XVIII літературно-мистецький міжнародний фестиваль «Лісова пісня»
Марія ЛЮДКЕВИЧ,
лауреат літературної премії ім. Лесі Українки
Благодатна волинська земля цьогоріч знову приймала письменників, шанувальників творчості геніальної поетеси Лесі Українки. Вони приїхали, щоб поклонитись її малій батьківщині, що надихнула Лесю на створення “Лісової пісні”.
Учасники свята подивились виставу “Лісова пісня” у Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка, побували на екскурсії вечірнім Луцьком, зустрілись із учнями, студентами, викладачами, читачами в навчальних закладах, в бібліотеках міста. Скрізь звучала поезія, пристрасне слово про Лесю Українку, яка нині для багатьох є прикладом мужності і відваги в житті і творчості.
Розповідає голова Волинської письменницької організації поетеса Ольга Ляснюк:
— Уперше з п’яти країн приїхали до нас гості, щоб побувати в Луцьку і на Ковельщині, виступити перед людьми, обмінятись досвідом, розповісти, як у них шанують творчість нашої Лесі. Переклади іноземних авторів якісно і вчасно підготував видавець, письменник і перекладач Микола Мартинюк. Активно долучилися до свята наші волинські знані письменники Володимир Лис і Надія Гуменюк. Особлива дяка гостям: грузинському драматургу і поету Рагулі Власідзе, білоруському поету і науковцю Сержу Мінекевічу, польському поету і музиканту Адаму Мареку, поетесам Божені Боба-Дизі і Юлії Дизі, болгарському поету Володимиру Коларову, чеській поетесі Броніславі Волковій.
Дякуємо за левову частку фінансової та організаційної підтримки Луцькій міській раді. Також до проведення свята долучилась Волинська ОДА, обласна рада і НСПУ.
Щойно я приїхала з м. Влодава (Польща), де отримала літературну премію на міжнародному фестивалю “Троестік”. Ми підписали угоду про співпрацю з Брестською і Люблінською організаціями Спілки письменників. Укладатимемо альманах авторів трьома мовами і робитимемо спільні проєкти. А це теж підсилить фестиваль “Лісова пісня”.
Думками ділиться поетеса, прозаїк, перекладачка Аня Багряна з Болгарії:
— Я втретє на фестивалі. Чудово, що на святі є гості з тих країн, де побувала Леся Українка. Ми створили український дитячий клуб у Софії зі змішаних родин, щоб діти вправлялись у мові, відзначали важливі дати. Згадую поїздку у село Владая, біля Софії, куди приїжджала Леся до дядька М. Драгоманова. На тому місці, де була колись хата, ми посіяли квіти, насіння я привезла з Колодяжного. Цвітуть чорнобривці — як спогад про рідні Лесині місця. І ще біля пам’ятного каменю хочемо посадити ожину, яку так любила Леся. Тут вона написала цикл “Невольничі пісні”.
Про цю поїздку я написала вірш:
Владайська пісня
Де осики старі ухопились корінням за камені,
де межа – із ожини, де папороть
вірить у цвіт,
ми сповільнимо кроки й по-справжньому
вільними станемо,
наче правнуки Мавки й Отого,
що в скелі сидить.
Водоспадом шумітиме пісня
валдайського лісу,
і не рватимуть греблю ні духи гірські,
ні вітри,
теплий вересень ткатиме килим
із сонця і листя.
Лиш сопілка вербова заквилить десь
там угорі.
І ми вкотре згадаємо Лесину пісню
з Нечимного.
І сопілчині сльози розчиняться в тілі води.
Тільки небо – те саме.
І двері так само відчинені –
У хатину. До Мавки.
До Того, що в скелі сидить.
У Колодяжному гості оглянули музей Лесі Українки, зустрілися з ковельчанами в районній бібліотеці. А в урочищі Нечимному відбулись літературні читання та виступи фольклорних гуртів на сцені під відкритим небом. На спогад про фестиваль “Лісова пісня” поети посадили 10.
А ще гості фестивалю побували на арт-шоу “Ніч у Луцькому замку”, що відбулося на честь 590-річчя міста.
Творче натхнення, радість від товариського спілкування залишились у серцях поетів Віктора Мельника, Миколи Гриценка, Тетяни П’янкової, Василя Кузана, Василя Трубая та інших учасників фестивалю “Лісова пісня”.
