Зрада відміняється?

Про початок нібито реалізації так званої формули Штайнмайєра — покрокового плану припинення бойових дій на східному фронті і запровадження заходів зі встановлення миру на Донбасі і Луганщині, Україна дізналася не від української влади, насамперед — глави держави, а… з московських ЗМІ. Звісно, на тлі утаємничених і провальних з точки зору багатьох політичних експертів дій президента Зеленського і його зелен-команди (“на 100% його людей”) ця звістка блискавично здетонувала. З пам’яті людей ще не стерлися політичні вихиляси колишнього президента-рецидивіста Януковича. Тож вибух обурення під гаслами “Ні капітуляції!” вмить виплеснув під стіни Офісу протестувальників, уперше, і вдруге, минулої неділі, на Майдан. Услід за цим Товариство “Просвіта” разом з громадськими організаціями провели круглий стіл на тему “Хто і чому загрожує українській державі?”

— Проблеми, які винесено на всенаціональний порядок денний, — відзначив, відкриваючи круглий стіл в Укрінформі голова Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Павло Мовчан, — сьогодні, як ніколи, є надзвичайно гострими. Це засвідчують події останніх днів, коли по всіх обласних центрах і менших містах України відбулися всенародні віча з категоричною вимогою до президента, уряду і парламенту не йти злочинно-бездумно на поводу у Путіна, не тягнути тупо в Україну Троянського коня у вигляді “формули Штайнмайєра”, не вдаватися до так званого миру за рахунок здачі національних інтересів.
— Минулого тижня, — нагадав присутнім Павло Мовчан, — просвітянський тижневик “Слово Просвіти” видрукував цілий пантеон втрат на східному фронті, яких зазнала Україна протягом вересня. Серед них є людина, яка мені близька, мій родич з Обухова — сьогодні виповнилося дев’ять днів, як ми з ним попрощалися.
Чому я про це згадав? Тому що ті люди при владі, які вирішують життя цілої нації, ще й досі не усвідомлюють, куди вони потрапили. Хоча, може, й навпаки: вони ведуть утаємничену багатоходову гру на догоду своїм хазяям і дуже добре усвідомлюють, що може чекати не тільки українську націю, а й цілу Європу внаслідок такої політики. Ми є свідками того, що історичні уроки нікого нічого не вчать. Усе, що відбувалося 100 років тому на європейському суспільно-політичному обширі, обернулося колосальними втратами для тих, хто хотів убезпечити себе, дистанціюючись від проблем України.
Ось чому ми сьогодні піднімаємо свій голос на майданах, чому зібралися на цей круглий стіл представники української громадськості. Бо усвідомлюємо, що нас може чекати при нинішній політиці і нашої влади, і тих, хто підштовхує її до злочинного угодовства. З приходом до влади нових політичних сил, зокрема представників п’ятої колони, на повну потужність запрацював колосальний маніпулятивний апарат, яким керують антиукраїнські сили не лише в особі доморощених олігархів. Відгук “сірого кардинала”, очільника Офісу президента Богдана, що, мовляв, протестні акції, які прокотилися Україною, проплачені “вчорашніми”, засвідчує всю глибину цинізму і зухвальства частини “слуг народу”. Влада й досі не втямить, що тисячі людей виходили на ці акції з внутрішньою, ще до кінця не осмисленою, тривогою, яка чітко сформульована у формулі “Бережімо Україну!” Це при тому, що Європа, граючись у піддавки з Путіним, не до кінця усвідомлює: проблема України і української нації може закінчитися значно трагічніше для глобальної цивілізації. Тож як правильно підкреслено у врізі до мартирологу “Слова Просвіти”: “Для них, загиблих героїв — захисників Батьківщини, не було двох істин: війна була війною, а не конфліктом; фронт був фронтом, а не лінією розмежування; обов’язок захищати рідну землю був честю і гідністю чоловіка і воїна, а не лукавством і запобігливістю крамаря”. Це найчіткіші й найзрозуміліші категорії нашого сьогодення, категорії, які мусив би висловлювати і наш президент Зеленський. Сьогодні за нього це роблять майдани по всій Україні. І він, повсякчас уникаючи відкритості, під тиском свідомої частини суспільства змушений нарешті пообіцяти, що “зрада відміняється”… Тобто, вона готувалася?
Учасники круглого столу, зокрема полковники запасу Михайло Хабаров, який ще недавно воював на східному фронті рядовим у батальйоні ОУН, Микола Селюк, який випустив книжку документів про історію розвалу Збройних сил України, з фактами в руках доводили, що руйнація армії, а відтак усіх державних інститутів, почалася ще за президентства Леоніда Кучми, який за іронією української дійсності (чи вимогою Путіна?) очолює українську делегацію на переговорах у Мінську. І кожен з наступних президентів, можливо, за винятком Віктора Ющенка, по-своєму прислужився планам Москви. Нинішня влада також, як свідчать події останніх днів, намагається повернутися у фарватер путінської політики. Інакше як розуміти, говорив один із засновників Руху, народний депутат кількох скликань, полковник Микола Поровський, що в нинішньому Держбюджеті на оборону країни (під час війни!) наступного року хочуть виділити лише 110 млрд грн? Це вдвічі менше, ніж торік. Кандидат юридичних наук Микола Сірий, Мирослав Котвіцький з партії “Патріот”, академік НАПН України Георгій Філіпчук, громадсько-політичний діяч Іван Заєць, голова Луганського ОО Товариства “Просвіта” Володимир Семистяга акцентували увагу на інших складових національної безпеки, без яких Україні не вистояти у війні з путінською Росією. Але одних відповідей на питання: “Хто і чому загрожує українській державі?” — замало. Потрібна активізація суспільного контролю і народного спротиву безвідповідальним планам і діям представників влади, яка може зрадити інтереси української України. Тож мусимо вимагати: Україна — понад усе!

Власн. інф.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment