Станіслав НЕЧАЇВ,
член Товариства “Просвіта”, м. Київ
Печерське районне об’єднання Товариства Української Мови імені Тараса Шевченка було створено 4 грудня 1989 року Установчою конференцією організацій ТУМу Печерського району м. Києва. Вона відбулася у приміщенні районної організації товариства “Знання”. Головував на зборах М. Жарких, секретарювала Л. Сологуб. Одноголосно було обрано координаційну раду Товариства Української Мови ім. Тараса Шевченка Печерського району м. Києва у складі: Станіслав Нечаїв, Лідія Сологуб, Сергій Іллюша. Головою Печерського ТУМу обрано Станіслава Нечаїва. Пізніше ухвалено Статут, який погоджено Головою Товариства Української Мови ім. Тараса Шевченка Дмитром Павличком.
На Установчій конференції ТУМу Печерського району м. Києва було двадцять делегатів. Зокрема Василь Матвійович Андрійчук, завсектору Головного науково-дослідного і інформаційно-обчислювального центру Держплану УРСР; Ірина Василівна Бачерикова, кандидат хімічних наук, науковий співробітник Інституту фізичної хімії АН УРСР; Катерина Орестівна Горощук, провідна інженерка УкрНДС Агропром; Анатолій Миколайович Колодний, доктор філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії АН УРСР; Наталка Михайлівна Міщенко, інженер Інституту економіки АН УРСР; Віталій Семенович Морганюк (Моргунюк), кандидат технічних наук Інституту проблем міцності; Станіслав Владиславович Нечаїв, лікар; Юрій Іванович Прилипко, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Головного науково-дослідного і інформаційно-обчислювального центру Держплану УРСР; Раїса Василівна Сотникова, геолог Кіровського ПГО “Ноосфера”; Алла Трифонівна Чемерис, інженер заводу “Арсенал”; Дмитро Нілович Яблонський, росіянин, доктор архітектури, заввідділу КОАТП.
8 грудня 1989 року Печерське об’єднання осередків ТУМу було зареєстровано в Головній раді Товариства Української Мови ім. Тараса Шевченка за №П-01-412К, про що Голова об’єднання Станіслав Нечаїв отримав від Правління Товариства свідоцтво за підписом Голови Дмитра Павличка та Відповідального секретаря Юрія Огульчанського.
На той час об’єднання мало розгалужену мережу первинних осередків.
Осередок Товариства Української Мови імені Тараса Шевченка УкрНДС Агропрому нараховував 7 осіб, усі українці, з вищою освітою, членів КПРС не було. Головою (уповноваженою) осередку була Горощук Катерина Орестівна, заступниками — Кучеренко Василь Сергійович, Шульга Петро Васильович.
В осередку Товариства Української Мови імені Тараса Шевченка Інституту історії АН УРСР було 32 члени, українців — 29, росіян — 3, з вищою освітою — 30, з середньою освітою — 2, безпартійних — 23, членів КПРС — 9. Уповноваженим осередку був Олександр Майборода, заступником — Наталя Яковенко.
Серед 24 членів осередку Товариства Інституту фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського АН УРСР найактивнішими були Ірина Бачерикова, Валерій Зажигалов, Лідія Олексієнко, Валентин Шерстюк (голова), Євген Капінус; Василь Гранчак, Андрій Телятник (заступник), Валентина Барвінченко (секретар) та інші.
Територіальний осередок Печерського об’єднання Товариства Української Мови імені Тараса Шевченка “Майдан” серед 14 членів включав найактивніших: Станіслава Нечаїва (уповноважений), Костянтина Матвієнка, Вадима Мурачова, Вадима Кір’яна, Йосипа Решка.
У цей час почалася виборча кампанія з виборів до Верховної Ради тоді ще УРСР. 25 грудня 1989 року відбулась конференція Печерського районного об’єднання осередків ТУМ ім. Тараса Шевченка з висування кандидатів у народні депутати Української РСР і місцевих Рад. Із 72 делегованих представників первинних осередків на конференцію зареєстувалось 60 делегатів та представник Печерської окружної виборчої комісії Терещенко М. Б.
До Верховної Ради УРСР від Печерського районного об’єднання осередків ТУМ ім. Тараса Шевченка кандидатами у депутати тоді висунули Олеся Сергієнка, Івана Зайця, Валерія Івасюка, Івана Білика.
До Київської міської ради народних депутатів від Печерського ТУМу кандидатами у депутати висунули 19 кандидатів. А до Печерської райради — Ручку Ю. І. (94 округ), Яремчишина Б. М. (67 округ), Зубанича Ф. І. (99 округ), Бухтіярова В. К. (95 округ), Горащук К. О. (77 округ), Федоренко Т. О. (98 округ).
Правління Печерського районного об’єднання Товариства Української Мови ім.Тараса Шевченка 22 лютого 1990 року делегувало своїх представників на всі виборчі дільниці Печерського району м. Києва для спостереження за процесами голосування та підрахунком голосів при проведенні виборів народних депутатів Української РСР і депутатів Київської міської та Печерської районної Рад народних депутатів 4 березня 1990 року.
Але стара компартійна система була в силі. 2 липня 1990 року виконком Печерської райради у своєму листі з серпасто-молоткастим комуністичним гербом під п’ятикутною зіркою та російською паралельною назвою цього органу категорично відмовив у наданні Печерському об’єднанню ТУМ ім. Т. Г. Шевченка приміщення, посилаючись на потребу в ньому комерційних кооперативів. Капіталізм уже тоді бурхливо проростав у жадібних комуністичних душах владних чиновників епохи застійного соціалізму.
16 жовтня 1990 року Печерське об’єднання Товариства Української Мови отримало “Разрешение” №5539 від районної міліції на виготовлення власної печатки з тризубом (!) в умовах існування СССР, ще за рік до нашої Незалежності.
Печерське об’єднання Товариства Української Мови імені Тараса Шевченка у роки здобуття нашої Незалежності брало участь у мітингах протесту, виготовляло та поширювало українську національну символіку (зокрема С. Нечаїв своїм коштом замовив у Прибалтиці жовто-блакитні значки з тризубом для всіх депутатів демблоку Київради замість червоно-лазурових, які тоді усім видали), розповсюджувало незалежну прибалтійську та українську пресу, купуючи її на колишній площі Жовтневою революції (тепер Майдан Незалежності) за власні гроші та роздаючи безкоштовно населенню, видавало літературу українською мовою, зокрема Російсько-український медичний словник авторства Олега Мусія, Станіслава Нечая (Нечаїва), Олекси Соколюка та Сергія Гаврилюка, він виходив у Києві та Умані кількома виданнями протягом 1991 та 1992 років. Печерське об’єднання ТУМ ім. Тараса Шевченка брало активну участь у святкуванні 500-ліття українського козацтва, а також в інших заходах, які проводились Київським чи Центральним ТУМом.
Хочеться, щоб ця публікація стала своєрідним пам’ятником багатьом старшим учасникам нового українського відродження майже 30-літньої давнини, деяких з них уже й немає в живих, та послужити цеглинкою у підмурівок великої 150-літньої історії нашої “Просвіти” та нашого народу.
