Ольга МАНЮК,
заступник голови Об’єднання Галицького району м. Львова ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
Традиційно, починаючи від 2000 року, Об’єднання Галицького району м. Львова Всеукраїнського Товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка організовує краєзнавчо-просвітницькі мандрівки історико-культурними місцями України. Просвітяни відвідали за цей час Чернігів, Батурин, Качанівку, Конотоп, Полтаву, де ознайомилися з визначними історичними і культурними пам’ятками цих місць, вшанували пам’ять героїв Крут, побували в національному історико-археологічному заповіднику “Кам’яна могила” та в багатьох інших містах центральних і східних областей нашої держави.
Нещодавно відбулася чергова цьогорічна краєзнавча поїздка до місць нашого історичного минулого — до літописного міста Пліснеська, що знаходиться поблизу с. Підгірці Бродівського району Львівської області. Давньоруське місто Пліснеськ постало на руїнах слов’янського городища IX-X ст., зруйнованого в часи походу князя Володимира Святославовича на хорватів у 992 р. Поряд з Галичем та Стільськом Пліснеськ був одним із найбільших укріплених центрів Великої Хорватії. Пліснеськ згадується двічі у Літописі Руському і в “Слові о полку Ігоревім”. Перша згадка 1188 року повідомляє про те, що князь Роман Мстиславович (батько короля Данила) вислав у Пліснеськ військо, щоб вигнати звідти галицьких бояр. У Галицько-Волинському літописі під 1233 роком говориться про те, що князь Данило у квітні 1233 року здобув Пліснеськ і прогнав звідти бояр Ярбузовичів. У “Слові о полку Ігоревім” в уривку про сон київського князя Святослава написано: “Всю ніч з вечора бісові ворони літали коло Пліснеська на Оболоні, де була дебр Кисан, і неслися до Синього моря”. Наукові дослідження стверджують, що стародавній Пліснеськ існував довгий час — з VIII до XIII ст., був важливим стратегічним пунктом, прикордонною фортецею Галицького князівства (як Броди — Волинського князівства). Стародавній Пліснеськ складaвся з “високого” і “низького” міст площею укріпленого поселення (в кінці X ст.) близько 450 га (за твердженнями дослідників) і був одним із найбільших городищ Київської Руси. Провідний спеціаліст з проблем оборонного будівництва доби Київської Руси, який проводив археологічні розкопки у Пліснеську, О.П. Раппопорт у 1965 році писав, що оборонна система Пліснеська “…не має собі рівних за складністю і могутністю…, за кількістю оборонних ліній вона переважає всі відомі пам’ятки епохи середньовіччя”.
У 1241 році військо хана Батия зруйнувало Броди, Плiснеськ і безліч інших міст і сіл Галицько-Волинської Руси. Як укріплене поселення Пліснеськ більше не відновлювався.
На території комплексу знаходиться Підгорецький (здавна іменований як Пліснеський) монастир чину святого Василія Великого. Під час розкопок церков та монастирських будівель, що тривають тут від 2007 року, зафіксовано рештки 6—8-ми храмів. За народною легендою монастирську обитель у 1180 році заснувала княжна Олена — дочка белзького князя Всеволода, про що засвідчує напис на мармуровій таблиці в інтер’єрі храму. Княжна Олена, за народним переказом, героїчно загинула під час нападу ворогів на Пліснеськ. Пам’ять про неї зберігає урочище “Оленин парк”.
Дерев’яні храми на території Пліснеська знищила велика пожежа 1728 року. Мурований храм св. Онуфрія (Благовіщення), що вражає своєю вишуканістю і водночас простотою, є визначною пам’яткою барокової архітектури галицької школи. Нинішнього вигляду він набув протягом 1726-1790 рр. Окрасою церкви є бароковий вівтар, в якому вдало поєднано риси католицького вівтаря та православного іконостасу. Таких зразків в Україні відомо дуже мало. Перлиною монастиря є Плiснеська (Підгорецька) чудотворна ікона Божої Матері — Одигітрії, написана у 30-х роках XVII ст. З монастирського літопису відомо, що з квітня по вересень 1692 року ікона плакала, свічки біля неї самі запалювалися, люди зцілювалися від невиліковних хворіб. У 1754 році папа Бенедикт XIV-й коронував ікону як чудотворну. Цими національними скарбами, що є у Підгорецькому (Плiснеському) Василіанському монастирі Благовіщення Пречистої Діви Марії, опікується настоятель храму ігумен Віктор. Отець Віктор з великим пієтетом ставиться до наявних святинь. Він також з увагою поставився до просвітян, цікавився, чим нині займається “Просвіта”. Щира подяка йому за це.
Сумне і гнітюче враження залишилось у просвітян від відвідин Підгорецького архітектурного ансамблю XVII-XVIII ст., що входить до складу популярного туристичного маршруту “Золота підкова Львівщини”. Тут через відсутність опалення і світла немає умов для зберігання експонатів, вони тимчасово зберігаються в інших музеях. Попри ентузіазм, самовіддану працю співробітників замку Підгорецький ансамбль потребує державної фінансової підтримки і інвестицій.
Просвітяни Львова гордяться національними скарбами Львівщини і запрошують всіх відвідати місця нашої славної історії та культури.
