду, з Тисмениці), один із небагатьох афоністів, котрий вернувся на Русь, аби примножити ідеали в дусі непорочного життя й аскетизму в Києво-Печерській Лаврі та інших монастирях. Вже на початку XVII століття скитові, який мав ставропігійне (самостійне) існування, перебуваючи під юрисдикцією тільки Константинопольського патріарха, підпорядковував собі 556 інших монастирів Галичини, Буковини, Молдови. У 1785 році був закритий Австрійським урядом. Саме у Скиті поховано гетьмана Івана Виговського. Як оригінальний експонат у скиті залишилася надгробна плита, під якою захоронено перших двох ігуменів Іова та Феодосія. У травні 1998 року відкрито Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир УПЦ КП (нині — ПЦУ).

Боже, дай нам єдність, мир і спокій
Отже, саме у День Незалежності нашої держави до цієї святині разом із прочанами з різних куточків України завітали і ми, просвітяни-буковинці: голова обласного об’єднання Остап Савчук, відповідальний секретар Марія Пелех та інші, — на Велику Молитву за Україну. Дорослі й малі, поважного віку й молоді, вчителі й робітники, лікарі й бізнесмени були рівні у спільних прагненнях — миру у домі й Україні, долі й спокою — у родинах і в країні, любові — у сім’ях й поміж нас. А Любов і є Господь, дух Якого був присутнім поруч упродовж того дня, головного для України і такого незабутнього для кожного з нас. Таїнство молитви, певно ж, вартісне без пафосу.
— Церква — прояв любові людини до Бога… Церква завжди веде людей до повноти любові та до єдності з Богом, — наголошували священики. — Але як можна вести людей до єдності, коли самі цього не прагнемо, коли самі розділені?.. Незалежну Україну, як і Незалежну Церкву, можемо збудувати тільки з Божою допомогою та спільною молитвою, яку в складний час війни на Сході України, коли вже тисячі смертей не зупиняють ворога, треба повторювати декілька разів на день… “Отче наш! Молимося до Тебе за мир і спокій для нашої великої родини, за наше військо, за всіх православних! Дай нам, Боже, жити в любові до ближнього. Царю Небесний! Вірю в нашу єдність, бо це велика сила Твоя. Вірю в силу духу нашого, бо це Чудо Творіння Твого. Господи! Благослови Україну і всі родини наші. Захисти від ворогів видимих і невидимих, що хочуть поневолити нас. Дай нам, Боже, жити вільним життям, дай кращу долю нашому народу. Дай нам єдність, мир і спокій…”
Дай нам єдність мир і спокій, — повторювали і ми, хто вголос, хто пошепки, а хто подумки… Хто зі сльозами на очах, хто опустивши низько голову, а хто — зціпивши зуби… Ніхто не був байдужим, бо то нині найгірша вада, яка руйнує та веде в нікуди.

Блаженний каменю, зціли тіло й душі немічних…
А віра в Господа та сподівання, що наша молитва буде почута там, на Небесах, повела нас до ще одного святого місця — до Блаженного каменю (на відстані 800 метрів від скиту), який сховався, немов схимник, у карпатському міжгір’ї первісної дикої природи, поміж струнких смерек та прадавніх дубів.
Історична довідка. Ще у II-й половині XII століття розпочав свою Богоугодну історію Скит Манявський. Ченці Києво-Печерського монастиря пішли в напрямку Карпат, шукаючи чудодійну воду, яка повинна бути схожою з водою Києво-Печерською. Зупинилися біля каменю печери з джерелом. Тією водою та травами зцілювали хворих. Бо джерело — цілюще, має такі ж властивості, як і води Люрду (містечко у Франції, де в горі Массаб’єль б’є чудодійне джерело, куди їздять мільйони хворих і здорових православних, католиків, мусульман і навіть атеїстів, аби напитися його живлющої води). Саме на місці, що зветься “Блаженний камінь”, 1281 року і поселилися ченці та заснували Хресто-Воздвиженський монастир…
Дорога крута, стрімко вгору поміж ярами та бездоріжжю йти важко. У декого почала боліти голова, комусь важко ступити ногою… Але й тут нас рятує молитва і, звісно, Блаженний камінь. Тулимося до нього, ноги опускаємо у воду річечки, з молитвою просимо зцілення собі й Україні. У гірському повітрі біль начебто розчиняється. Літургія під каменем — щось надзвичайне, священний трепет знову огортає нас. Набираємо води у пляшечки — по декілька крапель, бо за століття вибрали люди на своє одужання. Легка прохолода залишається в ущелині, а ми з оновленою енергією та Божою благодаттю рушаємо далі… В автобусі, як і в дорозі до Маняви, — вже така звична, але не менш наполеглива молитва. Ми знову в очікуванні ще однієї святині.

Царю небесний! Преобрази наші душі, церкву й Україну
Село Угорники. Кажуть, саме тут розпочали монаше життя Іов Почаївський та Іов Манявський. Але одвічні вороги і тут “постаралися”, аби нас віддалити від духовності — нищили святині, та не знищили дух. У первозданному вигляді залишилися ворота до святих місць. У 2003 році відкрили першу церкву Преображення Господнього (перенесену та відбудовану із с.Тюдів Косівського району, простояла з 1856 року). У 2007 — другу: Введення в храм Пресвятої Діви Марії (з 1827 року, перенесену з с. Делева Тлумацького району). Тут планується створити музей сакральної архітектури, де буде розміщено багато старих, намолених храмів, перевезених з інших районів Івано-Франківської області. Наразі монастир — діючий. Як повідує о.Микола, наш гід-організатор, ченці ведуть справжнє монаше життя, молячись тричі надень, попри будь-які обставини. Долучаємося до молитви і ми. Прадавність відчувається у архітектурі й дивних звуках. Ніби дзвони. Наближаючись до водойми Дзвіньоха, наповненої водою, що тече із чудодійного джерела, чуєш їх сильніше…
— Назва й походить від слова дзвони, — каже пані Олена з Отинії. — Тут вода має 2-3 градуси влітку й узимку. Цілюща. Бувало, декого на руках приносили, а після купелю — своїми ногами хворий виходив.
Перевдягаючись, йдемо до води: справді, льодяна. Не роздумуючи, тільки молячись, занурюємося ще, ще і ще раз! Емоції б’ють через край. А у вухах — що б ви думали? Дзвони! Кажуть, ця вода печалі змиває. Головне, вірити, що джерело помічне. А ми віримо, інакше не ризикнули б спітнілі від спеки — у крижану купіль. Як і в слова намісника Спасо-Преображенського монастиря ПЦУ, архімандрита Олексія: “Україна має багато святинь. Києво-Печерську лавру ми називаємо українським Єрусалимом, Почаївську — українським Назаретом, як місце спочинку Матері Божої, Манявський монастир — українським Афоном. Дай, Боже, аби на цьому Угорницькому пагорбі засяяла велика благодать, аби назвати його українським Фавором (місцем явлення божественної величі й слави Христа), де буде преображатися кожна українська душа” А з нами й наша Помісна Церква, й Україна — незалежна, соборна, православна, сонцесяйна.
P. S. Група прочан, втомлена, але щаслива, наповнена Божою благодаттю, повертаючись додому, висловлює щиро подяку організаторам цієї паломницько-пізнавальної поїздки архієпископу Чернівецькому і Хотинському, високопресвященнішому владиці Герману та о. Миколі Остаповичу. Хай Господь обдарує вас всілякими земними щедротами!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment