Душа незабутнього краю

Мирослава ОЛІЙНИК (БУЧКІВСЬКА)
На сцені Народного дому міста Городок на Львівщині показали свою творчість вокальні й танцювальні колективи, прозвучали поетичні рядки. Виступи відбулися в рамках XV, вже традиційного, фестивалю “Пісні незабутого краю”. Цього року змінили формат — на фестиваль запросили переможців конкурсу-фестивалю попередніх років у всіх дев’яти номінаціях.
Незабутий край — це край примусова вигнаних українців з рідних земель, де народилися вони, їхні батьки, діди… Де спочили їхні пращури. Цей біль не забудеться ніколи. Тому вихідці з тих країв, а це — Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя, Любачівщина, Західна Бойківщина — згуртувавшись, відтворюють і популяризують по світу автентичне мистецтво.

У Народному домі впадають у вічі виставкові стенди “Вигнання”, створені Українським інститутом національної пам’яті, Інститутом народознавства НАНУ, Інститутом українознавства ім. Івана Крип’якевича НАНУ, Інститутом історії Церкви Українського католицького університету та іншими структурами. Після презентації у Львові, приуроченої 75-м роковинам початку депортації етнічних українців, стенди “переїхали” в Городок.
Фестиваль розпочався спільною молитвою з настоятелем церкви св. Івана Хрестителя Іваном Лупієм. А далі — хвилина мовчання в пам’ять усіх жертв геноциду та всіх полеглих у сучасній війні на сході, урочисте покладання квітів до знакових місць міста.
Володимир Середа — голова Об’єднан­ня товариств депортованих українців “Закерзоння”, голова Львівського регіонального суспільно-культурного товариства “Надсяння”, народився у селі Ляшки Ярославського повіту, та в березні 1946-го був брутально вигнаний з рідного Надсяння. У своєму виступі пан Володимир нагадав, що з вересня 1944-го до 1951 року було виселено 700 тисяч мешканців. Це й жорстока Акція “Вісла”. І тому фестиваль “Пісні незабутого краю” відіграє важливу роль у прагненні всіх постраждалих отримати статус депортованих.
Із привітальним словом виступили голови суспільно-культурних товариств “Лемківщина” та “Любачівщина” Степан Майкович та Богдан Парадовський. Віктор Козоглодюк — голова СКТ “Устріки”, розповів історію створення Товариства, про щорічні поїздки на прабатьківські землі. Послухали заступника голови товариства “Холмщина” Олександра Волошинського. Всі вони наголосили на дотичності до переселенської долі українців та важливості фестивалю, як вираження самобутньої культури народу Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини.
Свою історію пригадав і міський голова Городка Роман Кущак, коріння якого тягнеться з Любачівщини. Він вручив відзнаки людям, які доклали зусиль до створення фестивалю далекого 2001 року, та тим, хто й надалі продовжує цю традицію. А засновниками міжрегіонального фестивалю-конкурсу були городоцькі суспільно-культурні товариства “Лемківщина”, “Холмщина”, “Надсяння”, Городоцька міська рада та лемківський поет Василь Хомик. Він та Леся Гуріна створили гімн фестивалю, з якого щороку розпочинається дійство.
Вели захід Світлана Колодка та Ярослав Левкович. Неперевершеним співом здивували глядачів переможці конкурсу фестивалю сестри Неоніла та Ліліана Бабкевичі з Городка, особливо авторською піснею “Загублений рай” у пам’ять своєї бабусі. А літературно-музична композиція “А пам’ять, краю мій, не має меж” у виконанні народного художньо-просвітницького колективу “Фольклорний переспів” з Мостищини просто заполонив зал. Актори-аматори зуміли передати біль трагедії простих, невинних людей, які з клуночками покидали рідні домівки.
Хореографічні колективи “Панночка”, “Первоцвіт”, “Росинка”, “Галичина” теж внесли свою лепту в ювілейне дійство. Чудово виступили й фольклорний ансамбль “Устріки” з Миколаєва, народний лемківський хор “Радоцина” з Пустомит, ВІА “Прикарпаття” з Дрогобича, жіночий камерний хор “Барви” зі Львова та інші. Полонили нашу увагу й вірші дипломанта всеукраїнських та міжнародних лемківських фестивалів із Золочева Лесі Сидорович в авторському виконанні. Всі учасники фестивалю на знак пам’яті 75-річчя початку депортації отримали пам’ятні медалі авторства художника Андрія Хомика.

Related posts

Leave a Comment