Напередодні на одному зі, здавалося б, проукраїнських телеканалів помпезно відзначали як найважливішу віху вітчизняної історії створення Національної федерації футболу України. І не згадали, що 30 років тому відбулася така визначна подія, як зародження Руху. Тої політичної сили, самовіддані подвижники якої фактично перетворили Україну з колишньої колонії на незалежну державу.
“Сьогодні, на превеликий жаль, на цю розмову не спромоглися ні уряд, ні нова Верховна Рада України”, — з сумом і гіркотою відзначив голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Павло Мовчан, відкриваючи в Укрінформі круглий стіл на тему “30-річчя Народного Руху України: про становлення держави”. Так само нехтували Рухом, його ідеологією і національно-патріотичними кадрами всі попередні уряди і президенти.
А 30-річчя такої потужної політичної сили, яким був Рух на початку боротьби за незалежність і згодом, — це вікопомна сторінка національної історії, яка не втрачає своєї значущості сьогодні і не втратить у майбутньому. Мається на увазі насамперед проведення установчого з’їзду Народного Руху України, який відбувся 8—10 вересня в стінах палацу культури Київського політехнічного інституту.
— Ми у процесі відродження України весь цей період, — сказав Павло МОВЧАН. — Представники громадськості змушені були сьогодні зібратися тут, щоб сказати суспільству і владі: ми ще є, ми не в минулому. Наші програми відродження і розбудови незалежної, суверенної, сильної і успішної країни, які ми оголошували на Установчому з’їзді Руху, залишаються такими ж актуальними, як і 30 років тому. І тоді, коли ми розробляли основоположні документи, коли з усієї України зібрали колосальний національний потенціал, якому самі подивувалися, що він ще зберігся, попри роки нищення і репресій, які застосовувала до нас Росія, ми беззастережно вірили в перемогу.
Сьогодні змінилися політичні орієнтири, державні пріоритети, але не змінилася програма НРУ, яка була створена і запропонована українському суспільству. Свого часу українське суспільство підтримало саме цю політичну силу, особливо під час виборів до Верховної Ради України і місцевих органів самоврядування, бо вірили у спроможність своїх обранців за підтримки народу змінити країну. Вони створили Українську державу, сформувавши засадничі принципи її існування. Про це, як зберегти і продовжити розбудову країни говорили інші учасники круглого столу.
— Чи потрібно було нашій владі відгукнутися на 30-річчя Руху? — риторично запитував Іван ЗАЄЦЬ, один із засновників цієї громадсько-політичної організації, народний депутат України багатьох скликань. — Для української, національно-свідомої — безумовно! Нинішня влада повністю промовчала, хоча є відповідна постанова Верховної Ради України попереднього скликання про відзначення важливих історичних подій. Там було зазначено, що 2019 року до цієї дати треба провести відповідні заходи на державному рівні. У відповідь — ані слова, ні півслова! Це велика помилка і нинішніх очільників держави, і всього громадянського суспільства.
Створення НРУ стало переломною подією у національно-визвольних змаганнях українців за свою державність, за незалежність, яка фактично перекроїла всю політичну карту світу. Не помітити цього можуть або політичні сліпці, або вороги української держави і нації.
— Без знання історії Руху — цього феноменального явища, врахування і використання його програмних завдань і досвіду боротьби, — говорив Іван Заєць, — не можна уявити і зрозуміти боротьбу українців за незалежність, вивірити нинішні орієнтири. Україна своєю незалежністю розламала тюрму народів — Російську імперію. А далі — світову комуністичну систему.
Тогочасний рухівський період характеризується надзвичайною творчою роботою та твердістю духу найкращих представників нації. Сьогодні як ніколи Україна потребує патріотичної, української за духом і помислами влади. Рух був саме такою силою. Як політична сила він виростав знизу, з творчої ініціативи людей і насамперед як захисна реакція на загрози Росії.
Микола ПОРОВСЬКИЙ, колишній голова Рівненської крайової організації НРУ, а потім завідувач оргвідділу центрального апарату Руху, правомірно зауважив: суспільству і досі нав’язують хибну тезу, що незалежність була подарована і впала з неба.
— Незалежність, — сказав він, — була виборена у кривавій політичній боротьбі, починаючи з боротьби в кожному селі, місті, районі. Згадаймо, як наші рухівці, долаючи численні перешкоди, повсякчас наражаючись на небезпеку, возили з Литви підпільно надруковані листівки… Двоє кур’єрів Руху зникли безслідно. А скільки праці, скільки зусиль було покладено на організацію величезних маніфестацій національного духу: Ланцюг злуки від Львова до Києва, в якому взяло участь більше мільйона людей; відзначення 500-ліття Українського козацтва (300 тис. учасників) біля Капулівки тощо. Такі політичні акції гуртували український народ у боротьбі за незалежність. Без них, очевидно, не було б ні успішного референдуму 1 грудня, ні реалізації тих трьох стратегічних завдань, які поставив перед собою Рух. А це: проголошення Української незалежності; національне культурне відродження (було виконане наполовину); соціальна справедливість (не виконана).
Георгій ФІЛІПЧУК, перший заступник голови Товариства “Просвіта”, академік НАПНУ, зауважив, що в ці дні по всій Україні з ініціативи ветеранів відбуваються заходи з відзначення 30-річчя організації.
— Ми зобов’язані, — сказав він, — передати дві цінності, які були, є і будуть в НРУ. Ми не сприймаємо Рух як просто політичну інституцію. Ми не сприймаємо його як просто партію. Ми сприймаємо Рух як національний ідеал, як національні цінності, як україноцентричну політику зовнішню і внутрішню. Рух — як перспективу буття української нації. Тому відзначення цієї дати мусило б бути загальнонаціональною, загальнодержавною подією, незалежно від міркувань чиновників, незалежно від того, хто хоче мінімізувати це унікальне, феноменальне державотворче явище.
Тоді на кін було поставлено найсвятішу і найвеличнішу цінність, за яку змагалися впродовж нашої історії багато поколінь, — українську державність. І цю цінність, яку вибороли, ми зобов’язані морально передати наступним поколінням як найдорожчу суспільну річ.
Георгій Філіпчук наголосив, що нині українське суспільство перебуває в стані національно-культурної, гуманітарної амнезії. На узбіччя викинуті історія і пам’ять, і навіть українська мова — найвища духовна цінність. А в освіті насаджується полікультурність, хоча без власної національної культури, ідучи в Європу, така держава з амнезованим суспільством нікому не потрібна.
Різні аспекти діяльності Руху висвітлили інші учасники круглого столу: Олександр ГУДИМА, Віктор КУЛИНИЧ, Богдан ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ, Ілько ШУТОВ, Мирослав ЛЕВИЦЬКИЙ та ін.
Власн. інф.
