30 років тому Тарас Шевченко у Купновичах вийшов з підпілля

Роман ІВАНЧУК,
м. Самбір

Найстарший демократ нашого краю, просвітянин, активний громадський діяч Іван Павлович Бучківський, якому незабаром 96 років, вчителюючи у селі Градівка, 1964 р. поставив там пам’ятник Шевченкові. Коли мешканці села Купновичі, а Іван Павлович — тамтешній родака, дізналися про це, то вирішили, що ініціатор мав би пошанувати Шевченка і на своїй батьківщині. Не відмовився. Краяни почали збір грошей, а пан Іван 1968 р. замовив бюст у знаного на той час архітектора Василя Одрехівського зі Львова. Але патріоти не врахували, що у Самборі тоді сидів міськ­ком партії та КДБ, яким дуже не подобався український подих у маленькому селі. Івана Бучківського кликали у “високі” кабінеті, лякали звільненням з роботи тощо… Однак сили відстояти свої наміри не було, і витесаний з каменю Кобзар на довгі роки опинився десь на задвірках — то у школі його зберігали, то у колгоспній конторі…
І ось настав 1989 рік… Для молодих скажемо: це був час, коли комуністична партія починала кволіти, а демократи піднімали голови. Хоча страх перед системою ще був і за будь-яке вільнодумство можна було “загриміти”, щонайменше — з роботи. Але мужність взяла гору. Багато долучився до встановлення пам’ятника й тодішній голова колгоспу села Григорій Якимів. Він був із тих авторитетів, супроти яких навіть тодішня влада боялася йти. А місце обрали історичне — біля адмінбудинку сільської ради. То була ідея війта Володимира Самардака, і цим місцем нині дуже пишаються.
Зважаючи на таку буремну історію пам’ятника, сільчани вирішили, що цьогоріч, на День Незалежності, треба відзначити 30-річчя повернення Кобзаря. Зібралося ледь не усе село. Було це не стільки свято встановленого монумента, скільки данина мужності тим людям, які не боялися системи. За підготовку святкувань взялися голова “Просвіти” Михайло Малашівський, Степан Чіх — керівник Народного дому, Степан та Марія Війтовичі, футбольний клуб “Енергія” на чолі з Андрієм Стефанишиним, за допомогою спонсорів Івана Бучківського, Ігоря Терещенка, Богдана Малашівського, Володимира Вантуха, Івана Гошмана та інших.
А свято відбувалося врочисто. Після Богослужіння отець Володимир Матківський повів парафіян на початок села, де встановлений хрест на честь Незалежності та в пам’ять про загиблих. Помолившись, пішли до “іменинника” — погруддя Шевченкові. А уже там священик розповів про те, що наразі маємо Незалежність, але формально її ще треба наповнити живим змістом. Пан Бучківський розповів про історію встановлення погруддя, зі словами вітань звернулися до земляків голова об’єднаної громади Марія Федак, депутат районної ради Ігор Терещенко, колишній війт Володимир Самардак. Вивершенням величного сільського свята став “Заповіт” Шевченка, який виконав церковний хор під орудою Ярослави Качмар.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment