Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
Арт-галерея “Мануфактура” презентувала виставку молодого київського художника Дмитра Коваля “Містифікація кохання”. Цього разу митець запрошує глядачів до роздумів на тему любові.
Дмитро — учасник багатьох всеукраїнських та міжнародних виставок, лауреат численних мистецьких премій. 2019 року художник став володарем Гранту президента України для видатних діячів у галузі мистецтва. Його художні твори є в музеях Запоріжжя і Чернівців, приватних колекціях Німеччини, Китаю, Чехії, Росії та України. Зокрема, у колекції третього президента України Віктора Ющенка. Основні напрями в творчості живописця — імпресіонізм та пуантилізм, поєднані з абстрактним та декоративним мистецтвом.
— Літо було для мене багатим на мистецькі пленери та творчі зустрічі, — згадує Дмитро Коваль. — А галерея “Мануфактура”, з якою маю давні творчі зв’язки, запропонувала провести персональну виставку. Ми вирішили зробити комбіновану експозицію, де будуть представлені і кращі твори, створені у минулі роки, і нові роботи.
Виставка присвячена темі кохання. Це непросто прояв людського почуття, це — космічна енергетика. Експозиція представляє широту мистецького погляду на цю вічну тему. Кохання може бути в різних виявах: до навколишнього середовища, до людей, які тебе оточують, до улюбленої справи…
Відкриття виставки відбулося феєрично, тепло. Навіть не чекав, що прийде стільки глядачів, яким небайдуже сучасне мистецтво. Серед них були мої друзі, колеги, школярі, журналісти. Для мене честь, що виставку відвідала дружина третього президента України Катерина Ющенко, відомі українські художники Василь Чебаник, Анатолій Марчук, Філіп Чорнобров, заслужений журналіст України Сергій Комісаров та багато інших знаних людей. Чимало критиків відзначили виставку як один із кращих мистецьких проєктів 2019 року.
У рамках виставки відбулася творча зустріч. Ті, хто не зміг побувати на відкритті, мали змогу поспілкуватися зі мною щодо експозиції. Я розповів про представлені твори, концепцію виставки, стилістику моєї творчості. Адже тут зібрані різні цикли, представлені різні періоди мого життя. Починаючи з 2010 року, коли я вступив до Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, і зрілі твори, де я вже сформований майстер зі своїм поглядом на мистецтво.
Деякі полотна створював роками, починав малювати, а потім повертався до них із зовсім іншим життєвим поглядом, з іншою життєвою філософією і досвідом. Через кілька років вони відкривалися мені інакше.
На виставці представлено 45 робіт, всі вони були знаковими для певних періодів моєї творчості. Одне з центральних місць в експозиції займають портрети, створені в останні роки. Більшість портретів малював з натури. Але моя кохана жінка мені ніколи не позувала, інколи навіть була далеко від мене, коли я її малював. Портрет “Лілі” — містичний. А в портреті “Зародження стихії” намагався створити романтичний і загадковий образ. Не ставив собі за мету передати схожість, для мене було важливо через колір, через композицію передати моє відчуття цієї людини.
Центральне полотно виставки — “Народжена стати серцем життя”. Це своєрідне ноу-хау. Цей і цикл інших творів вирішено у просторі 3Д. Мені стає цікавіше виходити за рамки стандартного вирішення картинної площини, стандартної композиційної побудови. Я люблю експериментувати. Почав працювати над цією роботою ще коли навчався в Академії.
Полюбляю працювати в жанрі пейзажу. Люблю інтимний, ліричний пейзаж. Намагаюся передати повітря і свій стан, коли спілкуюся з природою. Кожен пейзаж індивідуальний і характерний. Приміром, дуже різняться один від одного пейзажі “Зимовий вітер” і “Літнє марево”. Вони різняться і живописним, і композиційним підходами, створювались у різних куточках нашої країни і зовсім під іншими враженнями. Багато хто з глядачів виділяє саме пейзаж “Літнє марево”, але ніхто навіть не здогадується, що він створювався у Криму.
Роботою “Дівчинка в осінньому листі” намагався передати свою любов до українського села. Багатьох захоплює загадковий образ удови з картини “Жінка в чорному”.
Одна з останніх створених на сьогодні серій — “Привиди старого озера”. Вона складається з картини з однойменною назвою та робіт “Спогади про літо” і “Місто відчаю”. Тут можна побачити образ незримого буття, образ потойбічного. “Зимова ніч” — один з визначних для мене творів. Тут я експериментував і відкривав для себе техніку пуантилізму. У картині “Людмила” спробував комбінувати техніку ілюзіонізму з абстрактно-декоративною площиною. Це один із перших таких експериментів, але я вважаю, досить вдалий.
Нині працюю над створенням серії картин “Реквієм” і циклу “Таємнича Україна”. Сподіваюсь завершити їх до кінця року і представити на моїй великій персональній виставці в Музеї історії міста Києва. Там планую показати понад 200 своїх робіт.
