Голгофа спасителів: світовий досвід і українські реалії

Степан ТРОХИМЧУК,
професор
Цивілізаційний розвиток людства відбувається завдяки подвижницькій і жертовній діяльності світочів, титанів думки і дії, які всупереч існуючій практиці впроваджують нові правила і моделі для поліпшення життя людей, зменшення напруги у їхніх стосунках, подолання конфліктів і запобігання взаємознищення. Вони відрізняються від звичайних людей, бо мислять і діють нетипово, всупереч тому, що розуміє загал. Вони одержимі своєю ідеєю, нікого і нічого не бояться, віддають всі сили, знання і досвід для реалізації задуманого, бо хочуть добра і щастя всім людям.

Ідеалом такої особистості є для нас Ісус Христос, життя, подвиг, переслідування і мученицька смерть якого на хресті не послабили ні на йоту його бажання принести любов і радість людям. Йому повірили, підтримали, зустрічали як Спасителя, співали “осанна”, квітами стелили дорогу до Єрусалима! Але противники, очолювані царем Іродом і прокурором Понтієм Пілатом, як справжні популісти так зомбували юрбу, що вона відцуралася від нього, прирікши на мученицьку смерть на його і нашій Голгофі! Пізніше не раз в історії людства справжнім благодійникам довелося повторити страдницьку дорогу і долю Ісуса Христа.
Великим уроком для всього людства стала діяльність, ідеологія і практика ненасильницького опору колонізаторам, його переслідування і трагічна смерть від своїх славного сина індійського народу Махатми Ганді. Все життя він боровся з несправедливістю, захищав покривджених, піднімав народ на мирний супротив поневолювачам, організував політичну партію, яка за його ж програмою виборола незалежність народам Індії. Його переслідували, ув’язнювали, застрашували, шантажували, але він стоїчно йшов до своєї мети. Його фізично вбили самі індуси, його ідеологічні противники ще на зорі державної незалежності Індії, але дух Ганді й сьогодні живе й перемагає у всьому світі, бо його вважають одним із найбільших просвітителів людства!
Провідну демократичну державу Сполучені Штати Америки тривалий час роз’їдало рабство, а після його відміни — сегрегація афроамериканців. Кілька поколінь намагалося позбутися цієї ганьби, були часткові перемоги, були поразки, була кров і ненависть. Найбільшого успіху добився борець з нерівністю Мартін Лютер Кінг, який очолив ненасильницький рух за ліквідацію расової нерівності. Всьому світові відомі його протести, виступи, публікації, масові походи на Вашингтон, протистояння з силами правопорядку. Його переслідували, цькували, шельмували, нападали на нього, але він уперто йшов до мети. Противники рівності таки вбили його, підступно розстріляли, але й це стало однією з його перемог. Весь світ визнає його мучеником за свободу, праведником світу, гуманістом і героєм.
Найвидатнішим лідером у переможних війнах над німецьким нацизмом і російським більшовизмом був прем’єр-міністр Великої Британії, всебічно обдарований Вінстон Черчіль, політик, філософ, історик, письменник, художник, оратор. Він на кілька кроків завжди випереджував своїх ворогів і приятелів, знаходив правильні і єдино можливі на той час кроки і заходи, а тому викликав шквал критики і нерозуміння з усіх боків. Його і палко любили, і жорстоко ненавиділи, він завжди був під прицілом противників, але вперто йшов до мети. Британці не обрали його і його партію до парламенту на порозі перемоги у Другій світовій війні, що будо виявом невдячності й нерозуміння народом того великого подвигу, який він здійснив. Був автором ідеї створення Європейського Союзу, але не бачив у ньому місця для своєї країни, про що свідчать і сучасні потуги його країни вийти з ЄС з найменшими шкодами для обох сторін.
Видатною постаттю ХХ століття став лідер Франції генерал Шарль де Голль, який показав силу і незламність духу в часи великих випробувань своєї нації. Коли 1940 року Гітлер переміг Францію, і герой Першої світової війни маршал Петен ганебно капітулював, очоливши маріонетковий уряд Віші, на захист честі своєї країни став молодий полковник де Голль. Він очолив сили опору Франції, став на чолі тимчасового уряду, відродив армію, повернув велич і славу Франції, ставши одним з організаторів перемоги у Другій світовій війні. За його правління Франція піднялася економічно і політично, стала одним з провідних європейських лідерів. Він переможно закінчив війну в Алжирі, де затяжна визвольна війна алжирців коштувала їм понад мільйон жертв лише вбитими, а Франції спричинила економічне і соціальне виснаження та внутрішні конфлікти, що призвело до супротиву проти генерала і замахів на його життя. Генерал був одним із творців Європейського Союзу, підняв на світовий рівень свою державу, яка стала членом семи наймогутніших військових і політичних потуг вільного світу. Попри це французи на чергових виборах висловили йому вотум недовіри, і він доживав свій вік майже забутим своїм народом.
Українці як найбільш свободолюбна нація ніколи не боготворила своїх лідерів і спасителів. У нашому генетичному коді закладено чимало вад, які заважають творенню і зміцненню нашої незалежної держави. Це викликано також географічними та історичними умовами, наявністю зажерливих сусідів, ласих на чуже. Але вирішальну роль відіграють наші гетьманство і хуторянство, заздрість, захланність, патерналізм, зради і відступництво. Ще Іван Франко з гіркотою писав: “Чому відступників так много і чом відступство не страшне?”.
Великий гетьман України Іван Мазепа став чи не найуспішнішим українським державотворцем, який в умовах жорстокого пресингу з боку тодішнього “Путіна” — царя Петра І, зумів підняти на високий щабель політичного, економічного і духовного життя свою країну. Він дбав про духовний розвиток української нації, будував храми і школи, розвивав господарство, налагоджував дружні відносини з іншими країнами. Сучасники ним захоплювалися, але підлеглі плели інтриги, писали доноси царю. У вирішальній битві з царем Петром він разом зі своїм союзником шведським королем Карлом ХІІ через нечувану зраду своїх полковників та інших діячів, які не зрозуміли його намірів, зазнав поразки, вимушений був емігрувати на чужину, де небавом і помер. Він стверджував, що українці “самі себе звоювали, самі себе побороли!”. Але його дії, заходи, меценатство, вся діяльність надихнули наступні покоління на опір, на бажання відновити свою державність, яких почали і вороги, і друзі називати мазепинцями.
Надзвичайно не пощастило останньому гетьману України Павлу Скоропадському, державотворча діяльність якого припала на найбільш драматичну епоху конфліктів у час розвалів європейських колоніальних імперій після Першої світової війни. Потомок славного гетьманського роду, вихований в імперському дусі, він був успішним діячем у свиті Миколи ІІ. Але пасіонарний порив революційної доби повернув йому національну свідомість, він став одним із творців української армії, а в умовах безладдя погодився очолити державу. Його коротке владарювання виявилося найбільш успішним на цьому етапі української націо­нальної революції. Він навів лад у державі, підняв економіку, науку, шкільництво, культуру, створив Академію Наук, провів грошову реформу та низку інших важливих державних рішень. Але у нього виявилося забагато внутрішніх і зовнішніх ворогів, які позбавили його влади, а жити довелося на вигнанні в Німеччині, де він і помер, всіма на той час забутий, від поранення під час бомбардування союзниками Берліна.
Журналіст за фахом і пацифіст за духом, Симон Петлюра став політиком і військовиком усупереч логіці, бо таких в Україні критично не вистачало. Як справжній український патріот, він сумлінно ніс свій важкий хрест, будував державу, творив армію, керував воєнними операціями, дбав про національні меншини. Він захищав євреїв від погромів, створивши спеціальне міністерство, але більшовики та інші вороги робили його запеклим антисемітом. Його вбив агент більшовицьких спецслужб нібито за єврейські погроми, а українофоби формували з нього образ бандита, цькували і переслідували на еміграції. Його іменем називали всіх послідовників, всіх борців за волю України, для яких звання петлюрівець було почесним.
Поразка Української революції у 20-ті роки ХХ століття не зламала українських патріотів, а спонукала їх продовжити боротьбу за власну державу. В авангарді цієї боротьби стала Організація Українських Націоналістів, створена полковником Євгеном Коновальцем. Посилення національного гніту, процеси пацифікації та окатоличення українців польською владою у 30-ті роки викликали посилення опору колонізаторам. У тих умовах молоді лідери ОУН на чолі зі Степаном Бандерою розробили програми активної боротьби за відновлення Української держави, включаючи збройну, терористичні акти як відплату. Очолюване Бандерою крило ОУН(б) знайшло підтримку переважної більшості місцевого українського населення, визначило розвиток визвольної боротьби на десятиліття наперед. Нових радикальних борців почали називати бандерівцями, з ними польські, німецькі та московські зайди вели безкомпромісну боротьбу. Трагічною виявилася доля самого Степана Бандери, його ув’язнювали поляки і німці, засуджували до смертної кари, утримували у концтаборах, постійно переслідували і шельмували. Врешті агент КГБ Сташинський вбив його у Мюнхені, були також підступно замордовані його батько і два рідні брати, решта родини зазнала переслідувань. Та не вбили колонізатори бандерівського духу, який панував на барикадах Революції гідності, в окопах російсько-української війни.
Пропутінські керівники держави В. Янукович, М. Азаров, Ю. Тимошенко та їхні прихвостні девастували економіку держави, безпощадно грабували народ, намагались підпорядкувати Україну Москві. Відмова В. Януковича (під тиском В. Путіна) підписати угоду про асоціацію України з Європейським Союзом викликала супротив студентів, які вийшли з протестами на київський Майдан. Спроба влади брутально придушити студентський виступ викликала підтримку демократичних сил, яка переросла в переможну Революцію гідності і призвела до повалення продажного режиму В. Януковича. Обрані на дочасних виборах президент Петро Порошенко і нова Верховна Рада почали у важких умовах кризи й підступної агресії путінської Московії реформувати державу, демократизувати, українізувати її. Це викликало шалений спротив і зовнішніх, і внутрішніх ворогів, анексію Росією Криму, окупацію частини Донбасу, затяжну окопну російсько-українську війну, метою яких є розчленування України та підпорядкування її ординській Московії.
Коли владу в Україні очолив Петро Порошенко, успішний бізнесмен, політик і дипломат, почалося відродження української України на зразок польської Польщі чи чеської Чехії. Порошенко пройшов шлях національного прозріння, як і мільйони колишніх совків. Від звичайного російськомовного хлопця він поетапно переріс у національно свідомого громадського і політичного діяча, національного лідера світового масштабу. Цього йому не могли і тепер не можуть пробачити наші зовнішні та внутрішні вороги-окупанти, популісти та несвідомі хохли і малороси. П’ять років шаленого тиску, шантажу, провокацій, гальмування реформ та інших методів його шельмування. Особливо старалися російські інформаційні війська, ГРУ та ФСБ, всі ЗМІ, які половину своїх передач і публікацій присвячували боротьбі з Порошенком і вільною Україною. Адже це він або за його поданням розгорнулася ціла низка реформ, створено боєздатну армію і національну гвардію, організовано діяльну світову антипутінську опозицію, народжено українську автокефальну православну церкву, про яку українці мріяли протягом багатьох століть. Порошенко для України зробив набагато більше корисного і прогресивного, ніж усі попередні президенти, разом узяті.
І тепер, після виборів, гоніння на П. Порошенка не припиняються. Якщо упродовж п’яти років наші вороги організовували боротьбу різних політичних сил всіх проти всіх і всіх проти Порошенка, на президентських виборах усі кандидати, за винятком одного, воювали проти нього, то зараз намагаються залучити каральні органи держави до боротьби з ним і всім свідомим українством. Різні підручні путіна і олігархів чужинців, такі як Портнов, організовують кримінальні провадження за фейковими “злочинами”, а ворожі ЗМІ пришивають йому злочини, скоєні іншими людьми, які мали хоч якусь дотичність до президента. Напевно, ще жодний державний діяч нашого часу не зазнав такого гоніння і шельмування, як Петро Порошенко. Вже світові діячі, зокрема екс-президент Польщі Кваснєвський застеріг чинну українську владу, що переслідування Порошенка будуть мати для неї катастрофічні наслідки. До нього приєднаються й інші провідні світові лідери.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment